Парусники. Близький родич метелика-аполон. Розмірами від дещо більший від махаона – розмах його крил до 9 сантиметрів.
Парусник-поліксена. Розмах його крил – до 5 сантиметрів. Водиться на півдні. І аполон і парусник-поліксена – рідкісні метелики.
Бражники. Літають переважно в сутінках. Сфінкси – прекрасні літуни, вони пролітають іноді сотні кілометрів. Олександрович бражник, зокрема, може за одну добу подолати 1200 кілометрів. Швидкість польоту більшості цих метеликів перевищує 50 кілометрів за годину. Найбільше бражників водиться в Америці. У нашій країні живе близько 20 видів цих метеликів. До „Червоної книги України” занесено п’ять видів, які зустрічаються досить рідко й охороняються законом як неповторні форми живої природи.
Олександровий бражник. Вчені давно цікавляться вмінням багатьох тварин добре маскуватися. Скопіювавши забарвлення у метелика, конструктори зробили майже непомітним військовий літак. Водиться у нас в Криму, іноді залітає навіть у центральні частини.
Бражни – прозерпіна. Цих метеликів ще можна зустріти в центральних областях і на півдні України.
Бражник – джмелевидка.
Бражник дубовий. Водиться на півдні.
Бражник - мертва голова. Довгий час цей бражник наводив жах на бубонних людей. Вважалось, що мертва голова – провісник всіляких лих. Мертва голова мріє кричати. Звук дуже різкий, пронизливий! Два століття билися вчені, щоб розгадати механізм дивовижного звучання. Першим взяти за цю справу французький фізик і зоолог Реомюр.
Ще шістдесят вчених за Реомюром бралися встановити істину і лише в 20-х роках двадцятого століття проблема була вирішена. Хейнріх Прелл дослідив, що горлянка, котра під час їди діє як насос, в інший час править за міхи. Писк метелика „розпродається” на дві частини: низький звук і високий – пронизливий. Низький виникає тоді, коли метелик втягує повітря, а високий – коли плівка опущена, й повітря з силою вихоплюється назовні. Водяться мертві голови на півдні, однак окремі екземпляри залітають і в центральні та північні області. Ці метелики цікаві ще й тим, що на відміну від інших бражників живляться не нектаром, а соком, який витікає з поранених дерев. Іноді вони крадуть мед у бджіл. Важко навіть повірити в таке, бо тисячі гострих жал відбивають охоту в бажаючих поласувати медом! А тим часом виходить усе просто – мертві голови, виявляється, вміють імітувати „спів” бджолиної матки, яким вона сповіщає робочих бджіл про своє народження. Метелик підбирається до льотка й подає сигнал. Зачувши його, бджоли, як заворожені, завмирають. А бражник безборонно залазить у вулик, де випиває стільки меду, скільки важить сам.
Шовкопряди. Шовкопряд – ендроміс, або шовкокрил березовий. На території України ендроміс зустрічається скрізь, але дуже рідко. Поширені шовкопряди кульбабові на півдні лісостепової зони. Улюблені місця – сухі луки, в тому числі й на схилах гір та пагорбів, залізничних насипах і придорожніх схилах. Кількість цих метеликів різко зменшилася. Зараз зустрічаються лише поодинокі екземпляри, та й то не щороку. І шовкопряд –ендроміс і шовкопряд кульбабовий занесені до „Червоної книги України” і охороняються як пам’ятка природи.
Сатурнії. В нашій крані водиться велике нічне павине око з розмахом крил до 15 сантиметрів. Крім того, що ці метелики великі, вони ще й дуже красиві. В лісовій та лісостеповій зонах нашої країни водиться павиноочка руда, або сатурнія-аглія. Навесні та на початку літа на узліссях, поблизу боліт, на берегах невеликих ставків, у садах можна побачити двох цікавих метеликів. Самиця більша від самця.
Вчені ентомологи засвідчують – з лісів та луків зникають жуки-олені, жужелиці, бронзовики, деякі бабки і бражники. Як уже зазначалося, універсальні отруйні речовини знищили багато видів корисних комах. Під загрозу поставлено існування однієї з активних складових частин великого кругообігу. Заклик про необхідність охороняти комах уже переростає в реальні заходи. На території України, зокрема, проведені значні роботи по штучному розселенню мурах та поліпшенню умов їхнього життя. Та все це не дасть потрібного ефекту, якщо кожен з нас, перш ніж занести руку на набридливу комаху, або іншій, можливо, набагато складнішій ситуації, не визначить – друг то людини чи ворог.
1.6. Риби
Серед тварин, що населяють водне середовище, значне місце посідають риби. Вони живуть постійно у воді, і це позначилося на їх будові, життєвих процесах. Риби дихають зябрами, мають кінцівки у вигляді плавців. Їхня форма тіла різноманітна і пристосована до життя у водному середовищі, що є результатом тривалого еволюційного процесу. Надзвичайна пристосованість риб до умов життя не може не викликати захоплення в кожного, хто знайомиться з дивовижної різноманітністю цієї групи тварин. Більш як половина представників рибного населення наших водойм має промислове значення. Риби, як і інші тварини, дістають інформацію про навколишнє середовищє за допомогою органів чуттів. Вони бачать, чують, відчувають запах, смак, дотик, тобто мають усі чуття, властиві більшості високоорганізованих тварин, а також людині. Крім того, риби мають ще один орган, який дає їм змогу сприймати надзвичайно слабкі зміни в навколишніх рухах води - бічну лінію.
