3.2.1 Водокористування і водовідведення В США і Росії
На початку жовтня ц.р. НДА-Природа завершило підготовку проекту Державної доповіді «Про полягання і використання водних ресурсів в Російській Федерації у 2008 році». У доповіді детально і комплексно розглянутий стан водних об'єктів, підсумки водокористування і охорони вод. В той же час, через звітний характер і конкретику даних питань, а також обмежені можливості обхвату всіх проблем галузі, ряд аспектів не були включені в доповідь. Це стосується, зокрема, міжнародних порівнянь, деякі результати яких розглядаються в даній статті.
Можливості статистичного зіставлення водокористування в Російській Федерації і США обмежені мінімальним числом показників. Причинами цього є організаційно-методологічні відмінності обліку використання води в кожній країні. Загальновизнані міжнародні стандарти і методи статистичних порівнянь до теперішнього часу не вироблені.
У США інформація про окремі елементи водоспоживання збирається і узагальнюється вже тривалий час – по ряду індикаторів зведення накопичені з початку ХХ ст В той же час, по рівню організації збору і обробки даних, а також по деталізації показників ця інформація в даний час значно поступається російській статистиці. (Слід зазначити, що вітчизняна обліково-звітна система, створена в 70-80 рр. минулого століття, є крупним досягненням не лише нашій, але і світової статистичної теорії і практики).
Організація статистики використання води в США, на відміну від російської статистики, базується не на річній, а на п'ятирічній основі збору даних.
Державною структурою, відповідальною за збір, перевірку, узагальнення і представлення звідній інформації, є Геологічна служба США. Останні офіційні відомості опубліковані за результатами статистичного спостереження в 2000 р.
Використання води в США традиційно враховується в галонах з розрахунку на день. Такий підхід представляється анахронізмом, причому не лише із-за вживання неметричних одиниць. Відсутня можливість точної оцінки сумарного річного використання води, оскільки невідома кількість днів, по яких фіксується водокористування (зокрема, період поливу в рослинництві). За даними офіційної статистики США загальний забір води з природних водних джерел в 2000 р. склав 408 млрд. галлонов/день, що в перекладі на метричні одиниці і з розрахунку на повний календарний рік (365 днів) складає понад 560 млрд. м3.
Проте по оцінках експертів ЮНЕП і ряду інших міжнародних організацій об'єм водозабору в США в кінці 90-х рр. знаходився на рівні зразковий 450 млрд. м3/год. Розбіжність між приведеними цифрами – більш ніж на 100 млрд. м3 – перевищує весь російський забір води для використання (близько 80 млрд. м3/год в кінці ХХ ст). Тому прямі міждержавні зіставлення є приблизними і малоінформативними. Можна лише стверджувати, що абсолютні показники використання води в США у декілька разів перевищують відповідні російські об'єми.
Американська статистика не публікує багато показників водогосподарського балансу, наприклад, «загальний забір води», «міжбасейнове перекидання води», «водовідлив», «водоспоживання (використання води)», «втрати води при транспортуванні» і ін. Вельми слабо представлені характеристики водовідведення, оборотного і повторно послідовного водокористування, скидання забруднюючих речовин із стічними водами. Не дивлячись на великий досвід збору даних, в США відсутня стійкість використовуваного понятійного апарату і методології розрахунків, які постійно коректуються.
Все це додатково скорочує можливість порівнянь, ускладнює порівнянність отриманої інформації в динаміці.
Як для статистики нашої країни, так і США характерна загальна і досить гостра проблема – забезпечення достовірності первинних і звідних даних, що характеризують використання води.
У Росії це завдання вирішується, судячи з усього, більш продуктивно, хоча і у нас продовжують зберігатися певні недоліки.
Виходячи з вищевикладеного, при міждержавних зіставленнях практичне значення може мати використання не абсолютних, а відносних величин по обмеженому числу показників.
Довідково. США не є найкрупнішими споживачами води в світі. Як вже наголошувалося, по оцінках міжнародних експертів водозабір в цій країні складає приблизно 450 млрд. м3/год.
У Китаї даний показник по тих же оцінках знаходиться на рівні 520-530 млрд. м3/год, Індії 500 млрд. м3/год.
Об'єм російського водозабору (70-80 млрд. м3/год) менше аналогічного показника в Пакистані (понад 150 млрд. м3/год) і Японії (90); близький водозабору в Мексиці (близько 80), Індонезії (приблизно 75) і Ірані (70 млрд. м3/год).
У 2008 р. забір води з природних джерел скоротився в Росії в порівнянні з 1980 р. майже на 40%, а по США – на 7%.
Слід враховувати, що щорічний забір води з природних джерел по відношенню до поновлюваних водних ресурсів в Росії складав в останні десятиліття порядка 2-3%, а в США понад 15%.
