Іншим джерелом забруднення природи України є транспорт - автомобільний, повітряний, водний, залізничний. У всіх більших містах України масова частка забруднення повітря від автотранспорту останнім часом становить 70-90 % від загальної маси забруднення.
Нарешті, для наших сільськогосподарських районів найбільш характерним джерелом забруднення природних вод і ґрунтів є надлишок мінеральних добрив і пестицидів, які десятками років у величезній кількості використовувалися на полях. Тільки 5-10% їх використовувалося рослинами, а 90% змивалося дощовими й сніговими водами, здувало вітрами, осідало в ріках і озерах, стаючи при цьому шкідливими компонентами экосистем.
Небезпечними забруднювачами є також об'єкти, що генерують потужні фізичні поля - електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й инфразвуковые, теплові, вібраційні ( великі радіостанції, теплоцентралі, трансформаторні підстанції, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії й установки, кібернетичні центри, АЕС).
Сучасний напружений екологічний стан більшості регіонів України ( Центральне Полісся, Передкарпаття, Причорномор'я, Крим, Азовське море, Центральне Придніпров'я й Донбас) - наслідку недбалої екологічної політики нашого правительства протягом останніх десятиліть: розвиток територіально-промислових комплексів, енергетики, сільського господарства без обліку специфіки природних умов регіону, інтересів українського народу, екологічних законів. Для підтвердження сказаного приведемо деякі факти забруднення навколишнього середовища від основних видів виробничої діяльності на території України.
Підприємства металургії й енергетики щорічно викидають в атмосферу відповідно 32% і 35% всіх забруднень від стаціонарних джерел і є основними забруднювачами атмосферного простору над Україною ( міста Макіївка, Маріуполь, Коммунарск, Харцизск, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ і ін.) Підприємства металургії оснащені очисним устаткуванням усього на 30-50%, до того ж зазначене встаткування застаріло, або ж не функціонує взагалі. Додамо до цього, що керівники таких підприємств не занадто прагнуть установити в себе на виробництві очисні спорудження, і справа не тільки в економічному факторі, справа в першу чергу в недостатнім усвідомленні кошмарности що відбувається й масштабів нанесеного навколишньому середовищу збитку. З особистого досвіду спілкування з керівниками таких підприємств (Донецький Металургійний Завод, Криворізький МЗ ін.) можу зробити висновок, що керівництво таких підприємств просто не вкладає гроші в забезпечення екологічної безпеки, тому, що не вважає це необхідним. «Нехай цим займається хтось, тільки не ми. На це просто немає часу, грошей, і т.п.»
Основними забруднювачами навколишнього середовища важкими металами, особливо Аs і Pb, є кольорової металургії; вони ж забруднюють навколишнє середовище сарною й азотної кислотами ( м. Константиновка - підприємство «Укрцинк», м. Запоріжжя - Дніпровський, Никитовский ртутні комбінати й ін.)
Чорна металургія - основний забруднювач вод фенолами, нафтопродуктами, сульфатами.
ТЕС в Україні виробляють близько 70% електроенергії ( близько 37,6 тис. МВт); майже всі вони розміщені містах і промислових центрах і є найбільшими джерелами забруднення навколишнього середовища серед всіх об'єктів енергетики. Основними компонентами їхніх викидів є тверді частки палива (зола, сажа), сірчаний ангідрид, оксиди азоту. Загальна кількість викидів на енергетичних об'єктах становить близько 2,3-2,5 млн. тн/рік. Іншу електроенергію виробляють ГЕС і АЕС. Найбільші наші гідроелектростанції зосереджені уздовж узбережжя Дніпра (Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). ГЕС уважаються найбільш безпечними з екологічної точки зору, але створення мережі водоймищ не Дніпрі, які затопили близько 7000 км2 прекрасних родючих заливних земель і за період свого існування перетворилися у водойми-накопичувачі відходів і забруднення з навколишніх регіонів, привело до значних негативних екологічних змін ( підтоплення 100 тис. га прибережних земель, багаторазове зниження активності процесів самоочищення й самовідновлення в Дніпрі, «цвітіння» водойм, а також зниження продуктивності рибних господарств.)
Украй негативно з екологічної точки зору наявність на території України п'яти АЕС ( 14 енергоблоків) - Чорнобильської, Ровненской, Хмельницької, Запорізької й Південно-Української. Зберігається не тільки більша небезпека виникнення нових аварій на АЕС, але й додається вкрай складна проблема поховання відходів ядерного палива ( про утилізацію навіть мови не йде), і в недалекому майбутньому, після відпрацьовування належного ресурсу - поховання й ліквідація самих АЕС - дуже складною, небезпечний і дорогою процес.
