Дуже забрудненим залишається р. М. Сура, куди скидають неочищені стічні води багато підприємств Дніпропетровська. Вміст основних речовин, що характеризують якість поверхневих вод, (БПК, зважені речовини, нафтопродукти, залізо) в 2-7 разів перевищує культурно-побутові ГДК і свідчить про нездатність водоймища до самоочищення.
Інгулець – основна водна артерія Крівбасса, яка приймає високомінералізовані води хвостохранилищ ВАТ «СЕВГОК», ВАТ «Інгулецький ГОК» і накопичувача ПО «Крівбассруда» і недостатньо очищені стічні води ряду підприємств. Скидання забруднених стічних вод в рр. Інгулец і Саксагань до 16 млн.куб.м/год наводить до різкого погіршення якості води в межах пограничних створів від Кіровоградської (с. Іськровка) до Миколаївської (с. Андрєєвка) області, де спостерігається зростання сухого залишку в середньому від 800-4200мг/л, хлоридів від 90 до 1470мг/л, сульфатів від 240 до 790мг/л, БПК-5 від 1,2 до 5,7мг/л, заліза і нафтопродуктів від 0,1 до 0,4 мг/л. Таким чином, щорік в малі річки області скидається до 400млн.куб.м забруднених вод (близько 50% від об'єму цих вод по області). Найбільш забрудненими річками області є Мокра Сура, Саксагань, Інгулець, Самара.
Унаслідок значного техногенного навантаження екосистема водотоков і водоймищ області знаходиться у важкому положенні, вичерпуються її природні можливості до самоочищення і існує перспектива якісного вичерпання водних ресурсів.
Висновок
Дана глава другого розділу висвітлює аспекти проблеми оцінки якості води. Розглянуто стандарти, що прийнято при вивчені даної проблеми, а також наведено необхідні статистичні дані та розрахунки.
2.2.3 Мікробіологічна оцінка якості води
Мікробіологічна оцінка якості води проводилася згідно вимог Госту 2874-82 «Вода питна». Підвищені рівні бактерійного забруднення водопровідної води зареєстровані в рр. Марганці (2,45%), Жовті Води (4,67%), Новомоськовське (5,85%), Криворізькому (22,53%), Синельниковськом (6,47%), Новомоськовськом (5,85%), Томаковськом (5,55%), Петриківському (9%) районах. Зростання показників бактерійного забруднення питної води на виході в розподільну мережу зареєстроване в рр. Кривому Рогу, Павлограді, Новомоськовськом і Покровськом районах. Особливу тривогу викликає збільшення питомої ваги проб з колі-індексом близько 20 у воді рр. Кривого Рогу, Марганцю, Новомоськовська, Криворізького, Покровського, Солонянського, Петриківського районів.
Коліфаги (непрямий показник вірусного забруднення води) найчастіше були відмічені в питній воді рр. Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Марганцю, Криворізького, Новомоськовського районів, а збудник вірусного гепатиту А – в питній воді рр. Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Марганцю, Синельниково, Новомоськовська, Никополя.
Таким чином, одним з основних проблемних питань залишається епідеміологічна безпека водопровідної води у вірусному відношенні, що вимагає подальшого удосконалення технології водопідготовки.
В даний час відомі механічні, хімічні, физико-хімічні і біологічні методи очищення стічних вод. Якщо вони застосовуються разом, то метод очищення і знешкодження стічних вод називається комбінованим. Очищення може вироблятися як в штучних умовах (на спеціально створених спорудах, установках), так і в природних (на полях зрошування, фільтрації, біологічних ставках і так далі).
Для ліквідації бактерійного забруднення стічних вод проводять їх знезараження (дезинфекцію). Вибір методу або методів визначається характером і мірою забруднення стічних вод.
При механічному способі домішки віддаляються із стічних вод через систему відстійників і різного роду пасток. Для цього використовують сита, грати, пісколовки, септики, навозоуловители, жироловки, бензомаслоуловители, відстійники і так далі Грати служать для затримання крупних забруднень в стічній воді. Пісколовки призначені для осадження піску, дрібного гравію і інших мінеральних домішок на дно резервуару.
У пісколовках і гратах затримується близько 80 % мінеральних забруднень стічних вод. Жироловки призначені для відділення жирових домішок від стічних вод. Відстійники застосовують для виділення із стічних вод нерозчинених механічних домішок і частково колоїдних забруднень мінерального і органічного походження. Відстійники залежно від свого призначення підрозділяються на первинних і вторинних. Первинні відстійники встановлюють до споруджень біологічної обробки стічних вод, вторинні – після цих споруд. У септиках відбувається освітлення (відстоювання) і тривале зберігання (від 6 до 12 місяців) осаду, що випав із стічних вод, до повного його перегнивання. Механічним методом можна добитися виділення з побутових стічних вод до 60-75% нерозчинних домішок, з виробничих – до 95%, багато з яких як коштовні домішки використовуються у виробництві.
Хімічний метод полягає в тому, що в стічні води додають різні хімічні реагенти, які вступають в реакцію із забрудниками і облягають їх у вигляді нерозчинних опадів.
