План
1 Задачі водного законодавства
2 Контроль за використанням води
3 Обов’язки учасників водогосподарського комплексу
4 Значення гідрологічних прогнозів для експлуатації водогосподарських об’єктів
1 ЗАДАЧІ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
В Україні раціональному використанню і охороні водних ресурсів приділяється велика увага.
Швидкий розвиток народного господарства і підйом добробуту народу підсилили увагу до комплексного використання і охорони природних вод.
Всі води України складають єдиний державний водний фонд, куди входять поверхневі і підземні води, внутрішні моря і інші водні об’єкти, використання яких можливе при досягнутому рівні розвитку виробничих сил і піддається правовому регулюванню, тобто вони можуть надаватись у використання, вилучені із використання за рішенням компетентних органів і для них встановлюється визначений правовий режим.
В законах держави проведений принцип першочергового задоволення господарсько-питних потреб населення. Це означає, що всі види заходів з використання водних ресурсів не повинні перешкоджати забезпеченню потреб питного водопостачання.
В Основах водного законодавства велику увагу приділено питанням охорони водних ресурсів. Там вказується, що боротьбу із забрудненням і виснаженням природних вод необхідно проводити всіма доступними методами і засобами. Ця боротьба повинна вестись шляхом здійснення попереджувальних заходів з охорони вод, а також шляхом ліквідації існуючих причин забруднення і виснаження. Відповідно цьому, забороняється вводити в експлуатацію підприємства, цехи, агрегати, комунальні і інші об’єкти , якщо вони не забезпечені пристроями боротьби із забрудненням водойм і водотоків.
Спеціальна стаття Основ зобов’язує всі організації і підприємства не допускати забруднення і засмічування поверхні водозборів, льодового покрову водойм виробничими, побутовими і іншими відходами. Управлінням водогосподарських систем і організаціям сільського господарства поставлено в обов’язок запобігати забруднення природних вод добривами і ядохімікатами.
З метою усунення існуючих причин забруднення і виснаження водних ресурсів передбачена система юридичних вимог і умов, зв’язаних з використанням і витратою води. Зокрема, всі підприємства, які споживають воду, зобов’язані приймати міри щодо зменшення її витрати і припинення скиду стічних вод шляхом вдосконалення технології виробництва і ряду інших технологічних прийомів. Повинні створюватись технічно досконалі очисні споруди і пристрої, які здатні забезпечити необхідну очистку стічних вод від шкідливих речовин. Скид відпрацьованих вод допускається з дозволу органів, які контролюють якість води за умови, що він не приведе до збільшення вмісту у водному об’єкті забруднюючих речовин вище встановлених допустимих норм. Законом також передбачається, що при узгодженні питань розташування і будівництва підприємств, споруд і інших об’єктів, які впливають на стан водойм, а також при видачі дозволу на спеціальне водокористування, органи з регулювання використання і охорони води зобов’язані керуватись схемами комплексного використання і охорони води і розробленими водогосподарськими балансами.
В Основах водного законодавства визначена відповідальність за порушення правил використання води. При здійсненні подібних дій, винуватці піддаються мірам адміністративної чи кримінальної дії. Крім того, підприємства, заклади і окремі громадяни, у випадку необхідності, зобов’язані відшкодовувати збитки, нанесені порушенням водного законодавства.
В організації раціонального використання і охорони водних ресурсів значна роль відводиться широким верствам населення. Профспілкові, наукові і інші організації, а також різноманітні добровільні товариства спільно з органами державного водного над зору повинні проводити виховну роботу серед населення в дусі бережливого відношення до цінного природного багатства – води.
Неухильне і суворе додержання Основ водного законодавства забезпечить умови для раціонального комплексного використання і охорони природних вод нашої країни.
2 КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ВОДИ
Державний контроль за використанням і охороною води здійснюється спеціальними комісіями, які створюються в місцевих радах. Функції державного над зору і контролю покладені на Держводгосп України, в якому є Державна інспекція з охорони водних джерел і яка об’єднує діяльність басейнових інспекцій. В останні входить багато ділянок з відповідними гідрохімічними лабораторіями. Аналогічні лабораторії є на всіх великих підприємствах, що мають очисні споруди.
