Аграрна фітомеліоративна зона урбанізованих районів (стр. 1 из 5)
АГРАРНА ФІТОМЕЛІОРАТИВНА ЗОНА УРБАНІЗОВАНИХ РАЙОНІВ
Фітомеліоративну роль в умовах великих міст і міських агломерацій відіграють не лише зелені насадження, але й усі сільськогосподарські землі, які в період вегетації продукують кисень, зволожують повітря та беруть участь у його очистці.
Термін "город" походить від слова "городити", "огороджувати". Стародавнє місто — огороджена укріплена місцевість. Спочатку люди огороджувалися від хижих звірів, потім — від ворогів. За огорожею люди одержували захист і часто за нею так і залишались жити. Колишнє сільське поселення перетворювалось у місто.
Зрозуміло, що міські мешканці були змушені мати для свого користування землю, яка б давала їм продукти харчування — городину, зерно, фрукти, виноград. Значні території відводилися під випаси.
Міста розростаються в бік передмість, витісняючи природний простір. Упродовж тривалого історичного періоду довкола щільного міського центру формують концентричні урбанізовані смуги, які мають різну густоту забудови. Якщо площа середньовічного міста становила сотні гектарів, а інколи і менше (Львів за мурами займав усього 50 га), то сучасне місто охоплює величезні території, які сягають сотен квадратних кілометрів. Колишні сільськогосподарські землі міських передмість забудовані, а те, що вдалося зберегти, перетворено в міські сади і сквери, а в кращих випадках — у парки, які утверджувалися як необхідні елементи міського середовища.
Аграрні землі в міських агломераціях займають поруч з урбанізованим рівноправне становище і в цьому полягає особливість сучасного міста незалежно від того, чи це є агломерація, чи конурбанізація, чи мегаполіс. Як і а стародавні часи, передмістя міст, що входять в урбанізовані райони, мусять годувати своїх мешканців.
Б.С. Черкес (1992) виділяє такі функції, властиві складовим аграрного елемента міст:
Складові аграрного
елемента міста основні супутні
Крупні аграрні угіддя Виробнича Екологічна
Садово-городні ділянки Виробнича Рекреаційна
Дачні райони Рекреаційна Виробнича
Садибна забудова Екологічна Рекреаційно-виробнича
Формується новий етап агроландшафту — агропарк. Його основу становлять сільськогосподарські угіддя, а систему зв'язку утворюють лісопосадки, водні артерії, шляхи, пішохідні і велосипедні доріжки. Крім них до структури агропарку можуть входити окремі сільські поселення, дачні селища, ферми та інші виробничі споруди.
В одних випадках агропарки можуть входити в межі міської забудови, в інших — примикати до неї або глибоко заходити в окрему сільськогосподарську місцевість, створюючи сільсько-міські архітектурно-організаційні зв'язки. Така завершеність агроландшафту урбанізова-их районів сприятиме розвитку "зеленого" або "сільського туризму".
Посеред полів часто утворюються ділянки незручної для обробітку форми (трикутні, дугоподібні), які слід заліснювати. По-перше, це дасть можливість відновити хоч певною мірою
Планомірне озеленення сільських садиб, особливо тих, які знаходяться на висілках, забезпечує:
захист будівель і прилеглих господарських територій;
гармонійне злиття будівель з ландшафтом;
притінок для людей і худоби, збереження врожаю і техніки;
формування меж ближньої зони довкола житлової забудови з допомогою просторовотвірних елементів.
Ступінь, вид і спосіб озеленення сільських садиб включає створення таких умов, в яких дерева і чагарники доповнювали б зовнішній вигляд будівель, а створений простір був мальовничим, зручним для праці і відпочинку мешканців.
САНІТАРНО-ЗАХИСНА ЗОНА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Фітомеліоранти в зоні викидів промислових забруднювачів відіграють роль біофільтрів. Виходячи з цього, виділяють три етапи, які переживає біофільтр рослини:
1. внутріклітинної утилізації токсикантів;
2. біохімічної детоксикації;
3. некроз генерації, тобто розпад тканини.
Першому і другому етапу відповідає послаблююча фаза кризової ситуації біофільтра, на третьому розпочинається летальна фаза, яка закінчується загибеллю рослин.
Найсильнішому впливу техногенного забруднення піддаються деревостани. Від здатності деревостану протистояти дії забруднювачів повітря, а також від того, як швидко насадження зможуть відновлюватися і після їх негативного впливу, буде залежати стабільність усього насадження. Погіршення стану деревостану є ознакою порушення цієї стабільності.
