За екологічні правопорушення, посадових осіб і громадяни несуть дисциплінарну, адміністративну, гражданско – правову або кримінальну відповідальність, а підприємства, установи, організації – адміністративну й гражданско – правову відповідальність[10] .
Так, в 2001 році Госкомэкология РБ пред'явила в Арбітражний суд РБ 105 позовних заяв про відшкодування збитку, нанесеного державі підприємствами, організаціями й установами, що порушують природоохранительное законодавство (в 2000 р. - 99 позовів). Пред'явлено вимог на загальну суму 35 142 566,12 рублів. Стягнено Арбітражним судом РБ у бюджет Республіки Башкортостан і добровільно задоволений підприємствами-порушниками вимог на загальну суму 9 мільйонів 375 тисяч рублів (в 2000 р. - 4 мільйони 833 тисячі рублів).
Екологічні суспільні об'єднання громадян можуть розробляти, затверджувати й пропагувати свої екологічні програми, захищати екологічні права й інтереси населення, розвивати його екологічну культуру, залучати громадян до природоохранительной діяльності; за рахунок своїх засобів і добровільної участі населення виконувати роботи з охорони й відтворення природних ресурсів; сприяти державним органам у боротьбі з порушеннями природоохранительного законодавства; створювати суспільні фонди по охороні навколишнього середовища й витрачати їх на проведення екологічних заходів; рекомендувати своїх представників для участі у державній екологічній експертизі, проводити суспільну екологічну експертизу ( щостає юридично обов'язкової після твердження її результатів органами державної експертизи); вимагати призначення державної екологічної експертизи; виступати з викладом своєї платформи в засобах масової інформації.
Згідно ст.13 Федерального закону РФ «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 р., органи державної влади і їхніх посадових осіб зобов'язані сприяти суспільним об'єднанням і громадянам у реалізації їхніх прав в області охорони навколишнього середовища. Посадові особи й громадяни, що перешкоджають здійсненню екологічних прав і обов'язків, залучаються до відповідальності у встановленому порядку. Зокрема, громадяни й суспільні об'єднання громадян можуть жадати від гідрометеорологічних і інших відповідних органів надання своєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього середовища й міри по її охороні.
У повному об'ємі підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна здоров'ю або майну громадян у результаті несприятливого впливу навколишнього середовища, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій або окремих громадян. При визначенні збитку майна враховується прямий збиток, пов'язаний з руйнуванням і зниженням вартості будов, житлових і виробничих приміщень, устаткування, упущена вигода від втрати врожаю, зниження родючості ґрунтів[11] .
Підприємства, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для навколишнього середовища, відшкодовують заподіяна шкода згідно ст. 1079 ГК РФ.
Юридичні й фізичні особи вправі висувати позовні вимоги в суд або арбітражний суд про припинення екологічно шкідливої діяльності, що заподіює шкода здоров'ю й майну громадян і навколишньому середовищу. Рішення суду в цьому випадку є підставою для припинення фінансування такої діяльності відповідними банківськими установами.
Території зі стійкими негативними змінами в навколишнім середовищі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослин і тварин, оголошуються зонами екологічного нещастя, що тягне припинення діяльності, що негативно впливає на навколишнє середовище; припинення роботи цехів, агрегатів, устаткування й т.д., обмеження окремих видів природокористування. Фінансову відповідальність несуть винуватці деградації середовища.
Таким чином, передбачається велика система мер, що забезпечує екологічні конституційні права громадян.
У здійсненні передбачених Конституцією екологічних прав громадян вирішального значення набуває їхнє інформаційне забезпечення. Важливо тут підкреслити неможливість утаювання, приховання екологічних відомостей. У відповідності зі ст.7 Закону РФ від 21 липня 1993 р. «Про державну таємницю» не підлягають засекречуванню відомості про надзвичайні події й катастрофи, що загрожують безпеці й здоров'ю громадян, про стан екології, охорони здоров'я, санітарії, про факти порушення прав і воль громадянина. У такий спосіб реалізуються в області екології положення ст.29 Конституції про волю інформації[12] .
Стаття 58 Конституції РФ (ст.65 Конституції РБ) закріплює обов'язок кожного зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств.
