Розділ ІІ. Характеристика господарсько-виробничого комплексу Харківської області
Природні передумови. Північно-Східний район має сприятливі агрокліматичні умови, запаси цінних корисних копалин. Але природно-ресурсний потенціал не визначає господарський комплекс району; його частка в загальноукраїнському потенціалі становить лише 10,5%, тобто менше, ніж частка території.
Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами, особливо паливними. В межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина з покладами нафти й газу. На сьогоднішній час це основна нафтогазова база України. Найбільші нафтові родовища – Глинсько-Розбишівське, Більське, Зачепилівське, Качанівське, Рибальське. За браком нафти ці родовища дещо пом’якшують сировинну проблему України. Газові родовища зосереджені в Харківській області. Це, насамперед, славетне Шебелинське родовище, а також поклади в Єфремівці, Кегичівці, в Полтавській області – Солохівське, Яблунівське. Інша група корисних копалин представлена залізними рудами Кременчуцького родовища, на основі якого працює Полтавський збагачувальний комбінат.
Земельні ресурси. Значна територія району вкрита родючими ґрунтами – чорноземами типовими; особливо широкі їхні пасма в Полтавській і Харківській областях. У Сумській області, поряд з чорноземами, є сірі лісові ґрунти. Взагалі агрокліматичні умови Північно-Східного району сприятливі для багатогалузевого сільського господарства.
Лісові ресурси.
Загальна інформація про землі лісового фонду регіону
| № з/п | Кількість | Примітка | ||
| 1 | Загальна площа земель лісового фонду | тис. га | 419,4 | |
| 2 | з них вкритих лісом | тис. га | 287,9 | |
| 3 | Площа земель лісового фонду, які віднесені до державних лісогосподарських підприємств | тис. га, % | 319,4 76% | |
| 4 | Площа земель лісового фонду, які віднесені до відання інших лісокористувачів | тис. га, % | 100,0 24% | |
| 5 | Площа лісів на 1 особу населення регіону | га | 0,10 | |
| 6 | Запас деревини | млн.м3 | 68,3 | |
| 7 | Запас деревини на 1 особу населення регіону | м3 | 24,3 | |
| 8 | Запас деревини на 1 тис. га | м3 | 237,2 | |
| Щорічний приріст деревини на 1 га | м3 |
Рекреаційні ресурси. У регіональній частині проведено ретроспективний аналіз розвитку рекреаційного освоєння території Харківської області. Виділено сім історичних періодів розвитку рекреаційної діяльності. На основі просторово-часових зрізів простежено територіальну неоднорідність формування РРС. Проаналізовані і оцінені окремі види рекреаційних ресурсів Харківської області у поєднанні з оцінками екологічного стану навколишнього природного середовища. Для об’єктів ПЗФ, пляжних ресурсів і лісових ресурсів підраховані гранично допустимі і оптимальні рекреаційні навантаження. Аналіз кліматичних ресурсів ґрунтується на визначенні тривалості сприятливих періодів для зимового і літнього видів відпочинку і туризму. За результатами визначення рівнів ресурсно-рекреаційного актуалу вся територія області поділена на 9 оціночних категорій, які об’єднані в 3 групи: з низьким, середнім і високим ресурсно-рекреаційним актуалом. (рис. 2).
Ділянки територій, які мають високий ресурсно-рекреаційний актуал, виділено у вісім РРС: Балаклійська, Зміївська, Ізюмська, Краснокутська, Печенізька, Харківська, Червонооскільська, Чугуївська. Проведено соціологічне дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області, завдяки якому виявлено: найбільш відвідувані і найбільш популярні місця відпочинку на Харківщині, певні відомості щодо організаційних переваг в галузі відпочинку, часової і транспортної доступності, ступеню благоустрою рекреаційних територій, розподілу часу рекреації в межах річного циклу. Всі отримані дані детально проаналізовані і представлені в графічному і картографічному вигляді, що дозволило уточнити межі виділених РРС.
