- прогнозування стану здоров’я майбутніх генерацій;
- створення антропогенетичного моніторингу – системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв’язку з дією на них різних факторів довкілля, а також дослідження і оцінювання його умов, що впливають на здоров’я населення і зумовлють поширення захворювань;
- визначення науково-обгрунтованих значень гранично-допустимих техногенних навантажень на природне середовище;
- вивчення впливу окремих факторів середовища і їх комплексів на здоров’я та життєдіяльність популяцій людини;
- дослідження процесів збереження і відновлення здоров’я людських популяцій;
- аналіз глобальних і регіональних екологічних проблем, які зумовлюють стан здоров’я людини;
- вироблення нових методів дослідження екологічних факторів впливу на здоров’я людини (космічних, біохімічних та ін.);
- аналіз і обгрунтування шляхів поліпшення рівня здоров’я і соціально-трудового поиенціалу населення.
До сфери інтересів екології людини належить не лише нагромадження природничих, медичних, соціально-економічних знань, які стосуються життя людини. У її компетенції й організація морального, духовного виховання людини, спрямованого на усвідомлення нею своєї ролі в навколишньому середовищі. Філософське бачення людини як міри всіх речей має домінувати при вирішенні найвадливіших проблем життя на землі. Водночас, долаючи корінні проблеми свого буття, людина повинна дбати про збереження рівноваги в природі, цілісності її систем. У цьому контексті екологія людини покликана розв’язувати двоєдине завдання: актуалізувати необхідність врахування під час реалізації будь-яких проектів потреб людських спільнот, окремої людини і зберігати цілісність природного середовища, що є передумовою оптимального функціонування багатокомпонентної і динамічної системи «людина – суспільство – природне середовище», еклогічної безпеки людства.
Висновок.
Екологія людини як міждисциплінарна наука, що досліджує взаємовпливи природи і людської популяції з метою поліпшення стану здоров’я, підвищення соціально – трудового потенціалу людини, зародилася майже одночасно з класичною біологічною екологією. Однак інтерес людини до того, що відбувається в навколишньому світі і як це впливає на її здоров’я, виявився значно раніше – тоді, коли вона сформувалася як мисляча істота. З часом знання про взаємозв’язки у природі, вплив зовнішніх чинників на самопочуття, здоров’я і розвиток людства були систематизовані, осмислені, збагачені результатами різноманітних експериментів та синтезовані в науковий напрям, який поєднує набутки природничих (астрономія, геологія, географія, фізика, хімія, біологія, медицина та ін.), соціальних, філософських і економічних галузей наукової діяльності.
Використана література.
1. Н. М. Чернова, А. М. Білова «Екологія», Москва 1981 р.
2. Г. О. Білявський «Основи загальної екології»,
Київ 1995 р.
3. О. М. Микитюк «Основи екології», Харків 2003 р.
4. Е. М. Міщенко «Основи екології», Мінськ 2002 р.
5. Ю. Д. Бойчук, М. В. Шульга «Основи екології та екологічного права», Суми 2004 р.
6. Ю. Одум «Основи екології», Москва 1975 р.