Шип. Живе у Чорному морі – біля узбережжя Кримського півострова, та в Дунаю, Дніпрі та Дністрі. Живе у морі ходить у річки на нерест. В морі водиться переважно на мулистих ґрунтах, у річках – на глибоких місцях з чистою проточною водою і піщаним або піщано гальковим дном.
Стерлядь. Великі ріки – Дунай, Дніпро, Дністер, Буг та інші. Перебувають на глибоких ділянках рік з чистою холодною проточною водою.
Морський коник чорноморський. Азовське і чорне моря – біля берегів кримського півострова, Керченська протока, Каркінітська. Ягорлитська затоки, узбережжя від міста Очакова до гирла Дунаю. Відкриті ділянки моря або затоки із солоністю води вище 10-15%. Віддає перевагу затишним місцям з чистою прохолодною водою і мулистим, піщаним або кам’янистим дном; живе виключно серед підводної рослинності, в якій добре маскується.
Лаврак губатий. Чорне море, біля Севастополя та масиву Карадаг. Прибережна зона моря. Тримається у придонних шарах і в товщі води.
Марена дніпровська. Мешкає в басейні Дніпра та підніжжя Бугу. Ділянки рік з прискореною течією і шебенисто-гальковим дном.
Марена кримська. Середні течії річок Кримського півострова, водосховища (Бахчисарайське, Альмінське, Сімферопольське, Феодосійське). Перебувають на глибоких ділянках річок з чистою, помірнотеплою, насиченою киснем водою на висоті 300-500 м над рівнем моря. У річках перебуває серед каміння й корчів, у норах під навислими підмитими берегами, бучаках; у водосховищах – біля кам’янистого дна.
Вирезуб. В басейні Верхнього і, частково, Середнього Дністра, Сіверського Дінця. За повідомленнями рибалок, навесні дуже рідко і не щоролку трапляються поодинокі особини у нижній течії Бугу та Дністра. Живе в лиманах і опріснених ділянках моря, на нерест піднімається у річки.
Ялець данилевського. Басейн Сіверського Дінця. Переважно головне русло річок з проточною чистою водою і піщаним або піщано-глинистим дном.
Лосось чорноморський. Мешкає біля берегів Криму ( Судак і Севастополь), деякі чорноморські лимани, біля гірла Дунаю. Живе в морі, заходить у ріки на нерест.
Лосось дунайський. Мешкає у річках Тиса і Прут. Гірські річки на висоті до 600 метрів над рівнем моря. Тримається на широких і глибоких плесах, де температура води перевищує 15-20 градусів, молоді особини – на кам’янистих перекатах (реофільна риба).
Щоб водойми приносили користь теперішнім і майбутнім поколінням людей, їх води, рослинний і тваринний світ треба охороняти, тобто ставитись до них бережливо, розумно використовувати в інтересах людства на основі досягнень передової науки і техніки. Важливо не допускати забруднення і засмічення територій, прилеглих до водойм, а також їх крижаного покриву виробничими, побутовими та іншими відходами, нафтовими й хімічними продуктами, змивання яких талими і дощовими водами спричиняє погіршення якості води. Важливо запобігати забрудненню водойм мінеральними й органічними добривами та отрутохімікатами під час їх транспортування, внесення на поля, обприскування садів і лісів.
Відсутність лісів і трав’яного покрову поблизу водойм сприяє їх замулюванню, внаслідок чого вони міліють, порушується газовий і температурний режим води, зникають місця, придатні до нересту риб, зникають і кормові організми. Тому розорювати ґрунт у 25-метровій прибережній смузі забороняється. Господарська діяльність людини по-різному впливає на стан рибних запасів. Найповнішому збереженню і відновленню їх сприяють науково обґрунтовані правила рибальства. Оскільки в різних водоймах склад рибного населення неоднаковий, то й правила регулювання рибальства теж різні. Важливо знати правила рибальства, які стосуються водойм, розміщених поблизу кожного населеного пункту. У правилах рибальства визначаються строки промислу найважливіших риб. Забороняється ловити рибу в період розмноження. Деякі особливо цінні риби, чисельність яких надзвичайно мала, забороняється ловити до спеціального розпорядження.
2. Створення та розташування Українських заповідників
Головним гальмом заповідної справи була відомчість. Десять заповідників України були підпорядковані п'яти господарям. Мало місце постійне "узаконене" порушення заповідного режиму. Відомчість заважала налагодити координацію наукових досліджень, активізувати природоохоронну пропаганду, підготовку кадрів, розробку правових актів в галузі заповідної справи. Ще одним з недоліків заповідної справи в Україні була відсутність її етико-естетичного спрямування, що значно збіднювало громадську підтримку.