Загрозливої для здоров'я людей і навколишнього середовища України залишається також діяльність військово-промислового комплексу. В Україні щільність розміщення військовий частин, об'єктів, оборонних підприємств, організацій, військових навчальних закладів, полігонів, складів дуже висока. Очисні спорудження на військових об'єктах, котелень, заводах або взагалі відсутні або дуже погано забезпечують очищення промислових і побутових стоків. При цьому військові влади під приводом таємності намагаються сховати стан справ на цих об'єктах, створюють перешкоди для проведення екологічних експертиз. У найбільш важкому стані перебувають Причорноморські райони, особливо Крим. Отут протягом десятиліть об'єкти й кораблі Чорноморського флоту забруднювали води чорного моря. ( у воді тільки лише Севастопольської бухти зміст нафтопродуктів перевищує ГДК в 180 разів!!! Фахівці затверджують, що частини й об'єкти Чорноморського флоту щодоби викидають у море близько 9000 м3 неочищених стічних вод. Також загрозливим для навколишнього середовища є порушення більшістю військових підрозділів правил зберігання ГСМ і експлуатації систем їхнього транспортування. Втрати, витоку, розливи ГСМ протягом тривалого часу навколо військових баз, аеродромів, складів на кілометри навколо забруднили нафтопродуктами поверхневі й підземні води, стали причиною появи в колодязях, ставках і річках відкладень нафтопродуктів, або ще гірше, токсичних речовин ( хром, кадмій, свинець, бензопирены й ін.). прикладами можуть служити територія парку Олександрія в Білій Церкві, міста Узин, Васильків (Київська область), Дубно ( Ровненская область) Велика Круча (Полтавська область) Озерне (Житомирщина). У багатьох військових частинах не дотримуються правил захисту цивільного населення від пагубного впливу електромагнітного поля й високочастотних випромінювань від потужних радіолокаційних станцій. Гостро коштують проблеми використання лісів і сільськогосподарських угідь військовими під полігони, стрільбища, мисливські господарства, навчальні центри ( загальна площа цих земель перевищує 100 тис. га)
Одним з головних джерелом забруднення навколишнього середовища є також хімічна промисловість, об'єкти якого викидають у повітря сірчаний ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні. Найбільша шкода вони заподіюють Прикарпаттю ( Калушский калійний концерн, Ново-Роздольский сірчаний комбінат), на Донбасі, у Присивашье ( Красноперекопськ), Одесі, Вінниці, Сумах, Рівне ( підприємства об'єднання «Азот») - забруднюють навколишнє середовище фосгеном, вінілхлоридом, хлористим воднем, фенолом, аміаком - дуже небезпечними токсикантами. Дуже шкодять навколишньому середовищу хімічні підприємства, що виробляють ядохимикаты ( г.м. Первомайськ, Калуш, Маріуполь, Дніпродзержинськ), синтетичні продукти (підприємства об'єднань «Хімволокно», «Хлорвініл», «Днепрошина» «Укрнефтехим» і ін.). смутним фактом є й те, що практичні всі підприємства хімічної промисловості мають застаріле обладнання, порушують межі санітарно-захисних зон, не мають очисних споруджень, або мають неефективні застарілі зношені установки.
Найбільшим серед промислових комплексів в Україні є машинобудівний комплекс, тому, що в державі для цього зложилися досить сприятливі умови: потужна металургійна база, густа транспортна мережа, більші обсяги використання машин і пристроїв, висококваліфіковані кадри. На українських машинобудівних заводах виготовляють різноманітну продукцію від побутової техніки до наисложнейших сучасних машин - устаткування для АЕС, космічну техніку, турбіни, літаки, що не мають аналогів у світі. Найбільш висока концентрація машинобудівної промисловості характерна для Дніпропетровська, Харкова, Кривого рогу, Краматорська, Маріуполя, Донецька.
Як і інші види промисловості, машинобудівна галузь тяжіє до районів розвитку металургії, сконцентрована в містах і дуже шкодить їхньому екологічному стану величезними обсягами відходів, забруднення повітря й води. Так у Дніпропетровську тільки одне виробниче об'єднання «Днепртяжмаш» щорічно скидає в Дніпро 23700 тис. м3 забруднених стічних вод, завод прокатних валів - 250 тис. м3. у Запоріжжя викиди Дніпровського електродного заводу в атмосферу становлять 35% загальміських, причому 80% з них є небезпечними канцерогенними речовинами першого класу . до речі, більше 50% всіх викидів в атмосферу цього міста дає ПО « Запорожсталь» ( близько 150 тис. тонн шкідливих речовин щорічно) . електротехнічних заводів в Україні діє біля сотні. Але, не дивлячись на те, що більшість із них побудоване в останні десятиліття, на них газо й водоочистные спорудження або несправні, або неефективні ( Одеський «Автоагрегат», Миколаївський «Никонд» і ін.)
Екологічно небезпечної є й цементна промисловість. Найбільше екологічних проблем вона створює в Донецькій, Дніпропетровській і Харківській областях - забруднює навколишнє середовище пилом, сірчаним ангідридом і оксидами азоту. Саме в цій галузі виробництва на підприємствах гірше всього виконуються природоохоронні міри, тому наприклад, перевищення змісту пилу у викидах становить майже скрізь 5-10 ГДК, а разом із забрудненими стічними водами в ріки щорічно сотні тонн органічних, зважених речовин, солей і інших шкідливих з'єднань.