Завдяки заходам, що вживаються для зниження рівня викидів екотоксикантів, зафіксовано зменшення хімічних ризиків, зниження концентрації стійких органічних сполук і важких металів у довкіллі. Проте дані про токсичність 75% органічних сполук, що виробляються, необхідні для оцінки ризиків, відсутні. У більшості країн зменшуються викиди сірчистого газу, летких органічних сполук і оксидів азоту, проте цей прогрес ослаблюється збільшенням викидів транспортних засобів. Відносна частка Європи в глобальних викидах таких газів, як С02, 302 та оксиди азоту, становить близько 25%. Масштаби викидів сірчистого газу за рахунок транспорту зросли за останні роки у Франції і Великобританії, але одночасно знизилися викиди від стаціонарних джерел (приблизно до 1 млн. т/рік). Викиди сірчистого газу й оксидів азоту утворюють в атмосфері кислоти та кислотні аерозолі. Вони осідають на земну поверхню і згубно впливають на рослинність, ґрунти, водойми та екосистеми в цілому. Серйозне ураження хвойних лісів унаслідок процесів закислення (а також високої концентрації озону і сірчистого газу в атмосфері) відзначені в Чехії, Німеччині, Польщі і Словаччині. Виробництво та продаж різноманітних хімічних сполук (їх загальна кількість на ринку Співтовариства сягає 100 тис., причому щорічно виробляється 200-300 нових) супроводжується викидами багатьох із них у довкілля, що часто є причиною небажаного впливу на здоров'я людини та на екосистеми. Виробництво численних хімічних сполук обумовлює виникнення хімічного ризику, пов'язаного з потраплянням цих речовин у довкілля та їх подальшим впливом на біосферу. У 1991-1994 рр. у рамках програми Європейського співтовариства було завершено екологічну оцінку 1700 хімічних сполук, що виробляються в Європі або імпортуються у кількості більше ніж 1000 т на рік.
• Моральна і технологічна готовність держав та окремих соціальних груп людства до знищення цивілізації. Типовий приклад – 11 вересня. Вибухова потужність накопиченої ядерної зброї еквівалентна 1,2 млн. бомб Хіросіми і в 1636 разів перевищує таку всіх воєн історії. Існують величезні запаси хімічної зброї, бактеріологічна, токсична, хімічна, генна зброя. Зона ураження ними перевищує на два порядки подібну територію для ядерної. Виробництво її дешеве і може вестися потаємно. Форми її різноманітні. Заходи медичного захисту від ураження такою зброєю складні і завжди будуть запізнілими. Через це в майбутніх війнах супротивниками великих ядерних держав цілком можуть стати окремі групи злочинців і фанатиків, а також малі країни.
• Втрата біоргзноманітності. Високий рівень видової різноманітності життя – одна з необхідних умов збереження основних характеристик природного середовища, єдиного середовища існування людини. Сучасний газовий склад атмосфери, системи самоочищення води, механізми взаємодії безлічі біологічних видів – від мікроорганізмів до крупних ссавців, включаючи людину, сформувалися в процесі тривалої еволюції екосистем, що поступово ускладнювалися. Основні процеси в біосфері, від яких залежить можливість існування людини, – біозалежні процеси. Катастрофічне зменшення видової різноманітності життя на Землі в сотні і тисячі разів інтенсивніше, ніж ті, що характеризували найзначніші відомі науці біосферні катастрофи – пермську і крейдяну. Через декілька десятиліть воно може стати незворотним, що зробить людство заручником стихійних еволюційних процесів.
До складу європейських екосистем входить понад 2,5 тис. типів і близько
215 тис. видів рослин і тварин. Майже в кожній країні Європи є ендемічні види. Регіони зосередження біорізноманітності в Європі – це басейн Середземного моря і гори Кавказу. Основу заходів для запобігання його звуженню повинні скласти рекомендації Конвенції з біорізноманітності. Серйозну увагу зазначеній проблемі надано в контексті збереження якості сільськогосподарських земель. Фрагментація (особливо в результаті процесів урбанізації сільських регіонів), підвищення однорідності і спрощення ландшафтів загрожує біорізноманітності через скорочення територій, зайнятих флорою і фауною. Забруднення навколишнього середовища (разом з породжуваними ним процесами евтрофування і закислення) та впровадження нових видів завдають значної шкоди природній біорізноманітності.
За розрахунками, що базуються на швидкості вимирання видів у наш час, всього за 40-50 років ми можемо втратити половину видів, що нині живуть на Землі. Природні еволюційні процеси, очевидно, не здатні компенсувати таке катастрофічне зменшення видової різноманітності, що призведе до глибокої деградації більшості екосистем.
