Смекни!
smekni.com

Конституційні основи регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища (стр. 2 из 6)

У статті 10 закріплюється фундаментальний принцип організації влади в Російській Федерації – принцип поділу влади. Суть його в тім, що демократичний політичний режим може бути встановлений у державі за умови поділу функцій державної влади між самостійними державними органами. Закріплена в ст.10 «система сдержек і противаг» представляє єдину можливу схему організації державної влади в демократичній державі.

Відповідно до положень ст.17 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.20 розділу II), у Російській Федерації зізнаються й гарантуються права й волі людини й громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права й відповідно до Конституції. Основні права й волі людини невідчужувані й належать кожному від народження. Здійснення прав і воль людини й громадянина не повинне порушувати права й волі інших осіб.

Права людину й громадянина в Російській Федерації носять універсальний характер. Жоден із суб'єктів Федерації не може відмовитися від обов'язку визнати й гарантувати права людини й громадянина на своїй території. Жодне із проголошених у Конституції прав людину й громадянина не може бути вилучено державою або обмежено в об'ємі без вказівки підстав обмеження. Права й волі людини можуть бути обмежені державою лише в строго встановлених випадках на основі Конституції й закону. Тимчасові обмеження ряду прав і воль можливі у випадку введення надзвичайного стану (ст. 56).

Невідчужуваний характер прав і воль складається також у тім, що громадянин не може взяти на себе зобов'язання перед ким би те не було не користуватися своїм правом або сукупністю прав.

Згідно ст.18, права й волі людини й громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої й виконавчої влади, місцевого самоврядування й забезпечуються правосуддям. Визначення в ст.18 конституційних прав і воль як безпосередньо діючих руйнує порочну традицію, що мала місце в минулому нашого суспільства, розглядати конституційні норми як декларативні, що реалізуються лише при наявності закону, розпорядження правительства, інструкції й т.д.

Одна з головних гарантій прав людину й громадянина закріплена в ст.19 Конституції РФ: «Усі рівні перед законом і судом». Чоловік і жінка мають рівні права й волі й рівні можливості для їхньої реалізації. Держава гарантує рівність прав і воль людини й громадянина незалежно від підлоги, раси, національності, мови, походження, майнового й посадового положення, місця проживання, відносини до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднань, а також інших обставин. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної або релігійної приналежності.

Згідно ст.30, кожний має право на об'єднання, включаючи право створювати професійні союзи для захисту своїх інтересів. Право громадян на об'єднання містить у собі право створювати на добровільній основі суспільне об'єднання для захисту спільних нтерес і досягнення загальних цілей, право вступати в суспільні об'єднання або втримуватися від вступу в них, а також право безперешкодно виходити із суспільних об'єднань. Широку популярність у Росії мають такі суспільні екологічні організації, як ГРИНПИС, Всесвітній фонд дикої природи, Інститут еколого-правових проблем «Экоюрис», у нас у Башкирії - Союз екологів Республіки Башкортостан.

Стаття 32 Конституції встановлює право громадян РФ брати участь у керуванні справами держави, право обирати й бути вибраними в органи державної влади (спеціально вповноваженим органом державної влади в області охорони навколишнього середовища в РФ є Міністерство природних ресурсів РФ, у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ).

Згідно ст.33, громадяни РФ мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальні й колективні звернення до державних органів і органи місцевого самоврядування. Зазначене право забезпечує можливість активного впливу громадянина на діяльність держави.

Стаття 36 указує, що громадяни і їхні об'єднання вправі мати в приватній власності землю. Вільне господарювання на землі не можна, однак, розуміти як довільне. Частина 2 ст. 36 передбачає дві істотних умови, хоча й не ущемляють господарської волі власників землі, але в розумних рамках обмежуюча їхня діяльність: вони не повинні наносити збитку навколишньому середовищу й порушувати прав і законних інтересів інших осіб. Якщо власник землі не дотримує цих умов закону, для нього наступають юридичні наслідки, передбачені екологічним і цивільним законодавством про відповідальність за правопорушення[3] .

Стаття 45 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.55) гарантує державний захист прав і воль людини й громадянина. Ч.1 ст.45 діє у взаємозв'язку зі ст.2, при цьому передбачається, що все ланки державного механізму наділені обов'язком захищати права й волі людини й громадянина.

