У результаті наукових досліджень у всіх областях геологічної науки, а також практичних робіт були досягнуті більші успіхи в пізнанні геологічної будови території країни, закономірностей утворення й розташування корисних копалин. Робота з виявлення нових родовищ і визначенню різних видів мінеральної сировини з урахуванням особливостей розвитку земної кори триває.
Підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт, а також зниження їхньої вартості вимагають інтенсивного впровадження в геологорозвідувальну практику сучасних досягнень науково-технічного прогресу - дистанційних методів досліджень, радарної зйомки, аэроэлектроразведки, висотних і космічних аерофотознімань, аэрогеохимической зйомки й т.д.
Важливе значення в геологорозвідувальній практиці має й точне визначення складу корисних копалин, яких необхідно як для комплексного використання ресурсів, так і для розробки покладів корисних копалин по категоріях запасів. Комплексність використання ресурсів, особливо стосовно до предметів праці, припускає поглиблення переробки цих ресурсів, збільшення виходу кінцевої продукції на одиницю використаних ресурсів і має величезне значення в справі охорони навколишнього середовища.
Однієї з характерних рис сучасного етапу науково-технічного прогресу є зростаючий попит на всі види енергії. Важливим паливно-енергетичним ресурсом є природний газ. Витрати на його видобуток і транспортування нижче, ніж для твердих видів палива. Будучи прекрасним паливом (калорійність його на 10% вище мазуту, в 1,5 рази вище вугілля й в 2,5 рази вище штучного газу), він відрізняється також високою віддачею тепла в різних установках. Газ використовується в печах, що вимагають точного регулювання температури; він мало дає відходів і диму, що забруднюють повітря. Широке застосування природного газу в металургії, при виробництві цементу й в інших галузях промисловості дозволило підняти на більше високий технічний рівень роботу промислових підприємств і збільшити обсяг продукції, одержуваної з одиниці площі технологічних установок.
За останні три десятиліття істотно змінилася структура споживання вугілля у зв'язку з витисненням його нафтопродуктами й газом. Скоротилося споживання вугілля в залізничному, морському й річковому транспорті, а також у побутовому секторі. Більше 56% споживання вугілля доводиться на теплові електростанції. Великі споживачі вугілля - коксохімічні підприємства. Частка їх у загальному споживанні за останні роки майже не змінилася, хоча виробництво чавуну помітно збільшилося. Це обумовлено впровадженням нових способів виплавки чавуну й стали, будівництвом великих доменних печей, що викликали зниження питомого споживання коксу. На зниження питомої витрати коксу впливає не тільки використання паливних реагентів (природного газу), але й збагачення доменного дуття киснем, поліпшення якості вихідної сировини шляхом підвищення змісту заліза в руді й т.п. Одним з головних шляхів розширення використання вугілля є використання його як сировини для виробництва синтетичного рідкого й газоподібного палива для хімічної промисловості.
З високоякісних видів палива на першому місці перебуває нафта, на частку якої доводиться 63%. У цей час у зв'язку з ростом у країні енергоспоживання, виробленістю легкодоступних родовищ нафти, обмеженістю її запасів у земній корі, погрозою її вичерпання, а також більше ефективним використанням нафти як сировини в хімічній промисловості виникла проблема прискорення розвитку інших галузей паливно-енергетичного комплексу як у цілому по країні, так і по окремих регіонах.
Економія паливно-енергетичних ресурсів у цей час стає одним з найважливіших напрямків перекладу економіки на шлях інтенсивного розвитку й раціонального природокористування. Значні можливості економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів є при використанні енергетичних ресурсів. Так, на стадії збагачення й перетворення енергоресурсів губиться до 3% енергії. У цей час 4/5 усього кількості електроенергії в країні виробляється тепловими електростанціями, які працюють головним чином на куті. На ТЕС при виробленні електроенергії корисно використовується лише 30-40% теплової енергії, інша частина розсіюється в навколишнім середовищі з димовими газами, підігрітою водою.
Немаловажне значення в економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів грає зниження питомої витрати палива на виробництво електроенергії.
Таким чином, основними напрямками економії енергоресурсів є: удосконалювання технологічних процесів, удосконалювання встаткування, зниження прямих втрат паливно-енергетичних ресурсів, структурні зміни в технології виробництва, структурні зміни у виробленій продукції, поліпшення якості палива й енергії, організаційно-технічні заходи. Проведення цих заходів викликається не тільки необхідністю економії енергетичних ресурсів, але й важливістю обліку питань охорони навколишнього середовища при рішенні енергетичних проблем. Велике значення має заміна викопного палива іншими джерелами (сонячною енергією, енергією хвиль, припливу, землі, вітрів). Ці джерела енергетичних ресурсів є екологічно чистими. Заміняючи ними викопне паливо, ми знижуємо шкідливий вплив на природу й заощаджуємо органічні енергоресурси.
