Сучасний світ не мислимо без заводів і фабрик, що проводить продукцію, необхідну для життя сучасної людини. Але при цьому стало майже правилом наплювацьке відношення до навколишнього середовища з боку працівників цих підприємств, які намагаються обійти природоохоронні норми під виглядом того, що проводять продукцію першої необхідності. Але не можна забувати, що найпершою необхідністю для людини повинне бути середовище, в якому він живе. Але в сучасному ринковому світі боротися за навколишнє середовище краще всього економічними методами, за допомогою економічних важелів. Зараз в нашій країні пропонуються спроби створити дієві механізми раціонального природокористування, певні успіхи вже досягнуті, але цю роботу потрібно продовжувати.
Найслабкішою ланкою діючого механізму управління природокористуванням є недостатня економічна зацікавленість підприємств в ефективному використання природних ресурсів і охороні навколишнього середовища. Практика функціонування підприємств показує, що в даний час економічний збиток від нераціонального використання природних ресурсів безпосередньо на кінцевих показниках їх господарської діяльності позначається трохи. Це ж можна сказати і про заохочення трудових колективів тих підприємств, які мають досягнення в раціональному використанні природних ресурсів і дотриманні екологічних нормативів.
4.3 заходи з стимулювання природоохоронної і енергозберігаючої діяльності
У системі заходів по стимулюванню природоохоронної і енергозберігаючої діяльності важливе значення мають розробка і цілеспрямоване використання економічного механізму дії на виробництво, який повинен створити умови для підвищення безпосередньої матеріальної зацікавленості трудових колективів підприємств в забезпеченні раціонального використання, охорони і відтворювання природних ресурсів. В основі цього механізму повинні встановлені економічні методи управління, суть яких укладена в управлінні інтересами і через інтереси. При використанні економічних методів управління здійснюється дія на колективи працюючих, на окремих працівників, а через них на хід виробництва за допомогою такої зміни навколишньої їх економічної ситуації, яка дозволяє за допомогою матеріальної зацікавленості зосередити зусилля працівників на досягненні поставлених цілей по полегшенню раціонального природокористування. Економічні методи, включають планування, господарський розрахунок і економічне стимулювання. Ці методи впливають на хід виробництва через використання економічних важелів, як ціноутворення, фінансування, кредитування, матеріальні санкції і заохочення, довготривалі економічні нормативи і т.п.
ПЛАНУВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ. Одним з елементів економічного механізму раціонального господарювання в області природокористування і охороні навколишнього середовища є планування природокористування. Основна мета планування полягає в забезпеченні економного і комплексного використання, а також, можливо, в підвищенні ресурсного потенціалу країни.
У умовах ринкових відносин мети планування зберігаються. Новий підхід до самостійності підприємств, перехідних від адміністративних методів управління до економічних перспектив корінної зміни, ролі, функцій і методів планування. В даний час відбувається процес становлення і пошуку найефективніших форм і методів планування раціонального природокористування.
З переходом на економічні методи управління якісно міняються задачі і функції планування природокористування. Підприємство відшкодовує збиток, заподіяний забрудненням навколишнього середовища і нераціональним використовуванням природних ресурсів, і несе матеріальну відповідальність за дотримання законодавства про охорону природи.
Основними економічними стимулами дії на природоохоронну і ресурсозберігаючої діяльність підприємства через встановлення планових цілей по охороні природи і раціональному використанню природних ресурсів є заохочувальні виплати (санкції) за виконання (або не виконання) планових цілей, а також виділення ресурсів залежно від рівня їх виконання і преміювання за збереження питомої витрати ресурсів. Використання ціноутворення як економічного важеля в системі госпрозрахункового управління виробництвом засновано на стимулюючій функції ціни. При підвищенні цін на продукцію зростає прибуток підприємства, завдяки чому воно матеріальне зацікавлено в збільшенні об'єму виробництва. Але якщо зростання прибутку надмірне, то це може ослабити зацікавленість трудового колективу в економії виробничих витрат. Збільшення витрат виробництва разом із зменшенням прибутку ослабляє роль ціни, стимулююча функція якої пропорційна розміру забезпечуваного нею прибутку. Тому в даний час здійснюється робота з приведення у відповідність з рівнем суспільно необхідних витрат до віддзеркалення в них якнайповнішої оцінки живої праці і природних ресурсів, а також витрат по охороні навколишнього середовища, соціальному страхуванню, професійній підготовці кадрів. В цінах повною мірою повинна відображатися народногосподарська ефективність використання сучасних досягнень науки і техніки, заходів щодо заощадження природних ресурсів і утилізації вторинних видів сировини, палива і енергії. Крім того, при встановленні цін на паливно-сировинні ресурси необхідно враховувати активізацію діяльності підприємств по ресурсозберіганню. Встановлення цін на цих принципах дозволить підприємствам в умовах самофінансування забезпечити здійснення природоохоронних заходів, в основному за рахунок власних засобів, стимулюватиме їх до комплексного використання природних ресурсів, зниженню можливої дії на навколишнє середовище і т.п. У міру формування ринку роль ціни переглядатиметься. Використання фінансування і кредитування як дієвих важелів економічного управління витікає з їх єства як сукупності розподільних відносин, здійснюваних в грошовій формі і забезпечуючих реалізацію економічних інтересів всіх учасників господарського виробництва.
