В основу розробки еколого-збалансованої стратегії управління біосоціоекономічною системою регіону покладено концептуальні положення:
• забезпечення комплексного й еколого-безпечного використання природно-ресурсного потенціалу регіону для потреб різних галузей економіки;
• вирішення конфлікту інтересів у сфері природокористування регіону на основі реалізації пріоритетності моделі компромісів;
• передбачення покрокової стратегії, заходів щодо поступового зниження антропогенного і техногенного навантаження на навколишнє природне середовище;
• забезпечення таких умов функціонування еколого-економічної системи регіону, при яких будь-який антропогенний і техногенний тиск на навколишнє середовище буде супроводжуватися з боку навколишнього природного середовища реакцією адаптації (виникнення локальних порушень рівноваги) або реакцією відновлення (самовідновлення), коли еколого-економічна система може повернутися у свій початковий стан;
• тісний взаємозв'язок та гармонізація між розвитком трьох підсистем: економічної, соціальної і екологічної - та оптимізацією природокористування і поліпшенням екологічної ситуації в регіоні;
• забезпечення рівноваги еколого-економічної системи в межах регламентованих норм шляхом дотримання екологічних критеріїв і вимог;
• передбачення комплексу заходів щодо радикального оздоровлення екологічно депресивних територій.
Основними фундаментальними принципами еколого-збалансованого природокористування є:
• збереження навколишнього природного середовища та його ресурсного потенціалу, враховуючи поліфункціональний статус територій регіону;
• охорона особливо цінних природних ресурсів і природних об'єктів;
• екологізація просторової політики регіону (розробка відповідної законодавчо-нормативної бази для запровадження пільгової податкової, кредитної, страхової, митної та цінової політики в процесі вирішення екологічних, соціальних та ресурсних проблем регіону);
• екологізація виробничих процесів (впровадження
ресурсозберігаючих, мало- і безвідходних технологій в галузі економіки
регіону);
• забезпечення належного рівня ресурсно-екологічної безпеки шляхом зниження ризиків негативних явищ в процесі природокористування і впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище.
Комплекс попереджувальних заходів щодо збереження навколишнього природного середовища включає конкретні рішення щодо ефективної компенсації можливих (в тому числі і необхідних) збитків, які нанесені навколишньому середовищу. Метою такої компенсації є створення необхідних передумов для забезпечення максимальної швидкості біологічного самоочищення (самовідновлення) системи. Швидкість самовідновлення тісно пов'язана з рівнем антропогенних змін навколишнього середовища в результаті функціонування біосоціоекономічної системи. Перші збитки екологічної рівноваги системи характеризуються довготерміновим процесом їх накопичення (зміни природного ландшафту, поступові зміни гідрогеологічних умов території тощо). Подальші збитки мають стрибкоподібний характер і визначаються високою концентрацією збитків (забруднення ґрунтів і водоймищ, деградація ґрунтів, знищення природоохоронних території, забруднення рекреаційних ресурсів тощо).
Цілеспрямованість технологічних, виробничих і організаційних методів охорони навколишнього середовища в процесі функціонування еколого-економічної системи має управлінський характер і сприяє чіткому дотриманню екологічних критеріїв і вимог. Інформаційно-діагностичні та профілактичні методи охорони навколишнього середовища сприяють забезпеченню рівноваги в еколого-економічній системі в межах регламентованих норм.
Процес управління еколого-економічною системою регіону передбачає комплексний системний підхід у вирішенні всіх завдань розвитку кожної підсистеми і самої еколого-економічної системи, забезпеченні оптимізації природокористування та збереженні навколишнього середовища. Розвиток кожної з підсистем і окремих галузей в них ставлять різні, а іноді зовсім протилежні вимоги до одних і тих самих природних ресурсів, що призводить до виникнення конфліктів інтересів у сфері природокористування регіону. При розв'язанні цих конфліктів увага природокористувачів зосереджується на використанні природних ресурсів і умов, а питання охорони-та відновлення природних ресурсів покладається на державні владні структури, або зовсім залишається майбутнім поколінням.
Комплексність управління еколого-економічною системою регіону передбачає вирішення питань щодо використання, охорони та відновлення природних ресурсів і умов регіону. Основою для розробки регіональної програми розвитку та управління цим розвитком є аналіз сучасного стану природокористування в регіоні та стану еколого-економічної системи і кожної підсистеми (економічної, екологічної, соціальної) окремо. Після проведення аналізу системи визначаються антропогенні і техногенні факторі впливу на компоненти еколого-економічної системи: атмосферу, літосферу, гідросферу та біосферу. Екологічний стан еколого-економічної системи, яка формується в результаті виробничої діяльності, оцінюється за допомогою інтегрального критерію, який відображає інтегральний рівень збитків навколишньому середовищу в результаті антропогенного тиску.
Наведені вище концептуальні положення повинні стати підґрунтям для розробки стратегії управління еколого-економічною системою регіону. З одного боку, стратегія повинна забезпечувати раціональне використання природно-ресурсного потенціалу територій поліфункціонального призначення та охорону навколишнього середовища, а с іншого - економічний розвиток і добробут суспільства шляхом підвищення рівня екологічної, технологічної і продовольчої безпеки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Волошин В., Трегобчук В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України // Регіональна економіка. - 2002. -№ 1. - С 7-22.
2.Герасимчук З.В., Галущак В.Л. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізація. Монографія -Луцьк: Надстир' я, 2006. - 220 с.73, с.136
3.Лексин В., Шевцов В. Общероссийские реформы и территориальное развитие. Статья третья. Региональные программы в новейшей реформационной ситуации //Рос. экон. журнал. - 1995. - № 3. - С. 26.
4.Лемешев М.Я. Экономика и экология. - М.: Знание, - 1990. - 62 с.218.
5.Мазур И.И., Іванов О.П. Опасные природне процессы. - Москва: Экономика", 2004. - 701 с.230.