На території басейну річки Устя переважає кількість хмарних днів, особливо в холодну пору року, коли небо в тій чи інші мірі вкрите хмарами протягом 76 – 88% тривалості світлої частини доби. Навесні і особливо влітку,цей показник відчутно зменшується, не перевищуючи 44 – 60%. Нижня хмарність на етриторії басейну річки Устя вища порівняно з іншою територією Рівненської області.
Таблиця 1
Середня місячна та річна кількість опадів за багаторічний період
| Види опадів | І | ІІ | ІІІ | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | рік |
| Рідкі | 4 | 5 | 7 | 36 | 57 | 74 | 84 | 74 | 54 | 38 | 28 | 9 | 470 |
| Дверді | 18 | 17 | 11 | 2 | - | - | - | - | - | 1 | 5 | 15 | 69 |
| Мішані | 9 | 10 | 11 | 9 | 2 | - | - | - | 1 | 6 | 10 | 16 | 74 |
| Разом | 31 | 32 | 29 | 47 | 59 | 74 | 84 | 74 | 55 | 45 | 43 | 40 | 613 |
1.3 Характеристика грунтового покриву в басейні річки Устя
Басейн річки Устя має такі типи грунтів, як: дерново-підзолисті оглеєні грунти, світло сірі і сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорноземи неглибокі та торфові грунти.
Дерново – підзолисті оглеєні грунти розташовані на знижених вододільних просторів, терас, на яких близько до поверхні лежать грунтові води. Оглеєні горизонти мають сизувате, брудно – зеленувате або голубувате забарвлення. Під гумусовим горизонтом у них залягає вимитий білястий емовіальний пісок. Глибина цього горизонту 10 – 40 см. Ці грунти визначаються малим вмістом гумусу, підвищеною кислотністю, яка зумовлюється рухомалюмінію і найбільш шкідлива для рослин. Близькість грунтових вод і перезволоженість цих грунтів в окремі періоди вимагають проведенняагроміоративних заходів, насамперед осушення грунту. Для одержання високих урожаїв дані грунти треба вапнувати, вносити в них мінеральні та органічні добрива. На дерново-підзолистих оглеєних грунтах вирощують овочеві, технічні та кормові культури, в тому числі трави.
Наступний вид грунту – світло сірі та сірі опідзолені – відносяться до лісостепових опідзолених грунтів. Материнська порода – леси та лесовидні сушинки. Цей вид грунту поширений на схилах. Гумусовий горизонт світло – сірих опідзолених грунтах не перевищує 20 – 25 см під ним чітко виділяється емовіальний. Під емовіальним на глибині 28 – 30 см розташований бурий, ущільнений, горікуватої структури імовіальний горизонт, що поступово переходить у вишукований лес. Середні показники фізико – хімічних властивостей і механічного складу опідзолених грунтів наведенов таблиці 1, 2. Вміст вміст гумусу в орному шарі світло – сірих опідзолених грунтах коливається в межах 0,8 – 2,5% рН сольової витяжки – 4,8 – 6,6, ступінь насищення основами – 50 – 80%.
Сірі опідзолені грунти відрізняються від світло-сірих більш розвиненим гумусовим (30-35 см) і слібим емовіальним горизонтом. Імовіальний горизонт у них такожменш розвинений і більше гумусований (1,7-2,5% гумусу), характеризується зниженою кислотністю (рН 5,2-7), більшим ступенем насищеності основами (76-95%) і підвищеним вмістом поживних речовин. Однак природна родючість цих грунтів недостатня для одержання на них високих урожаїв. Середні показники фізико – хімічних властивостей і механічного складу даного грунту наведено в таблиці 3, 4.
В басейні річки Устя розташовані також чорноземи опідзолені та неглибокі. Механічний склад чорноземних грунтів легкосушинковий з високим мулом та крупного пилу (таблиця 5). Структура орного шару зернисто – грудкувата. Верхній горизонт характеризується слабокислою або нейтральною реакцією грунтового розчину. Мікробіологічна активність цих грунтів висока, але в зв’язку з тим, що вміст гумусу в них порівняно невеликий, азотні добрива на них мають значний ефект. Фосфорною кислотою у доступній для рослин формі ці грунти забезпечені краще, тому ефективність фосфорних добрив дещо нижча, ніж азотних. Ці види добрив рекомендується вносити сумісно. Калійні добрива тут також малоефективні, але сумісне їх використання з азотними і фосфорними дає добрі результати.
Що стосується торфових грунтів (торфовищ), то залежно від грибини верхнього торфового горизонту болотні грунти розділяють на мулувато-болотні, торфувато-болотні, торфово-болотні та торфовища. За характером водного живлення і літологічними умовами серед торфовищ розрізняють низинні, перехідні, верхові. Низинні болота знаходяться на заплаві річки Устя. Переважаючи тином водного живлення низинних боліт є грунтово помірне, води якого більш мінералізовані, між поверхневі. Тому рослинний покрив тут багатий і різноманітний між навехових і перехідних болотах. З мізинних боліт найбільш поштрені осоково-гілкові, різнотравно-осокові, очеретяні і деревно – очеретяні. Ці болота характеризується значним ступенем розкладу (20 – 50%), золи коливається у межах 8 – 20%, а в окремих випадках досягає 50%. Низовинні торфовища мають великі запаси азоту (2,6 – 4,0%), інколи й фосфору (0,6 – 0,8%), але містять дуже мало калію (0,01 – 0,1%). Отже, без в них калійних добрив ці торфовища практично неродючі. Низинні торфовища також недостатньо забезпечені мікроелементами, і тому без внесення мікродобрив не дають задовільних урожаїв.
