Поряд із внутрішнім екологічним аудитом, за рубежем часто використовується і цільовий екологічний аудит, спрямований на виявлення впливу на навколишнє середовище і включну оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.
Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств — можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан навколишнього середовища, підготовці відповідних рекомендацій.
Екологічний, аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і його використання.
Оцінка екологічного ризику ставить своєю задачею вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення, аналіз передбачених мір і засобів попередження й обмеження наслідків аварії, порядок розрахунку збитку, нанесеного діяльністю підприємства, деталізацію засобів зм'якшення цього збитку, оцінку впливу на середовище залишкового забруднення, систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію. Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, по його власній ініціативі, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного і поступового забруднення. Екологічний аудит стану навколишнього середовища проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.
У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудита. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн — членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудита і розкриття результатів екологічного аудита громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудита. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.
Система природоохоронних заходів містить у собі програму і план природоохоронних заходів, систему імпактного моніторингу за станом навколишнього середовища, систему природоохоронної документації, що ведеться, періодичність екологічного моніторингу. Документація по організації системи природоохоронних заходів затверджується офіційним аудитором. Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки. Звіти екологічного аудита затверджуються офіційним аудитором, а їхні висновки доводяться до зведення влади і громадськості.
Директивою ЄС 1836/93 у 1993 році були затверджені Правила екологічного керування й аудита. Компанії, що реалізують цю систему, мають право на використання спеціальної екологічної емблеми. Поряд із Правилами екологічного керування й аудита, затвердженими директивою ЄС 1836/93, у Великобританії розроблений і впроваджений Стандарт для системи екологічного керування BS 7750. Міжнародна організація по стандартизації закінчила розробку міжнародних норм екологічного керування підприємством ISO 14000.
2.3. Мети аудита. Форми. Об'єкти.
Мети екоаудита
контроль вірогідності видаваної підприємством екологічної інформації;
перевірка відповідності об'єкта екологічним вимогам;
оцінка існуючої системи керування навколишнього середовища і здоров'я працівників;
оцінка ризиків від регульованих і не регульованих впливів на середовище.
Форми екоаудита:
добровільний екоаудит, проведений з ініціативи підприємства;
обов'язковий екоаудит, проведений по спеціальному дозволі державних органів, наполяганню акціонерів або населення прилеглих районів.
Об'єкти екоаудита:
сировина;
продукти харчування, харчоблоки;
технологічні процеси;
продукція;
викиди в атмосферу;
стічні води;
відходи;
засобу індивідуального і колективного захисту;
техніка безпеки;
положення про політика Компанії в області охорони праці і навколишнього середовища;
екологічний паспорт підприємства й ін.
2.3.Ліцензування екоаудиторської діяльності.
Норми, що регламентують порядок ліцензування діяльності, зв'язаної з природокористуванням, утримуються в багатьох нормативних актах різного рівня. Як правило, основні положення про ліцензування того або іншого виду діяльності, зв'язаної з природокористуванням, утримуються у федеральних законах, що відповідає положенням статті 49 Цивільного кодексу Російської Федерації, і потім конкретизуються в актах, видаваних Урядом Російської Федерації, а також федеральними міністерствами і відомствами. Окремі види діяльності, прямо не зазначені в законах, підлягають ліцензуванню на підставі Постанови Уряду Російської Федерації від 24 грудня 1994 року № 1418 "Про ліцензування окремих видів діяльності" Цією Постановою визначений порядок видачі ліцензій, у тому числі на діяльність в області охорони навколишнього середовища. Федеральні органи виконавчої влади, інші спеціально уповноважені на ведення ліцензійної діяльності органи, органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації здійснюють ліцензійну діяльність на підставі положень про ліцензування окремих видів діяльності, затверджуваних Урядом Російської Федерації. Ліцензії на здійснення перерахованих нижче видів діяльності видаються юридичним особам, а також фізичним особам, зареєстрованих як підприємців.
2.4 Екологічний і фінансовий аудит. Подібності і розходження.
З порівняння екологічного аудита з фінансовим випливає, що екологічної аудит є добровільним видом діяльності, що здійснюється на основі розроблених базових положень і принципів і не має твердої регламентації й обмежень.
В даний час розробляється ряд настановних положень для наближення моделі екологічного аудита до моделі фінансового. Результатом цих обмежень, імовірно, будуть два типи екологічного аудита, що будуть проводитися відповідно до мет внутрішньої політики компанії і зовнішніх контролюючих структур, що наближається до системи внутрішнього і зовнішнього фінансового аудита. Як і у фінансовому аудиті, передбачається перевірка діяльності компанії і її атестація сторонніми організаціями.
Таблиця 1. Порівняння екологічного і фінансового аудита.
| Фінансовий аудит | Екологічний аудит |
| 1 Установлені законом вимоги (умови) | 1 Добровільна діяльність підприємства |
| 2 Щорічна подія | 2 Немає фіксовані розклади |
| 3 Підтвердження в офіційному бюлетені | 3 Ради і рекомендації |
| 4 Здійснюється зовнішньою організацією й опубліковується | 4 Є внутрішнім механізмом керування підприємством |
| 5 У рамках існуючих стандартів, правил, законів | 5 Кілька правил і стандартів, у тому числі міжнародних, установлених на даний момент часу. |
| 6 Установлений законом мінімальний обсяг роботи, необхідний для надання перед атестацією | 6 Вимоги до виконуваної роботи обмовляються індивідуально. |
3. Зміст екологічного аудита
3.1 Види і параметри аудита.
Екологічний аудит повинний бути орієнтований на внутрішні індивідуальні потреби підприємства відповідно до його політики і встановлених цілями. Крім того, важливо чітко ідентифікувати мети і задачі діяльності підприємства, перш ніж визначити, який тип екологічного аудита йому необхідний. Наприклад, офіційні природоохоронні органи установлюють визначений ступінь детальності проведення екологічного аудита, тоді як рада директорів або керівництво підприємства, відповідно до власних задач і проведеною екологічною політикою, може зробити установку на проведення більш детального аудита, у якому аналізуються всі аспекти організації керування і роботи підприємства на різних структурних рівнях. Екологічний аудит можна умовно підрозділити на кілька типів у залежності від цілей, однак вони не є взаємно виключають. Це значить, що протягом року можна провести кілька різних видів екологічного аудита: аудит управлінської діяльності підприємства, енергозбереження, мінімізації відходів, нерухомості і т.д.
При придбанні земельної нерухомості може виникнути необхідність у проведенні спеціальних досліджень з метою виявлення користувача останніх 50 років, якщо виникають підозри на забруднення навколишнього середовища.
У сфері діяльності, зв'язаної з мінімізацією відходів, може знадобитися одночасне виконання аудита і проведення досліджень щодо нових тенденцій і технологій, розроблених і впроваджених у Японії або Європі, що можуть бути адаптовані для виробничого процесу конкретного підприємства. Це може мати істотне значення для реорганізації управлінського апарата підприємства, наприклад в обов'язку персоналу, відповідального за дану діяльність, буде додатково включене проведення огляду й оцінки нової продукції і технологій, що з'являються на ринку, і розробка відповідних заходів для забезпечення їхнього впровадження в діяльність підприємства.
При визначенні параметрів екологічного аудита варто брати до уваги:
• ступінь детальності аналізу діяльності підприємства, що використовується в аудиті, тобто торкається окремих сторін або всієї діяльності компанії;
• вироблення концепції і мір, спрямованих на досягнення узгодження з нормативами і лімітами, установленими природоохоронними органами;