З розвитком науково - технічного прогресу збільшився негативний вплив людської діяльності на навколишнє природне середовище, внаслідок чого забруднюються атмосферне повітря, вода, земля. У результаті катастроф і стихійних лих деградують землі. Від пожеж, забруднення повітря й підземних вод гинуть лісу. Все це негативно позначається на здоров'я людей. Учені затверджують, що в цей час перед Росією коштує завдання екологічного виживання. Необхідно припинити подальше руйнування природи.
Конституційний обов'язок громадян зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств конкретизується в декількох законах. Насамперед це передбачено в новому Федеральному законі Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 р. № 7-ФЗ.
Згідно ст.11 цього Федерального закону кожний громадянин має право на сприятливе навколишнє середовище, на її захист від негативного впливу, викликаного господарською й іншою діяльністю, надзвичайними ситуаціями природного й техногенного характеру, на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища й на відшкодування шкоди навколишньому середовищу.
Громадяни мають право:
· створювати суспільні об'єднання, фонди й інші некомерційні організації, що здійснюють діяльність в області охорони навколишнього середовища;
· направляти звернення до органів державної влади РФ, органи державної влади суб'єктів Федерації, органи місцевого самоврядування, інші організації й посадові особи про одержання своєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього середовища в місцях свого проживання, заходах для її охорони;
· брати участь у зборах, мітингах, демонстраціях, ходах і пікетуванні, зборі підписів під петиціями, референдумах з питань охорони навколишнього середовища й в інших не суперечному законодавству Російської Федерації акціях;
· висувати пропозиції про проведення суспільної екологічної експертизи й брати участь у її проведенні у встановленому порядку;
· сприяти органам державної влади Російської Федерації, органам державної влади суб'єктів Федерації, органам місцевого самоврядування в рішенні питань охорони навколишнього середовища;
· звертатися в органи державної влади РФ, органи державної влади суб'єктів Федерації, органи місцевого самоврядування й інші організації зі скаргами, заявами й пропозиціями з питань, що стосується охорони навколишнього середовища, негативного впливу на навколишнє середовище, і одержувати своєчасні й обґрунтовані відповіді;
· пред'являти в суд позови про відшкодування шкоди навколишньому середовищу;
· здійснювати інші передбачені законодавством права.
Громадяни зобов'язані:
· зберігати природу й навколишнє середовище;
· дбайливо ставитися до природи й природних багатств;
· дотримувати інших вимог законодавства.
Значна частина обов'язків громадян по охороні природи й раціональному використанню її ресурсів установлена в законодавстві про землю, її надрах, у водному, лісовому законодавстві. Так, у ст.13 Земельного кодексу Російської Федерації від 25 жовтня 2001 р. № 136-ФЗ передбачено, що з метою охорони земель власники земельних ділянок, землекористувачі, землевласники й орендарі земельних ділянок зобов'язані проводити заходу щодо:
1) збереженню ґрунтів і їхньої родючості;
2) захисту земель від водної й вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, иссушения, ущільнення, забруднення радіоактивними й хімічними речовинами, захламления відходами виробництва й споживання, забруднення, у тому числі біогенного забруднення, і інших негативних (шкідливих) впливів;
3) захисту сільськогосподарських угідь і інших земель від зараження бактериально - паразитичними й карантинними шкідниками й хворобами рослин, заростання бур'янистими рослинами, чагарниками й дрібноліссям, інших видів погіршення стану земель;
4) ліквідації наслідків забруднення, у тому числі біогенного забруднення, і захламления земель;
5) збереженню досягнутого рівня меліорації;
6) рекультивації порушених земель, відновленню родючості ґрунтів, своєчасному залученню земель в оборот;
7) збереженню родючості ґрунтів і їхньому використанню при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель.
З метою охорони земель розробляються федеральні, регіональні й місцеві програми охорони земель, що включають у себе перелік обов'язкових заходів щодо охорони земель із урахуванням особливостей господарської діяльності, природних і інших умов.
Оцінка стану земель і ефективності передбачених заходів щодо охорони земель проводиться з урахуванням екологічної експертизи, установлених законодавством санітарно - гігієнічних і інших норм і вимог. При проведенні пов'язаних з порушенням ґрунтового шару будівельних робіт і робіт з видобутку корисних копалин родючий шар ґрунту знімається й використовується для поліпшення малопродуктивних земель.