Існуючі співвідношення між стаціонарними й мобільними джерелами забруднення атмосферного повітря значною мірою визначають його характер.
Стаціонарні джерела викидають у повітря головним чином сірчистий газ (150 т у добу розраховуючи на кожні 500 тис. населення під час опалювального сезону), окисли азоту (100 т у добу при тім же розрахунку), а також деяка кількість вигарного газу, фенолів, сірчаної кислоти й інших забруднюючих речовин залежно від специфіки промислового виробництва міста й складу використовуваного в ньому палива. Відносно недавно стаціонарні джерела викидали в атмосферу значна кількість пилу різноманітного хімічного складу, але в цей час існуючі газоочистные установки затримують більше 95% всіх твердих часток, що утворяться при згорянні палива, але практично не вловлюють газовихих тридцятилітніх.
Іншою особливістю стаціонарних джерел є те, що їхні скидання в атмосферу, на відміну від мобільних джерел, відбуваються, як правило, на великій висоті, що приводить до того, що вироблені ними забруднення поширюються на великій території (залежно від висоти труб). Ці зони, накладаючись один на одного, утворять області стійких забруднень у промислових районах міста, що поширюються на висоту до 150 м і більше.
Як уже вказувалося, частка стаціонарних джерел забруднення атмосфери міст має тенденцію до неухильного скорочення, і це пояснюється не стільки ростом автомобільного парку, скільки тем, що зменшити обсяг викидів у стаціонарних джерел значно простіше, ніж в автомобілів. Воно виробляється одночасним проведенням ряду заходів: введенням центрального опалення, ліквідацією дрібних котелень, газифікацією промислового виробництва й паливно-енергетичного комплексу, установкою газоочистных систем. Важливо відзначити, що існуючі нині проекти сероулавливающих установок дозволяють уже найближчим часом перетворити великі міста в потужні джерела виробництва серосодержащих з'єднань і в першу чергу сірчаної кислоти. Так, при утилізації 90% сірчистого газу, що скидається нині в атмосферу, можна одержувати до 170-180 т сірчаної кислоти в добу під час опалювального сезону розраховуючи на місто з 500 тис. населення.
У цей час більші надії в області охорони повітряного басейну зв'язуються з максимальною газифікацією промисловості й паливно-енергетичного комплексу, однак ефект газифікації не слід перебільшувати. Справа в тому, що переклад із твердого палива на газ, звичайно, різко знижує обсяги серосодержащих викидів, але збільшує викиди окислів азоту, утилізація яких ще є технічно проблематичною. Подібна ситуація складається й при скороченні викидів вигарного газу, що є продуктом неповного згоряння палива. Удосконалюючи режими горіння, можна звести викиди вигарного газу до мінімуму, але одночасно з підвищенням температури збільшується й окислювання атмосферного азоту, що приводить до росту обсягів окислів азоту, що скидаються в атмосферу. На відміну від стаціонарних джерел забруднення повітряного басейну автотранспортом відбувається на невеликій висоті й практично завжди має локальний характер. Так, концентрації забруднень, вироблених автомобільним транспортом, швидко зменшуються в міру віддалення від транспортної магістралі, а при наявності досить високих перешкод (наприклад, у закритих дворах будинків) можуть знижуватися більш ніж в 10 разів.
У цілому викиди автотранспорту значно більше токсичні, чим викиди, вироблені стаціонарними джерелами. Поряд з вигарним газом, окислами азоту й сажею (у дизельних автомашин) працюючий автомобіль виділяє в навколишнє середовище більше 200 речовин і з'єднань, що володіють токсичною дією. Серед них варто виділити з'єднання важких металів і деякі вуглеводні, особливо бензапирен, що володіє вираженим канцерогенним ефектом.
Безсумнівно, що в найближчому майбутньому забруднення повітряного басейну міст автомобільним транспортом буде становити найбільшу небезпеку. Це пояснюється головним чином тим, що в цей час ще не існує кардинальних рішень даної проблеми, хоча немає недоліку в окремих технічних проектах і рекомендаціях.
Коротко охарактеризуємо основні напрямки рішення проблеми зменшення забруднення навколишнього середовища автотранспортом.
Удосконалювання двигуна внутрішнього згоряння.