При физико-хімічному методі обробки із стічних вод віддаляються тонкодисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні неокислювані і погано окислювані речовини. З физико-механических методів очищення застосовуються коагуляція, окислення, сорбція, екстракція і так далі
Схожий з цим методом спосіб електролізу стічних вод. Суть його в тому, що через стічні води пропускають електричний струм, що наводить до випадання більшості забруднюючих речовин в осад. Цей спосіб особливо ефективний при очищенні стічних вод від фенольних речовин. Для очищення стоків від токсичних домішок (ртуті, нікелю, цинку і ін.) їх фільтрують через спеціальні іонообмінні смоли. Физико-хімічний метод очищення дає можливість зменшити якість забруднень стічних вод: нерозчинних – до 95%, розчинних – до 25%.
При очищенні побутових вод найкращі результати дає біологічний метод. В даному випадку для мінералізації органічних забрудників використовують аеробні біологічні процеси, які здійснюються за допомогою мікроорганізмів. Так, на цукрових заводах стічні води очищають, застосовуючи одноклітинну водорость хлорелу. Біологічний метод використовують як в природних умовах на спеціально підготовлених ділянках землі – полях зрошування, фільтрації, в біологічних ставках, так і в спеціальних спорудах – біологічних фільтрах (біофільтрах), або аеротенках.
Слід додати, що деякі особливо токсичні стічні води хімічних підприємств взагалі не можна очистити сучасними методами. Їх доводиться направляти на поховання, закачувавши в підземні сховища. Таким чином створюються небезпечні об'єкти, оскільки завжди існує загроза прориву таких вод в підземні водоносні горизонти. У деяких країнах світу води, які неможливо очистити, випаровують у відстійниках, значно зменшуючи об'єм і масу відходів, які підлягають похованню.
Той або інший метод застосовується залежно від характеру технологічного процесу, в якому використовується вода, характеру і небезпеки забруднюючих речовин в стічних водах, об'єму цих вод і так далі
Дніпропетровська область, займаючи одне з перших місць на Україні по економічному потенціалу і чисельності населення, лідирує і в частині об'ємів водовідведення поворотних вод.
Не дивлячись на сталу останніми роками тенденцію до зниження об'ємів водовідведення, викликану, перш за все, спадом виробництва, якість води водотоков і водоймищ області продовжує залишатися в критичному стані. У 2007 році сумарний об'єм водовідведення Днепропетровськолй області склав 1776 млн.куб.м.
У Дніпропетровської області представлені всі види поворотних вод, а саме: стічні, шахтні, кар'єрні і дренажні води.
Стічні води утворені в процесі господарчо-побутової і виробничої діяльності, а також в результаті відведення із забудованих територій, на яких вони утворилися унаслідок випадань атмосферних опадів.
Каналізаційні мережі в Дніпропетровської області мають 19 міст і 29 селищ міського типа (таблиця. 2). Місто Приміське і 25 селищ міського типа області каналізації не мають.
З 63 очисних споруджень біологічного очищення 15 належить об'єднанню «Днепроводоканал»: - 1 -Г. Дніпропетровськ: Центральна станція аерації (ЦСА), Південна станція аерації (ЮСА), Лівобережна станція аерації (ЛСА); 2 - М. Дніпродзержинськ: очисні спорудження правого берега, очисні спорудження лівого берега; 3 - Очисні споруди м. Орджонікідзе; 4 - Г.Крівой Ріг: загальноміські очисні споруди, очисні спорудження селища ЮГОКа, очисні спорудження селища СевГОКа; 5 - Очисні спорудження р. Верхнеднепровськ; 6 - Очисні спорудження р. Марганець; 7 - Очисні спорудження р. Новомоськовськ; 8 - Очисні споруди м. Павлоград; 9 - Очисні спорудження р. Жовті Води; 10 - Очисні спорудження пгт. Перещепіно.
Що стосується промислових стічних вод, то частина з них після локального очищення поступає у відкрите водоймище, частина в системи зливової каналізації, частину в мережі горканализации. Якість промстока характеризується високим вмістом нафтопродуктів, залоза, у ряді випадків важких металів, що свідчить про низьку ефективність локального очищення споруд по очищенню промстоков.
На території Дніпропетровської області сконцентрована значна кількість підприємств приборо- і машинобудівною, металообробною галузей промисловості. Невід'ємною частиною цих виробництв є гальванічні і травильні відділення, які дають велику кількість відходів у вигляді відпрацьованих електролітів, промивальних вод і інших токсичних розчинів.
Екологічна небезпека гальванічного виробництва полягає в тих, що містяться в розчиненому вигляді або в зваженому стані з'єднань нікелю, хрому, ртуті, цинку, свинцю, які володіють високим токсичним, канцерогенним і мутагенним впливом на живі організми. На більшості підприємств області установки знешкодження стічних вод засновані на реагентном методі (м. Дніпропетровськ – «Продмаш», завод фурнітури, метиз ПО і ін.). Його використання наводить до 2-3 кратної додаткової витрати хімікатів і скидання в каналізацію канцерогенних розчинів.