З аналізу палеонтологічних даних виходить, що час існування виду становить від 1 до 10 млн. років. Нормальний темп вимирання, що відбувається в процесі еволюційного розвитку форм життя і з надміром компенсується виникненням нових видів, становить приблизно 0,000001% виду на рік. При масових вимираннях він зростає на два порядки. Проте сучасна швидкість вимирання – 0,5% виду на рік, тобто вона в 500-1000 разів перевищує катастрофічні темпи вимирання пермського і крейдяного періодів. Збереження існуючої тенденції неминуче призведе до кардинальних змін усієї біосфери, до настання нової геохронологічної ери, «посткайнозойської», або «антропогенної». Вона відрізнятиметься від нашої не тільки складом тваринного і рослинного світу, але й усім комплексом фізико-хімічних умов: складом атмосфери, тепловим режимом, розподілом опадів та багатьма іншими такими важливими для життя людей характеристиками середовища. Наслідки втрати біорізноманітності для людства можна порівняти хіба що з наслідками світової ядерної війни («ядерною зимою»), що означає кінець людської цивілізації в найближчі 100 років.
Крім того, інтенсифікація процесів еволюції обов'язково приведе до появи великої кількості нових форм життя, особливо груп, що дуже швидко еволюціонують, з коротким життєвим циклом – мікроорганізмів, найпростіших, нижчих червів, комах. Таким чином, не зумівши зберегти видову різноманітність життя, людство стане заручником стихійних еволюційних процесів. Пізнання причин вимирання одних видів і виникнення інших, розробка і реалізація різних способів збереження сучасних видів тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів, які створюють єдино придатне для життя людей природне середовище – шлях до запобігання небезпечного розвитку цієї сторони екологічної кризи.
• Відходи, проблема міст. Шуми. Проблема утилізації особливо важлива, враховуючи шкідливий вплив забруднень на здоров'я людини. Середній подушний рівень муніципальних відходів в Європі становить 350 кг/рік. Однак у Бельгії і Греції їх основна частина – це залишки їжі та садові відходи
(47-50%), а у Великобританії і в Україні частка подібних відходів дорівнює відповідно 19,6 і 2~%. тоді як найбільшу частину займають відходи паперу (39 і 28%). Зростаюча частка промислових відходів містить небезпечні компоненти. В Європі щорічно виробляється більше 250 млн. т муніципальних і понад 850 млн. т промислових відходів. В країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) налічується близько 10 тис. шляхів транскордонного переміщення небезпечних відходів, сумарна маса яких перевершує 2 млн. т. Тільки в шести європейських країнах зареєстровано понад 55 тис. забруднених ділянок, а загальна площа забруднень у Європі становить від 47 до 95 тис. км. Особливої гостроти набула проблема токсичних відходів. Масштаби їх мінімізації і переробки недостатні. В країнах ЄС посилюються процеси утворення та переміщення твердих відходів. Прийняту стратегію щодо їх зменшення не було реалізовано. Міста характеризуються великим споживанням природних ресурсів. Пересічне місто з населенням 1 млн. осіб щодня споживає 11,5 тис. т викопних видів палива, 320 тис. т води, 2 тис. т їжі і викидає в атмосферу близько 2,5 тис. т вуглекислого газу. Міста мають серйозні проблеми водопостачання з погляду кількості і якості води. Необхідний комплексний підхід до вирішення проблем екології великих міст. Посилення екологічних стресів у містах виявляється, перш за все, в погіршенні якості повітря та питної води, надмірних шумах (понад 30% населення ЄС живе в умовах неприйнятне високого їх рівня, а 17% європейців зазнають серйозного негативного впливу шуму) та інтенсифікації транспорту (на його частку припадає близько 30% енергоспоживання). За останні роки в цілому спостерігався спад рівня забруднень у великих містах. Проте концентрація окремих їх компонентів перевищує прийняті ВООЗ стандарти.
• Природні й антропогенні катастрофи. Крім вулканічних вивержень і землетрусів, природно обумовлені катастрофи пов'язані з такими явищами, як шторми та повені, лісові пожежі та посухи, теплові хвилі та піщані бурі. Значення їх впливу зростає у міру розвитку цивілізації. Головною проблемою є відсутність надійних методів прогнозу.
Важливе значення мають техногенні небезпеки та катастрофи, що виникають через аварії на підприємствах. Особливо вони характерні для нафтогазової промисловості. Подією безпрецедентного масштабу стала катастрофа в Чорнобилі, деякі несподівані її прояви тривають дотепер. Серйозні небезпеки виникають і при аваріях танкерів. Після 1984 р. у державах ЄС сталося понад 300 серйозних аварійних ситуацій у промисловості. Аналіз їх причин привів до висновку, що уроків аналогічних ситуацій минулого не, було враховано.
Існує тенденція в зміні загальної кількості катастроф (зокрема, зростання кількості природних катастрофічних явищ). Середньорічна кількість катастроф в останнє десятиріччя століття, що минуло, досягла 288, тоді як в попереднє десятиріччя вона становила 110-130 катастроф, тобто, спостерігається їх зростання більше ніж удвічі.