Стаття 46(у Конституції РБ – ст.56) говорить, що в Росії кожному гарантується судовий захист його прав і воль. Рішення й дії (або бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суспільних об'єднань і посадових осіб можуть бути оскаржені в суд. Кожний вправі відповідно до міжнародних договорів РФ звертатися в міждержавні органи по захисту прав і воль людини, якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту.

Згідно ст.55, перерахування в Конституції основних прав і воль не повинне тлумачитися як заперечення або применшення інших загальновизнаних прав і воль людини й громадянина. Не повинні видаватися закони, що скасовують або применшують права й волі людини й громадянина. Права й волі людини й громадянина можуть бути обмежені федеральним законом тільки в тій мері, у який це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни й безпеки держави.

Статті 71, 72 і 73 указують сфери повноважень Російської Федерації і її суб'єктів у тій або іншій області.

У відповідності зі ст.71, у веденні Російської Федерації серед інших перебувають:

· прийняття й зміна Конституції РФ і федеральних законів;

· регулювання й захист прав і воль людини й громадянина;

· формування федеральних органів державної влади;

· установлення основ федеральної політики й федеральні програми в області … екологічного... розвитку Російської Федерації;

· федеральні податки й збори (екологічний податок);

Звертаючись до ст. 71, варто звернути увагу, що вона встановлює предмети ведення властиво Російської Федерації.

Стаття 72 Конституції встановлює області спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів, серед яких, стосовно до розглянутого питання, слід зазначити:

· забезпечення відповідності конституцій і законів суб'єктів РФ Конституції Російської Федерації й федеральних законів;

· захист прав і воль людини й громадянина;

· питання володіння, користування й розпорядження землею, надрами, водними й іншими природними ресурсами;

· розмежування державної власності;

· природокористування; охорона навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки; особливо охоронювані природні території;

· земельне, водне, лісове законодавство, законодавство про надра, про охорону навколишнього середовища;

У даних областях Російська Федерація і її суб'єкти спільно відповідальні за стан справ. У цій сфері державна діяльність повною мірою не може здійснюватися окремо ні Федерацією, ні її суб'єктами. В 2001 році в Республіці Башкортостан було прийнято 4 Закони, 8 постанов Кабінету міністрів РБ, 7 розпоряджень Кабінету міністрів РБ, що регулюють область охорони навколишнього середовища.

Поза межами ведення Російської Федерації й повноважень Росії по предметах спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів, суб'єкти Російської Федерації мають всю повноту державної влади (стаття 73 Конституції).

Важливими є положення статті 76. Згідно ч.4 зазначеної статті, поза межами ведення Російської Федерації, спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів, суб'єкти РФ здійснюють власне правове регулювання, включаючи прийняття законів і інших нормативних правових актів. Закони й інші нормативні правові акти суб'єктів Російської Федерації не можуть суперечити федеральним законам, прийнятим по предметах ведення РФ, а також спільного ведення РФ і її суб'єктів (ч.5). У випадку протиріччя між федеральним законом і іншим актом, виданим у Російській Федерації, діє федеральний закон.

Згідно ч.1 ст.77, система органів державної влади суб'єктів Росії встановлюється суб'єктами самостійно відповідно до основ конституційного ладу. У межах ведення Російської Федерації й повноважень РФ по предметах спільного ведення, федеральні органи виконавчої влади й органи виконавчої влади суб'єктів Федерації утворять єдину систему виконавчої влади в Росії.

Положення статті 78 Конституції є, на мій погляд, одними із самих прогресивних.

Так, згідно ст.78, федеральні органи виконавчої влади для здійснення своїх повноважень можуть створювати свої територіальні органи. Федеральні органи виконавчої влади за згодою з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації можуть передавати їм здійснення частини своїх повноважень, якщо це не суперечить Конституції Російської Федерації й федеральних законів. Органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації за згодою з федеральними органами виконавчої влади можуть передавати їм здійснення частини своїх повноважень. Треба відзначити, що положення зазначеної статті закріплені (продублированы) у ст.ст. 8, 9 нового Федерального закону від 10 січня 2002 року «Про охорону навколишнього середовища».