Структура як водозабору, так і використання води в Росії і США змінилася трохи (таблиця. 3).
| Джерело водозабору | 1995р. | 2004р. | 2008р. | |||
| Росія | США | Росія | США | Росія | США | |
| Всього, в тому числі з поверхневих водоймищ, підземних джерел | 100 87,9 12,1 | 100 80,2 19,8 | 100 86,6 13,4 | 100 79,3 20,7 | 100 86,9 13,1 | 100 |
Таблиця 3. Структура забору води з природних джерел для використання в Російській Федерації і США* (у % до підсумку)
За останніми даними Росстата порівнянний об'єм валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, розрахований по паритету купівельної спроможності валют в доларовому численні, складав в 2002 р. 1164 млрд. дол., а в США – 10435 млрд. дол. Об'єм водозабору з природних джерел для використання цього року дорівнював відповідно 73 млрд. м3 і близько 450 млрд. м3 (остання цифра – за версією міжнародних експертів). З розрахунку на 1000 дол. ВВП в Російській Федерації було забрано 63 м3, а в США – 43 м3 води. Таким чином, питома водоємність ВВП в нашій країні на початку ХХ ст була приблизно в 1,5 разу вище, ніж в США. Якщо ж прийняти за основу водозабір в США в об'ємі 560 млрд. м3/рік (див. раніше), то перевищення складе лише 1,2 разу.
Довідково. Питома водоємність ВВП в Російській Федерації значно (у 2,5 і більше разів) перевищує відповідні показники у Великобританії, Німеччині, Франції, Японії. Безперечний інтерес представляють результати зіставлень з КНР, проте адекватне порівняння ВВП по Росії і Китаю відсутнє.
Низька водоємність ВВП визначається не лише раціональністю вжитку води – наявністю водозберігаючих технологій, невеликими втратами води при транспортуванні і тому подібне, – але і структурою економіки, що історично склалася, питомою вагою галузей з високим рівнем доданої вартості і відносно малим використанням води. Вплив роблять також інші об'єктивні (наприклад, кліматичні) і суб'єктивні чинники. В зв'язку з цим радикальне зменшення водоємності ВВП в нашій країні не може бути досягнуте лише за рахунок поліпшення нормування вжитку води на об'єктах, що діють, введення договірних стосунків на водокористування або різкого підвищення ставок водних платежів (податків). Необхідні серйозніші державні дії з поступового структурного реформування економіки, які б одночасно не наводили до загального згортання виробництва, зниження зайнятості, зростання цін на вироблювані водокористувачами товари і послуги, іншим негативним наслідкам.
Проведене зіставлення дозволяє зробити ще один висновок. Потрібно зберегти і поліпшити напрацювання вітчизняного інформаційного забезпечення водокористування, поглибити аналіз і розширити вживання відповідних даних. В той же час, положення нового Водного кодексу країни акцентують увагу головним чином не на обліку використання води, а на обліку водних і зв'язаних з ними об'єктів, а також різних документів в рамках державного водного реєстру. Кінцева мета даних облікових новацій, не дивлячись на завуалированность, сповна очевидна. Вона полягає в документальному забезпеченні ринково-спекулятивних операцій з водними об'єктами і водними ресурсами аналогічно забезпеченню операцій з традиційними об'єктами нерухомості і земельними ділянками, де формуються аналогічні реєстри. У проекті нового Лісового кодексу також зроблена спроба узаконити лісовий реєстр. Практика останніх років свідчить про наявність розбіжностей між завданнями раціоналізації природокористування в рамках стійкого розвитку країни і вказаними операціями.
Висновки
У даній главі розповідається про водоспоживання та водовідведення у таких розвинутих країнах, як США та Росія. Висвітлено проблеми та шляхи їх подолання, а також характерні особливості і статистичні дані водовідведення та водоспоживання у США та Росії.
3.2.2 Екологічні проблеми Німеччини
Німеччина
Загальні відомості про країну
Офіційна назва країни - Федеральна Республіка Німеччина. Столиця - Берлін.
Німеччина розташована в центрі Європи і має вигідне економіко-географічне положення. Вона граничить з 9 державами. Площа країни складає 357021 км., з яких на сушу доводиться 349223 км. . Німеччина граничить з Австрією, Бельгією, Чехією, Данією, Францією, Люксембургом, Нідерландами, Польщею, Швейцарією. Загальна довжина кордонів складає 3621 км., береговій лінії - 800 км.
Німеччина є членом ООН (з 1973г.), НАТО (з 1955г.), ЄС.
Німеччина має потужний природно-ресурсний потенціал для розвитку промисловості і сільського господарства.
Рельєф країни складається з гірських і рівнинних територій: на півночі -низменности (Північнонімецька), на півдні — гірські території (Альпи, Рейнські сланцеві гори, Шварцвальд, Гарц, Саксонські рудні гори і так далі).
Клімат країни - помірно-континентальний і помірно морський, із загальною західною циркуляцією атмосфери. Взимку середня температура вагається від -1°С у низовинах до -6 З в горах. Влітку середні температури досягають від +18°С у низовинах до +20°С у долинах на півдні. Середньорічна кількість опадів складає 700мм на рівнинах і 1000-2000мм в горах.