Це технічно цілком реальний напрямок може знизити питома витрата палива на 10-15%, а також зменшити обсяги викидів на 15-20%. Безперечно, що цей шлях може стати досить ефективним у самий найближчий час, оскільки не вимагає серйозних перебудов ні в автомобілебудуванні, ні в системі обслуговування й експлуатації автомобіля. Тут варто лише врахувати те, що реальний екологічний ефект цих заходів не настільки високий, як представляється на перший погляд, оскільки, наприклад, зниження обсягів викидів вигарного газу значною мірою заповнює збільшенням викидів окислів азоту.
Переклад двигуна внутрішнього згоряння на газоподібне паливо.
Існуючий багаторічний досвід експлуатації автомобіля на пропан-бутановых сумішах показує високий екологічний ефект. В автомобільних викидах різко знижується кількість вигарного газу, важких металів і вуглеводнів, однак рівень викидів окислів азоту залишається досить високим. Крім того, застосування газових сумішей поки можливо лише на вантажних автомобілях і вимагає налагодження системи газозаправочных станцій, тому можливості даного рішення в цей час ще обмежені.
Переклад двигуна внутрішнього згоряння на водневе паливо часто рекламується як чи ледве не ідеальне рішення проблеми, однак при цьому часто забувають, що окисли азоту утворяться й при використанні водню й що видобуток, горіння й транспортування більших обсягів водню пов'язані з більшими технічними труднощами, небезпечні й досить накладны в економічних відносинах. У місті, що нараховує кілька сотень тисяч автомобілів, довелося б мати величезні запаси водню, одне зберігання яких зажадало б (для забезпечення безпеки населення) відчуження величезних територій. Якщо врахувати при цьому, що це доповнювалося б розвитий мережею заправних станцій, то таке місто було б досить небезпечне для його жителів. Навіть якщо припустити, що буде знайдене економічно прийнятне рішення проблеми зберігання водню (у тому числі в самих автомобілях) у зв'язаному стані, те ця проблема, на нашу думку, навряд чи буде перспективної в найближчі десятиліття.
Заміна автомобіля електромобілем також досить інтенсивно рекламується в популярній літературі, однак у цей час вона настільки ж мало реальна, як і попередня пропозиція. По-перше, навіть самі зроблені акумулятори поряд зі значною власною вагою, що погіршує параметри автомобіля, вимагають для своєї зарядки енергії в кілька разів більше, ніж неї затрачає при рівній роботі звичайний автомобіль. Тим самим електромобіль, будучи самим марнотратним, в енергетичному відношенні, засобом транспорту, знижуючи забруднення середовища в місці своєї експлуатації, різко збільшує його в місці виробництва енергії. По-друге, виробництво акумуляторів вимагає значної кількості коштовних кольорових металів, дефіцит яких чи росте не швидше, ніж дефіцит нафти й газу. І, по-третє, електромобіль, практично «чистий» для міської вулиці, не є таким для самого автомобіліста, оскільки при роботі акумуляторів відбувається постійне виділення багатьох токсичних речовин, які неминуче попадають у салон електромобіля. Навіть якщо припустити, що всі вищевказані проблеми були б технічно дозволені, варто врахувати, що на перебудову всієї автомобільної промисловості, зміну автопарку, перебудову систем обслуговування й експлуатації транспортних засобів потрібні були б не один десяток років і кілька десятків, якщо не сотень мільярдів доларів. Тому акумуляторний автомобіль навряд чи зможе стати перспективним рішенням проблеми забруднення навколишнього середовища автотранспортом.
Крім розібраних вище існують десятки інших технічних рішень, багато хто з яких доводять до досвідчених зразків. Серед них є як безперспективні, наприклад автомобіль із маховиковым акумулятором, що може добре рухатися лише по ідеально рівній і прямій дорозі - у противному випадку гіроскопічний ефект маховика буде серйозно заважати керуванню, так і досить перспективні «гібридні» конструкції. Серед останніх досить цікава ідея вантажного тролейбуса з акумулятором для межлинейных пересувань, реалізація якої, за умови вдосконалювання струмоприймачів і реконструкції токоприводов, може різко зменшити забруднення повітряного басейну, особливо в центрах міст.
Крім удосконалювання самих засобів транспорту серйозний внесок у зниження загазованості атмосфери міст можуть внести планувальні заходи, заходи щодо вдосконалювання керування автомобільними потоками й заходу щодо раціоналізації перевезень усередині міста. Створення в містах єдиної автоматизованої системи керування перевезеннями може різко знизити пробіг автомобілів у межах міста й відповідно зменшити забруднення його повітряного басейну.