На території природних національних парків залежно від особливостей природних комплексів та об’єктів встановлюють диференційований режим щодо їх охорони. З цією метою виділяють такі зони:
заповідна, в якій охороняються та відновлюються найцінніші природні комплекси;
регульованої реакції, де здійснюються відпочинок та оздоровлення людей; огляд особливо мальовничих і пам’ятних мість; дозволяється влаштування туристських маршрутів і екологічних стежок; забороняються рубки лісу, промислове рибальство і мисливство;
стаціонарної реакції, де розміщуються готелі, кемпінги;
господарська, в якій знаходяться пункти, землі, що включені до парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Природними національними парками в Україні є Карпатський, Шацький, Азово - Сиваський, Синевір, Витжницький.
Заказники – це природні території (чи акваторії), в яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їх компоненти. Земельні ділянки заказників не вилучаються у користувачів. Залежно від мети і режиму охорони організовуються лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні ландшафтні заказники.
Пам’ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне та пізнавальне значення з метою збереження їх у природному стані. У межах пам’яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їх збереження або призводить до зміни їх первісного стану.
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотяні та інші ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення для збереження їх у природному стані. В межах заповідних урочищ забороняється будь - яка діяльність, що порушує природні процеси.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. В ботанічних садах залежно від режиму охорони можуть бути виділені зони: експозиційні (відвідування якої регулюється); наукова (на якій розташовуються колекції, експериментальні ділянки); заповідна (де проводяться наукові спостереження).
Відомими в Україні ботанічними садами є Нікітський, Центральний Національної академії наук (Київ), а також сади Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів.
Дендрологічні парки – це установи, де зберігаються і вивчаються у спеціально створених умовах різноманітні види дерев і чагарників та їх композиції з метою наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомими дендрологічними парками є Софіївка (Черкаська область), Олександрія (Київська область), Тростянецький (Чернігівська область), Веселі Боковеньки (Кіровоградська область) та ін.
Зоологічні парки – це природоохоронні культурно - освітні установи, які створюються для організації екологічної освітньо - виховної роботи, створення експозиційно рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ розведення у неволі диких тварин.
На території зоологічних парків виділяють зони: експозиційну (в якій утримуються тварини з культурно - пізнавальною метою); наукову (де проводяться науково - дослідна робота та відвідування); рекреаційну (в якій організовується відпочинок відвідувачів); господарську (з господарськими об’єктами).
Парками - пам’ятниками садово - паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва для охорони та використання їх естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.
Оголошення парків - пам’яток садово - паркового мистецтва провадиться з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників та користувачів.
На їх території можуть провадитись наукові дослідження, моніторинг навколишнього природного середовища, екскурсії та відпочинок населення, догляд за насадженнями, вживаються заходи щодо запобігання самосівів, збереження деревних, чагарникових і квіткових рослин.
В Україні заповідано близько 300 тис. гектарів болотних ландшафтів. Місця зростання лікарських рослин охороняються на 150 тис. гектарів. Місця гніздування водоплавних птахів охороняються в Тендрівській, Ягорлицькій, Сиваській затоках, дельті Дунаю тощо. Природні ландшафти охороняються в усіх природних зонах рівнинної частини України, Кримських горах та Українських Карпатах. Охороняються також ділянки акваторій Чорного та Азовського морів та ін.
Україні треба збільшити площі природно - заповідних комплексів, що сприятиме геоекологічній рівновазі на території всієї країни. Необхідно спочатку збільшити площі природно- заповідного фонду до 4-5, місцями – 10% території. Це стосується передусім територій біосферних заповідників, природних національних парків, природних заповідників. Збільшити мережу заповідних комплексів можна за рахунок ділянок, які найменше змінені господарською діяльністю, або територій, на яких трапляються види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги.
У державі має бути резерв територій і акваторій, які за своїми природоохоронними, ландшафтними, естетичними, природно- історичними особливостями можуть претендувати на заповідання. Для того щоб мати детальні і достовірні дані про наявний та перспективний обсяг природоохоронних комплексів в Україні, потрібно скласти державний кадастр (систематичне зведення відомостей про географічні об’єкти) природно- заповідного фонду.
Література
1. «Вплив атмосферного забруднення на властивості грунтів» - М.: МГУ, 1990.
2. Державний доклад «Про санітарно-епідеміологічну обстановку в Республіці Адигея в 1994 році» - Майкоп: Комітет Госсанепіднадзора РА, 1995.
3. Добровольській Р. В., Грішина Л. А. «Охорона грунтів» - М.: МГУ, 1985.
4. Ільін В. Би. «Важкі метали в системі грунт-рослина - Новосибірськ: Наука, 1991.
5. Круглов Ю. В. «Мікрофлора грунту і пестициди» - М.: Агропроміздат, 1991.
6. Реуце Н., Кирста З. «Боротьба із забрудненням грунту» - М.: Агропроміздат, 1986.
7. Соколова Т. А., Дронова Т. Я. «Зміна грунтів під впливом кислотних випадань» - М.: МГУ, 1993.
8. Е. А. Кріксунов, В.В. Пасічник, А.П. Сидорин «Екологія»
9. Видавничий будинок «Дрохва» 1995
10. Р. А. Богдановский «Хімічна екологія» Видавництво Московського університету 1994
11. Н.А. Агаджанян, В.И. Торшин «Екологія людини» ММП «Екоцентр», КРУК 1994