ПЛАТЕЖІ ЗА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ. Вперше в практику господарювання передбачається ввести систему платежів за природокористування. В систему платежів за природокористування ввійдуть: платежі за право користування природними ресурсами; платежі за відтворювання і охорону природних ресурсів, здійснювані державою або госпрозрахунковими спеціалізованими підприємствами і організаціями; компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів з цільового використання або погіршення їх якості, викликане діяльністю цих підприємств; платежі за викиди (скидання, розміщення) забруднюючих речовин в природне середовище; додатковий податок з прибутку підприємств, що випускають екологічно небезпечну продукцію, що застосовують екологічно небезпечні технології; штрафи і інші економічні санкції за порушення норм раціонального природокористування; пільги по оподаткуванню прибутку.
З кожним роком ростуть витрати на відтворювання природних ресурсів і на природоохоронні заходи. В даний час джерела і методи фінансування цих заходів ще не зв'язані в єдину систему, що вимагає свого рішення. Пропонується створити екологічні фонди, як підприємств, так і територій. Джерелами утворення екологічних фондів підприємств можуть бути: амортизаційні відрахування по природоохоронних спорудах і об'єктах, доходи (депозитний відсоток) від зберігання в банку засобів екологічного фонду; частина прибутку підприємства, що використовується для фінансування природоохоронної діяльності; кредити, субсидії територіальних екологічних фондів і банків на зниження шкідливих дій викидів підприємства на навколишнє середовище; інші джерела. Засоби екологічного фонду підприємства повинні витрачатися під контролем органів охорони природи. Ресурси природоохоронного фонду можуть бути використані за узгодженням з природоохоронними органами на вдосконалення основного виробництва, що забезпечує зниження шкідливої дії підприємства на навколишнє середовище. Джерелами засобів територіальних екологічних фондів повинні стати платежі підприємства за викиди забруднюючих речовин в природне середовище, від випуску природоохоронних позик, субсидії з бюджету, цільові місцеві податки, добровільні внески, відсотки за природоохоронні кредити. Вплив кредиту на ефективність функціонування господарського механізму, у тому числі і економічного тиску природокористуванням досягається, з одного боку за рахунок вживання його для перерозподілу грошових ресурсів між різними ланками народного господарства, а з іншою -- за рахунок стимулювання на його основі раціонального використання цих ресурсів. Стосовно забезпечення охорони природи і раціонального використання природних ресурсів кредит може служити додатковим джерелом фінансування ресурсозберігаючих заходів. Стимулююча дія кредиту полягає в тому, що він надається залежно від результатів роботи підприємств. При цьому враховується ступінь виконання останніми виробничих планів і, нарешті, накопичень, стан економіки і фінансів, своєчасне і повне виконання зобов'язань в частині погашення кредитів. Особливу роль в процесі використання економічних фондів при управлінні раціональним природокористуванням виконує матеріальне стимулювання.
Вживані довгий час командно-адміністративні методи управління народним господарством орієнтували підприємства на експлуатаційне зростання промислового виробництва, видобутку корисних копалин, використання сільськогосподарських площ, і т.п. Економічні важелі оптимізації природокористування були малоефективні, система санкцій за забруднення навколишнього середовища не стимулювала охорону природи. Іншими словами, в сферу природокористування в належній мірі не були включені економічні важелі і відповідальність трудових колективів і окремих працівників за результат, своєї праці.