Санітарне зонування територій промислових підприємств
Розглянемо досвід формування санітарно-захисних зон на підприємствах металургійної промисловості України, де найпоширенішим фітотоксикантом є сірчистий газ, який визначає характер пошкодження рослин. Залежно від особливостей забруднення сірчистим газом і характеру пошкоджень рослин на металургійних заводах і сусідніх з ними територіях виділяють три зони:
1. Зона умовно високих разових концентрацій.Формується внаслідок неорганізованих і вентиляційних викидів, що утворюються на невеликій висоті. Межі зони визначають залежно від місця розташування джерел забруднення, їх кількості і потужності. Оскільки на металургійних заводах вони розкидані на всій території, то забруднення зони мало залежить від напрямку вітру і є умовно постійним. В основному ця зона знаходиться поблизу мартенівських і доменних цехів, фабрик, коксових батарей, гридарень та інших виробничих підрозділів. В окремих випадках у зв'язку із особливостями розташування цехів зона може вийти за межі промплощадки на прилеглу територію санітарно-захисних розривів чи сусідніх житлових районів.
До цієї зони включають території із концентрацією сірчистого газу у повітрі вище 3 мг/м3. Там спостерігається сильне забруднення приземного повітря суміжними іншими хімічними речовинами, характерними для металургійних підприємств.
Упродовж вегетації спостерігається багаторазове пошкодження листя рослин.
2. Зона періодичних високих концентрацій газів.Забруднення території відбувається внаслідок приземлення димового факела технологічних газів і дифузного поширення повітря з першої зони. Залежить від напрямку вітру і стосовно конкретних ділянок є періодичним.
Для цієї зони притаманними є максимально-разові концентрації сірчистого газу до 3 мг/м3, середньодобові — до 1 мг/м3, але в окремих випадках вони можуть бути дещо вищими. Оскільки характер забруднення є періодичним (відповідно до напрямку вітру), то часто пошкодження рослин виключаються. Пригнічення рослин з підвітряного боку є досить відчутним, що пов'язано із збільшенням частоти впливу токсичних речовин високої концентрації, які приносять повітряні потоки з димовим факелом.
Основний тип пошкоджень деревно-чагарникових порід — хронічні.
3. Зона періодичних відносно низьких концентрацій.Забруднення зони зумовлюється пересуванням повітряних мас із неї разом з фоновим забрудненням району. Концентрація сірчистого газу не перевищує граничнодопустиму більше ніж на 100%.
Хронічні пошкодження рослин у цій зоні мають менш виражений характер, ніж у другій зоні, і спостерігаються переважно в період несприятливих погодних умов.
Функціональне призначення, розміщення і структура фітомеліоративних насаджень
На планування і озеленення санітарно-захисних смуг підприємств, які сильно забруднюють навколишнє середовище, впливають не лише ширина зони, місцезнаходження джерел забруднення, але й характер шкідливих впливів. Шкідливі речовини — гази, аерозолі, а також неприємні запахи — поширюються в атмосферу із швидкістю, яка залежить від їх хімічного складу та питомої ваги.
Викинуті в атмосферу гази та емульсії поділяють на: легкі, тобто такі, які піднімаються у верхні шари атмосфери, але при інверсії можуть повертатись і досягати поверхні землі; середні, які у вигляді пилу або піднімаються у верхні шари атмосфери, або ж опускаються на землю; важкі — у вигляді туману або пилу випадають на землю поблизу місця виходу їх в атмосферу і гнані вітром пересуваються низько над нею. Отже, для кожного із цих трьох варіантів поширення забруднювачів атмосферного повітря підбирають функціональні типи озеленення.
В умовах викидів легких газів або невеликої кількості (що не перевищує встановлені норми) інших шкідливих речовин санітарно-захисні зони підприємств створюють у вигляді лугопарків. Лише в окремих випадках, наприклад, внаслідок інверсій повітря над землею, що може призвести до забруднення, перед житловою забудовою створюють високу густу захисну смугу, вписуючи її в загальний композиційний ансамбль санітарно-захисної зони (рис. 9.3, а).
Коли ж підприємства викидають гази середньої маси та аерозолі у вигляді диму, створюють насадження, які сприяють швидкому розсіюванню цих шкідливих речовин. У таких випадках рекомендують створювати насадження не суцільними зеленими масивами, а у вигляді системи захисних смуг, що збільшують турбулентність повітря та сприяють кращому розсіюванню газів, димів і запахів (рис. 9.3, б).
В умовах викидів підприємствами важких газів, аерозолів у вигляді туману або пилу, які спадають радіальними потоками додолу, створюють насадження, які осаджують шкідливі речовини своїми кронами і перешкоджають їх подальшому перенесенню. Рекомендують при цьому організовувати систему захисних смуг, які добре затримують краплеві і пилові аерозолі (рис. 9.3, в, г).
Зелені насадження в санітарно-захисних зонах промислових підприємств виконують подвійну роль: захищають атмосферний басейн над собою та прилеглими підвітряними територіями, а також свої власні об'єкти, громадські приміщення, інститути, лабораторії, їдальні, майданчики короткотривалого відпочинку від шкідливих забруднювачів.