Заклади водного контролю виявляють джерела забруднення поверхневих і підземних вод і розробляють заходи з усунення їх шкідливого впливу на водойми, приймають участь в обґрунтуванні розташування різних об’єктів за умови забезпечення охорони води, організують дослідження з очистки промислових і побутових стоків, зміні кількості і концентрації стічних вод в залежності від вдосконалення технологічних процесів. Вони також розробляють і проводять організаційні заходи з охорони води, контролюють проектування і будівництво очисних споруд. Басейнові інспекції наділені широкими правами, аж до права призупиняти роботу підприємств, які не забезпечують очистку і знешкодження стічних вод, а також приймати ряд інших мір.
Для бережливого використання природних вод назріла необхідність вводу плати за воду. Це пов’язано із зростанням дефіциту прісної води із-за обмеженості її запасів в ряді районів і з недостатньо раціональним використанням води окремими підприємствами в умовах її безкоштовного використання.
Складовими елементами тарифу на воду є:
- повна сума амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів водогосподарських організацій;
- витрати на експлуатацію гідротехнічних об’єктів;
- плата за основні виробничі фонди;
- накопичення на фінансування капіталовкладень і утворення заохочувальних фондів;
- створення страхових резервів;
- мінімальний розмір відрахувань в бюджет від прибутків.
У випадку, коли ввід плати за воду буде доцільним, необхідно розробляти типові узгодження між керівними водогосподарськими закладами і різними водокористувачами.
Для більш правильного визначення плати за воду доцільно виходити із двохставочного тарифу. При застосуванні цієї системи, наприклад в іригації, можна встановлювати плату за кожний гектар зрошувальної площі і за кожний кубометр води, що поступає на поле, а це враховується різними типами водомірів. Аналогічно можна поступати і з іншими водокористувачами.
Двохставочний тариф забезпечує більш стійке фінансування водогосподарських об’єктів і сприяє більш раціональному і економічному використанню водних ресурсів.
3 ОБОВ’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ
При плануванні використання водних ресурсів необхідно науково обґрунтовувати розподіл води між водокористувачами. В якості вихідних матеріалів використовуються дані Державного водного кадастру, водогосподарські баланси, схеми комплексного використання і охорони водних ресурсів.
У водному кадастрі зосереджені дані по об’ємам стоку, характерним рівням і якості води та всі місця водозабору і випуску відпрацьованих вод.
При розробці перспективних водогосподарських заходів передбачається розподіл обов’язків між учасниками ВГК. Всі водокористувачі повинні найбільш раціонально і економно використовувати природні води, а також здійснювати заходи з відновлення і покращання якості водних ресурсів. Вони не можуть допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також чинити збитки землі, рослинності, тваринам і корисним копалинам. Від всіх водокористувачів вимагається утримання в налагодженому стані різних гідротехнічних споруд, які регулюють кількість і якість води.
Водні об’єкти надаються в безстрокове або тимчасове використання. Право водокористування припиняється у випадку закінчення встановленого терміну або ліквідації окремих водокористувачів, а також при вилученні водних об’єктів із використання.
Взаємовідносини між окремими учасниками ВГК будуються на основі ув’язки їх інтересів з метою отримання найбільшого економічного ефекту. Регулювання відносин між ними здійснюється керівними органами і водогосподарськими закладами.
В окремих випадках перевага надається найбільш важливим водокористувачам, до числа яких, перш за все, відноситься водопостачання населення. При затяжному маловоддю приходиться обмежувати інтереси гідроенергетики, судноплавства, а іноді і зрошення.
Використання водних ресурсів в різних цілях необхідно проводити з дотримуванням таких правил.
Водопостачання. Задоволення потреби питного водопостачання може здійснюватись із водойм і водотоків, якість води в яких відповідає санітарним вимогам. Забір води здійснюється у відповідності із затвердженими проектами і дозволу на спеціальне водокористування. Всі об’єкти, які використовують питну воду, повинні вести облік її витрати і проводити систематичне спостереження за її кількістю в джерелах.
При водопостачанні промислових підприємств повинні дотримуватись технологічні норми і правила водокористування, а також проводитись заходи із скорочення витрати води і припинення скиду відпрацьованих стоків. Це досягається за рахунок застосування оборотного водопостачання, повітряного охолодження, безводних технологій і інших способів.
В районах, які характеризуються достатніми запасами підземних вод, непридатних для пиття і лікування, можливе їх використання для технічного водопостачання. В процесі експлуатації підземних водоносних горизонтів необхідно вести постійні спостереження за їх рівнями і дебітом для недопущення їхнього виснаження.