Поняття "Консорції" в сучасній синекології та її значення у структуруванні біоценозів (стр. 4 из 4)

Щоби встановити існування кормових мереж і трофічних рівнів, слід знати харчовий раціон різних видів. Для цього існують різні способи [9].

По-перше — це безпосереднє спостереження з використанням астрономічних телескопів, прихованих відеокамер тощо.

По-друге, це аналіз вмісту шлунків. Особливо цей метод використовують щодо птахів. Французький еколог Р.Дажо наводить приклад з вивченням вмісту шлунка сороки. В ньому, зокрема, виявилося 92 представники різних видів комах. У цілому в шлунку було 494 комахи, в тому числі жуків — 302, метеликів — 39, прямокрилих — 16, двокрилих — 14, коників — 10. Крім того, виявлено 112 павукоподібних, 35 ракоподібних, 4 молюски, 3 хребетні. Слід відзначити, що понад 80% — це жертви довжиною 0,6-1,5 см. Вибір проявляється також щодо біотопу: сорока в основному живилася на лужках.

А ось так виглядає раціон однієї пари яструба, кормове угіддя якої влітку досягає 3700 га, а взимку — 500,0 га (поблизу Гамбурга, Німеччина): хижаки (домашні коти, горностаї, ласки, дрібні хижі птахи) — 1,02; воронові (ворона, сорока, сойка, галка) — 7,04; дрібна дичина (заєць, кролик, куріпка, фазан, голуб) — 43,04; водоплавні птахи (мандаринки, качки, лисухи) — 1,01; домашні птахи (кури, голуби) — 20,25; різні птахи — 27,20; дрібні ссавці — 0,24. Як бачимо, склад жертв яструба різноманітний: 65 видів ссавців і птахів, причому переважають голуби, куріпки, граки, воронові і кролики. Метод аналізу вмісту шлунка має свої недоліки, оскільки у шлунках трапляються окремі м'які частинки тіла, походження яких важко встановити.

У вивченні кормових раціонів широко використовують радіоізотопний метод. Рослини , які поїдаються певною групою тварин, поливають розчином ізотопного фосфору (Р³²). Розчин швидко поглинається тваринами. Через рівні відрізки часу відловлюють на досліджуваній ділянці тварин і вимірюють їх радіоактивність. Виявляється, що тварини, які активно живляться цими рослинами, тобто своїм основним раціоном, швидше набувають радіоактивності. Тварини, які живляться в основному іншими рослинами, стають радіоактивними значно пізніше — через 2-5 тижнів. У павуків вона з'являється через п'ять тижнів, а у равликів і жужелиць майже не спостерігається, тобто вони майже не вживають досліджуваних рослин.

Рис. 10. Трофічні зв'язки в простих харчових ланцюгах

Рис. 11. Проста харчова мережа трофічних стосунків

Висновки

1. Консорція - це сукупність організмів, життєдіяльність яких у межах біогеоценозу трофічно або топічно зв'язана з центральним видом - автотрофною рослиною, у ролі якого виступає едифікатор. Популяції інших видів консорції утворять її "ядро", за рахунок якого існують види, що руйнують органічну речовину, створювана автотрофами. Інші члени консорції можуть створювати більш дрібні консорції і т.д., тобто можна виділити консорції першого, другого, третього і т.д. порядку. Звідси ясно, що біоценоз - це система зв'язаних між собою консорцій. Прикладом консорції може служити рослина з усіма зв'язаними з ним організмами (епіфіти, паразити, шкідники, мутуалісти).

2. Для консорції характерні біотичні взаємодії між організмами: паразитизм, алелопатія (або антибіоз), позитивна взаємодія (коменсалізм, протокооперація, мутуалізм).

3. В консорції відбуваються трофічні взаємодії між організмами, характерні трофічні зв`язки. Оскільки певна рослина чи тварина може служити кормом для різних як живоїдних, так і травоїдних, кормові ланцюги часто перетинаються один з одним, складаючи кормову мережу, або сітку.

Список використаної літератури

1. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 346 с.

2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього природного середовища: навчальний посібник. – Суми, 2002. – 284 с.

3. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія. - К.: Знання-прес, 2001. – 287 с.

4. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". - К., 1990.

5. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології. – К.: Каравела, 2006. - 368 с.

6. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. – К.: Вища школа, 2003. – 358 с.

7. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч.посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 416 с.

8. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.

9. Новиков Г.А. Основи общей экологии. Л., 1979. – 286 с.

10. Новиков Ю.В. Природа и человек. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.

11. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек. - М.: ФАИР, 1998. - 320 с.

12. Одум Ю. Экология. В 2 т. - М., 1986., Т 1. – 328 с., Т.2. – 376 с.

13. Одум Ю. Экология. В 2 т. - М., 1986., Т.2. – 376 с.