Величезна територія міста і його передмістя, які простяглися на десятки кілометрів уздовж берега моря і лиманів, повинна буди захищена та збережена для майбутніх поколінь.
Події, початок яким поклала ніч на 26 квітня 1986 року, поділили історію України навпіл. Відтоді наші люди звикли до такого часового визначення, як до Чорнобиля і після Чорнобиля. Було надовго і серйозно порушено нормальну життєдіяльність, виробничий ритм у багатьох регіонах України, колосальних втрат зазнали економіка та соціальна сфера. Важко піддаються оцінкам соціально-психологічні наслідки цієї техногенної катастрофи і шкода, заподіяна нею навколишньому середовищу.
Аварія на ЧАЕС знищила і спотворила 5 млн. життів, а деякі експерти стверджують, що серйозне опромінення отримали 8,5 млн. чоловік. Кожний третій з них хворий, і з кожним роком хворих стає все більше й більше. Сьогодні аварійний реактор закрито під об'єктом «Укриття», так званим саркофагом, але рівень радіації навколо нього (і не тільки) все одно перевищує природний фон у сотні разів — занадто багато радіоактивних речовин викинуло вибухом. Має бути збудоване нове укриття над старим.
Під радіоактивне зараження підпало 17 країн. Фон помітно підвищувався в Італії, Норвегії, Польщі, Румунії, Фінляндії, Швеції. Вітром радіоактивний пил занесло навіть до Африки та Америки. Але справжньою трагедією цей день став для Білорусії, Росії та України.
Три основні райони забруднення, де середній рівень перевищив 1 Ки/км2, знаходяться на території Білорусії, Росії та України. Радіоактивному зараженню підпало загалом 150 тис. км2, де мешкало 5 млн. чоловік.
Коротко охарактеризуємо 30-кілометрову зону — зону відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення. Площа названих зон становить 2,6 тис. км2, на ній знаходяться 94 колишні населені пункти, у 13 з яких нині проживають410 самопоселенців. На території зони відчуження знаходяться 2,8 млнм3 радіоактивних відходів загальною активністю більш як 200 тис. кюрі, це без об'єкта «Укриття».
У зоні зараз близько 200 дрібних захоронень — нашвидкоруч закопали радіоактивне сміття. Але збудовано добре оснащене сховище «Вектор», яке призначене для збереження відходів з низькою та середньою активністю протягом 300 років. Будують ще одне сховище.
Зону оточено колючим дротом. Однак деякі люди повернулись назад до своїх домівок. Переважно це старі люди і, на думку лікарів, у них накопичилось стільки звичайних хвороб, що помруть вони скоріше від них, а не від радіації. Живуть ці люди натуральним господарством, рибальством та мисливством. Живуть вони, як правило, саме в селах і саме в тих, де рівень радіації порівняно невисокий.
Зона — рай для біологів. У центрі Європи утворився своєрідний заповідник площею близько 3 тис. км2, де майже немає людей та господарської діяльності, внаслідок чого активно розвивається тваринний і рослинний світ. В останні роки тут помічено майже 100 видів організмів, які є в Червоній книзі. А ще вчені привезли сюди 30 коней Пржевальського для того, щоб вони знищували заражену траву на покинутих полях та пасовиськах. Коні прижились — зараз їх уже вдвічі більше. А завезені зубри загинули.
Згідно з українським законодавством мільйони людей мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто понад 3 млн. потерпілих, з них 1,2 млн. — діти.
Досить складна ситуація зі станом здоров'я людей, віднесених до І категорії, тобто інвалідів. Це близько трьох тисяч прооперованих на рак щитовидної залози, це зростання смертності та інвалідності, зменшення народжуваності, скорочення тривалості життя на три-чотири роки порівняно з іншими громадянами нашої країни. На жаль, сьогодні також спостерігаються тенденції до погіршення загального стану здоров'я дітей. За час після аварії загальна захворюваність дітей зросла втричі, за останні п'ять років приріст становить 36%. Найбільші зміни спостерігаються у групі дітей з опроміненою щитовидною залозою, залежно від дози опромінення. Серед таких дітей частіше трапляються вторинні імунодефіцитні стани, функціональні розлади судинного тонусу, порушення мінерального обміну. Основним патогенним фактором постає поєднаний вплив іонізуючого випромінювання і психологічного стресу, зміни умов життя, зумовлені аварією та її наслідками. Ці фактори посилюють один одного і сприяють значному погіршенню нейропсихічного та психосоматичного здоров'я дітей.