| Галузі промисловості (інші галузі) | Кількість підприємств | |
| загальна | екологічно небезпечних | |
| Сільське господарство | 41 | 1 |
| Добувна промисловість | 10 | -- |
| Обробна промисловість | 349 | 5 |
| Виробництво електроенергії, газу та води | 44 | 1 |
| Будівництво | 50 | -- |
| Транспорт | 104 | 2 |
| Державне управління | 7 | -- |
| Освіта | 16 | -- |
| Охорона здоров’я та соціальна допомога | 6 | -- |
| Колективні, громадські та особисті послуги | 24 | 3 |
| Інші | 124 | -- |
| Всього | 775 | 10 |
Промисловість. Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв’язків з Росією, більш міцних, ніж це характерно для інших реґіонів України. Таке положення посилювалося розміщенням району на перетині напрямків масових перевезень вантажів між двома індустріальними велетнями: Донецько-Придніпровським районом України й Центральним районом Росії. Безпосередня близькість Північного Сходу до української металургійної бази сприяла розвитку тут важкого, металомісткого машинобудування. Машинобудування району представлено як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, будівельно-шляхове, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне машинобудування зосереджене в Харкові, де діє завод по виготовленню турбін – один з найбільших в Європі – і завод важких електромашин. Електротехнічне машинобудування розміщено у Полтаві, Конотопі. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці. Тракторобудування й локомотивобудування зосереджене в Харкові, виготовлення вантажних залізничних вагонів – в Кременчуці, вантажних автомобілів – в Кременчуці («КрАЗ»). Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, виготовлення приладів, інструментів; тут же міститься один з найбільших в Європі авіазавод.
У Сумах працює завод електронних мікроскопів. Верстатобудування, крім Харкова, є також в інших центрах – Лубнах, Сумах, Чугуєві. Паливно-енергетичний комплекс базується як на місцевій сировині – видобуток і переробка нафти, газ, – так і на довізному з Донбасу вугіллі, а також поставках нафти й газу з-за кордону. В електроенергетиці переважають теплові електростанції, з них найбільша – Зміївська. Та назагал, енергомісткі види виробництва для Північно-Східного району не типові. Хімічна промисловість характеризується перевагою нематеріаломістких виробництв. Виняток становить завод фосфатних добрив у Сумах. Для цієї галузі в Північно-Східному районі властивий «тонкий» профіль. Це виготовлення фото- і кіноплівки (Шостка), гумових виробів (Суми), фармацевтична промисловість (Харків), виробництво пластмас, лаків, фарб.
Агропромисловий комплекс посідає друге місце в районі за часткою в валовій продукції. Він представлений, в першу чергу, виробництвом цукру, зерна, соняшнику й олії, м’яса, молока. Найбільші цукрові заводи діють у Лохвиці, Сумах (рафінадний завод), Куп’янську. Найпотужніші м’ясокомбінати – в Полтаві, Харкові, Сумах, Охтирці. Легка промисловість представлена переважно трикотажною, швацькою й взуттєвою галузями. Найбільші центри – Харків, Полтава, Суми, Лубни, Лебедин.
Транспортний комплекс відзначається густою мережею залізничних, автомобільних і трубопровідних шляхів. Через територію району проходять міжнародні транзитні магістралі: Москва – Харків – Ростов-на-Дону, Москва – Харків – Сімферополь, а також важливі шляхи республіканського значення (Одеса – Харків, Київ – Харків та інші).Харків є найбільшим залізничним вузлом України, в ньому перетинаються найважливіші залізничні й автомобільні магістралі країни. Трубопровідна мережа включає магістралі міжнародні (газопроводи «Союз», Шебелинка – Москва, Ставрополь – Донбас – Москва, нафтопровід Самара – Кременчук) і внутрішньодержавні, які віялом відходять від Шебелинки – великого газорозподільного вузла. Значним транспортним вузлом є Кременчук, де сходяться залізничні, автомобільні й водні шляхи.
Розділ ІІІ. Характеристика потенційних екологічних небезпек
регіону та визначення факторів екологічного ризику
3.1 Ідентифікація факторів екологічного ризику природного характеру
Ідентифікація факторів ризику – це виявлення найбільш серйозних джерел небезпеки та її ранжування з метою визначення реальної загрози людини та довкілля.
Протягом 2007 року виникло 152 НС природного характеру, що на 11% більше, ніж у 2006 році., і перевищує показники кількості НС 2000-2006 років. Збільшення кількості НС пов'язано, головним чином, з великою кількістю пожеж в природних екосистемах, які охопили південні, східні та південно-східні регіони країни та збільшенням кількості НС метеорологічного характеру. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій природного характеру протягом 2007 року зареєстровано у літні місяці.