В зв’язку з грбистим і хвилястим рельєфом басейну річки Устя та інтенсивним використанням грунти зазнають значного виливу водної ерозії. На слаборозмитих землях необхідно зменшувати площі просомних культур і вироваджувати сивозміни з посівом багаторічних трав. Обробіток грунту слід проводити тільки поперек схилів. Зяблеву орамку доцільно поєднувати глибоким ропущенням або щільнюванням і доповнювати валкуванням або пулкуванням. Середньо та сильно розмиті грунти приронню родючість втратили настільки, що відновити в умовах польових сивізмін неможливо. Тому на цих землях необхідно вироваджувати полезахисні сивозміни.
У місцях де утворилися яри, становище можна поміняти за допомогою певних лісомеліоративних заходів (замінення і затримка ярів, створення прияружних лісових смуг), гідротехнічних споруд (підмірні стінки, лотки, перепади, швидпотоки тощо).
Таблиця 3
Фізико – хімічні властивості сірих опідзолених грунтів
| Грунти | Глибина зразка, см | рН | Гідролітична кислотність | Ввібраних основ | Ступінь насичення основами % | Гумус % |
| мг-ека на 100г грунту | ||||||
| Сірий опідзолений | 0-20 | 5,7 | 2,49 | 10,67 | 76,5 | 1,76 |
| Легкосуглинковий | 30-40 | - | 2,23 | - | 83,7 | 0,93 |
Таблиця 4
Механічний склад опідзолених грунтів, %
| Грунтова відміна | Глибина зразка, см | Розміри частинок, мм | ||||||
| Пісок | ПЧЛ | мул | Фізична глибина | |||||
| >0,25 | 0,25-0,05 | 0,05-0,01 | 0,01-0,005 | 0,005-0,001 | >0,001 | 0,01 | ||
| Сірі опідзолені | 0-20 | 0,02 | 10,33 | 62,72 | 5,12 | 4,82 | 15,54 | 25,48 |
| Крупнопилуваті | 30-40 | 0,11 | 10,05 | 52,22 | 5,18 | 4,48 | 19,48 | 29,14 |
| Легкосуглинкові | 60-70 | 0,12 | 10,33 | 60,02 | 4,52 | 4,32 | 19,32 | 28,16 |
Таблиця 5
Механічний склад чорноземних грунтів, %
| Грунтова відміна | Глибина зразка, см | Розміри частинок, мм | ||||||
| Пісок | ПЧЛ | мул | Фізична глибина | |||||
| >0,25 | 0,25-0,05 | 0,05-0,01 | 0,01-0,005 | 0,005-0,001 | >0,001 | 0,01 | ||
| Сірі опідзолені | 0-20 | 0,17 | 11,32 | 61,30 | 4,26 | 4,98 | 16,32 | 25,76 |
| Крупнопилуваті | 25-35 | 0,14 | 7,45 | 62,44 | 5,72 | 4,00 | 18,70 | 28,52 |
| Легкосуглинкові | 45-50 | 0,04 | 9,52 | 56,72 | 3,64 | 4,12 | 15,20 | 22,96 |
1.4 Гідрологічні характеристики річки
Річка Устя не являється однією з найбільших річок Рівненщини. Устя втікає в річку Горинь і являється її лівою притокою. Устя, як і більшість річок Рівненщини, протікає з півдня на північ. Дана річка має лише дві ліві притоки: річка Безодня і Устя (струмок).Загальна довжина річки Устя 68 км. довжина водотокуу межах Рівненської області також 68 км. Отже, річкаУстя протікає лише на Рівненщині. Площа водозбору даної річки = 762 км2. Також площа водозбору у межаххобласті. Устя має 28 струмків, а сумарна довжина в області 114.
Що стосується річки Безодня, то її загальна довжина водотоку становить 13 км. Також довжина у межах області. Площа водозбору становить 68,9 км2. Має 4 струмки, і сумарна довжина в області приток = 16.
Устя (струмок) має загальну довжину водотоку 24 км. також довжина довжина у межах області. Загальна площа водозбору даної річки 126 км2, має 2 струмка.
Отже, Устя, та її обидві ліві притоки протікають лише на Рівненщині, не виходячи за її межі. Елементи річкового басейну мал. 2.
Річка Устя характеризується інтенсивним підвищенням рівнів води під час весняної повені та низьким стоянням у літню нежень. Восени та взимку рівні води у річці дещо вищі, ніж улітку. Межень часто порушується паводками: влітку від злив, а взимку від відлиг. Весняне піднесення рівнів води в середньому припадає на першу декаду березня, іноді-на третю декаду лютого Найбільш ранні дати підвищення рівнів води внаслідок сніготворення припадають на першу декаду лютого. Найпізніші-на початок квітня. Іноді під час повені буває 2, рідше 3 р. Повінь у середньому триває 40-45 днів. Розподіл річного поверхневрго стоку можна побачити на мал.3