Пройшло вже майже 20 років після аварії, і головний урок Чорнобиля те, що ця катастрофа — назавжди.
Роблячи підсумки, можна сказати, що екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів й надалі загрожує здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.
Зростають площі еродованих земель, посилюються процеси підкислення, засолення, ущільнення, підтоплення, забруднення та засмічення ґрунтів, зменшується вміст гумусу.
У населених пунктах скорочуються площі зелених насаджень, руйнуються системи захисних лісових смуг уздовж залізниць, автомобільних шляхів та каналів.
Водні ресурси використовуються нераціонально, продовжується їхнє забруднення та виснаження. Наявні очисні споруди працюють неефективно, почастішали аварійні скиди забруднених зворотних вод. Продовжує зростати диспропорція між потужностями водопостачання та водовідведення.
Забруднення повітря в більшості міст за окремими показниками перевищує встановлені нормативи. Зростає частка автотранспорту в загальному забрудненні атмосфери.
Залишається невирішеною проблема збирання, обробки, знешкодження та видалення відходів, зростає засміченість територій побутовими відходами.
Таким чином, назріла нагальна потреба ефективного і прискореного розв'язання в нашій країні завдань екологічної безпеки соціально-економічного розвитку та переведення національної економіки на модель сталого й екологобезпечного функціонування вже в найближчій перспективі.
Головна мета сучасного етапу національної політики — суттєве поліпшення стану навколишнього середовища України в антропосфері, соціосфері, техносфері, біосфері, атмосфері, гідросфері, літосфері та інших компонентів, створення еколого-економічних передумов для сталого або збалансованого розвитку нашої держави.
Виділяється 7 пріоритетів:
- забезпечення екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля;
- мінімізація впливу наслідків аварії на ЧАЕС;
- поліпшення екологічного стану річок, зокрема, басейну Дніпра та якості питної води;
- стабілізація і поліпшення екологічної ситуації в містах та промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
- будівництво нових та реконструкція чинних потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;
- запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів, поліпшення їхнього екологічного стану;
- формування збалансованої системи природокористування;
- збереження біологічної та ландшафтної різноманітності. Стратегічні напрями державної політики на найближчі роки:
Безпека в антропосфері: екологізація всіх сфер життєдіяльності населення в контексті національної безпеки України, реалізація концепції екологічної освіти, впровадження системи професійної екологічної підготовки державних службовців і керівників та інше.
Безпека в соціосфері: вдосконалення законодавчої бази, гармонізація екологічного законодавства з європейським, підсилення екологічної складової в загальному процесі переходу країни до сталого розвитку; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів, генетично модифікованих продуктів тощо.
Безпека техносфери: вдосконалення та поширення інформації про стан об'єктів підвищеної небезпеки, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищення ступеня захисту населення та інше.
Безпека атмосфери: пом'якшення впливу глобальних змін клімату, транскордонної міграції забруднень на стан повітряного басейну України; впровадження екологічно безпечних технологій, поліпшення екологічного стану повітря в містах і промислових центрах.
Безпека гідросфери: запровадження інтегрованого управління водними ресурсами, прискорення переходу до управління водокористуванням за басейним принципом; поліпшення екологічного стану річок та підземних вод України, якості питної води.
Отже, Україна має різноманітний природно-ресурсний потенціал та вирізняється ландшафтним різноманіттям. Окремі види природних ресурсів протягом багатьох років зазнавали масштабної екстенсивної експлуатації і тепер потребують дбайливого та ощадливого ставлення до себе. Особливо це стосується земельних, водних та лісових ресурсів. Водночас багатство окремих видів ресурсів, значний трудовий і науковий потенціал, працездатність народу України, сприятливий клімат і географічне положення, певна розвиненість промислового комплексу — все це створює умови для сталого зростання економіки України. Але сьогодні потрібно також усвідомити необхідність зберегти гідні умови життя для майбутніх поколінь.
Розвиток людства з його технічними можливостями виявився для біосфери подібним до вибуху, тому що біосфера адаптована до повільних і поступових впливів.