З аналізу ретроспективи розвитку природоохоронної діяльності й ресурсосберегающей технології виробництва продукції споживання треба, що многомиллиардные витрати на ці мети не принесли бажаних результатів.
Основною причиною значного погіршення екологічної ситуації в нашій країні є відсутність стійкого механізму, що враховує рівень перевищення ПДК і ПДВ. Це відбивається на економіці джерел, що забруднюють навколишнє середовище, а також базових (стартових) еколого-економічних нормативів, що визначають види економічного, морального покарання або заохочення.
При розробці нормативів ураховуються регіональні особливості процесів природокористування й відтворення природних ресурсів.
Однієї з основних посилок при формуванні еколого-економічних нормативів є визначення "пропорцій" між можливими напрямками використання природних ресурсів у границях конкретної території. Розрахунок нормативів повинен здійснюватися з урахуванням наступних положень:
1. для кожного природного комплексу існує певна величина максимально припустимого антропогенного навантаження, що не порушує природних процесів, і її дія може бути компенсовано процесами самовідновлення;
2. при антропогенному навантаженні, більше високої, чим припустиме значення, але не перевищуючої конкретний для кожної природної системи граничний рівень, порушення в природному стані цієї системи, викликані дією антропогенного фактора, можуть бути усунуті в результаті ліквідації навантаження й проведення природоохоронних заходів;
3. якщо антропогенне навантаження на природне середовище перевищила граничний рівень, то розвиваються процеси необоротної деградації.
На сучасному рівні розвитку виробничих сил в оборот залучені практично всі територіальні елементи й компоненти навколишнього середовища, тому вони піддаються негативному впливу забруднюючих речовин і фізичних факторів. Рівень і склад забруднення диференціюються по території Росії й визначаються галузевою специфікою виробництва, явищами переносу забруднюючих речовин через атмосферне повітря, воду й інші носії забруднення навколишнього середовища.
У той же час у більше розвинених країнах підхід до проблем навколишнього середовища з боку правительств набагато більше твердий: наприклад, посилюються норми змісту шкідливих речовин у вихлопних газах. Щоб не втратити свою частку ринку в сформованих умовах, компанія Honda Motors засунула під капот сучасний 32-розрядний комп'ютер і спантеличила його проблемою збереження навколишнього середовища. Мікропроцесорне керування системою запалювання - не новина, однак, схоже, уперше в історії автомобільної промисловості програмно реалізований пріоритет чистоти вихлопу, а не вижимання зайвих "коней" з мотора. Треба сказати, комп'ютер у черговий раз продемонстрував свій інтелект, уже на проміжному етапі знизивши токсичність вихлопу на 70% і втративши при цьому всього 1,5% потужності двигуна. Натхненний результатом, колектив інженерів і програмістів почав екологічну оптимізацію всього, що хоч якось таку оптимізацію в стані винести. Електронний еколог під капотом пильно стежить за складом робочої суміші, що впорскується в циліндри, і "у режимі реального часу" управляє процесом згоряння палива. А якщо, незважаючи на всі старання "знищити ворога в його власному лігвищі" (у змісті, у циліндрах двигуна) щось у вихлопну трубу й проскочить, то назовні не вийде: спеціальні датчики відразу сповістять про це комп'ютеру, що, перенаправивши підступну порцію вихлопу в спеціальний відсік, знищить її там за допомогою електрики. Зрозуміло, не забули навісити на двигун і спеціально розроблений каталітичний дожигатель особою конструкції. Результат, як говориться, перевершив всі очікування: потужність двигуна знизилася зовсім ненабагато, економічність не постраждала, а що стосується вихлопу - забавно, але факт: процентний вміст у ньому шкідливих речовин помітно менше, ніж у повітрі, яким дихають жителі, наприклад, центральних районів Лос-Анджелеса. Видимо, буде мати сенс виводити вихлопну трубу автомобіля прямо в салон - щоб легше дихалося. Цей гідний агрегат одержав назву Z-LEV (Zero Emission Vehicle), і робити його планується... тільки через пару-трійку років. А властиво, чому? Правительство штату Каліфорнія (США) має намір з 2003 року ввести тверду квоту: 10% нових автомобілів, регистрируемых у штаті, повинні бути абсолютно екологічно чистими (малися на увазі, насамперед, електромобілі). Honda Motors націлилася відрізати шматочок цього 10-процентного пирога й навіть початку попередні переговори з адміністрацією штату на теми того, що конкретно розуміти під "абсолютною чистотою" і чи не можна як-небудь напнути на LEVa овечу шкіру, щоб зійшов за електромобіль. А могло адже здатися - чистої води (або повітря) альтруїзм...