1.3. Фінансовий аспект державного регулювання в галузі охорони природного середовища.
Фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ і організацій, позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Плата за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів оплати і лімітів використання ресурсів. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їхнього поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів та інших факторів.
Нормативи плати за використання природних ресурсів, а також порядок її стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Розподіл платежів за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища проводиться в такий спосіб.
Платежі за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів та державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт із відтворення, підтримання цих ресурсів у належному стані.
Платежі за забруднення навколишнього природного середовища надходять до місцевих, обласних позабюджетних фондів та державного фонду охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні 70, 20 і 10 відсотків.
Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до державного бюджету України, здійснює Верховна Рада України.
Для фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища утворюються державний та місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища.
Місцеві позабюджетні фонди утворюються в межах єдиного позабюджетного фонду відповідної Ради народних депутатів за рахунок:
— платежів за забруднення навколишнього природного середовища ;
— грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища, санітарних норм і правил за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, чи понадлімітне використання природних ресурсів;
— цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій і громадян;
— надходжень від реалізації конфіскованого відповідно до законодавства майна, яке було предметом екологічного правопорушення.[ 6 ]
Розподіл платежів, що надходять до місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється відповідно обласними, міськими Радами народних депутатів та поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:
— відрахувань з місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, розмір яких визначається Верховною Радою;
— добровільних внесків підприємств, організацій, установ, окремих громадян та інших надходжень.
Розподіл коштів, що надходять до республіканського позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кошти місцевих і державного позабюджетного фондів можуть використовуватися тільки для цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, а також заходів для зменшення негативного впливу навколишнього природного середовища на здоров’я населення.
Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища здійснюється:
— наданням пільг в оподаткуванні підприємствам, установам, організаціям і громадянам у разі реалізації ними заходів з раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища: переходу на маловідходні й безвідходні ресурсо- і енергозберігаючі технології, впровадження очисного обладнання і устаткування для утилізації забруднюючих речовин і переробки відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин;
— наданням на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів із забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;
— установленням підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;
— звільненням від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;
— передачею частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на здійснення заходів для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюючих речовин, зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, розвитку екологічно безпечних технологій та виробництв;
— наданням можливості отримання природних ресурсів під заставу.[2]
Отже, екологічне регулювання э надзвичайно важливою складовою природоохоронної діяльності держави. Для його здійснення створена ціла низка відповідних органів, розроблено ряд законодавчих актів. Відкритим залишається питання про фінансування даної діяльності, пошук нових джерел та ефективне використання наявних коштів.
Розділ ІІ. Фінансові аспекти природоохоронної діяльності держави
2.1. Фінансовий механізм галузі природокористування
Формування державної екологічної політики в Україні відбувається з урахуванням соціально економічної ситуації в крани та реального стану народногосподарського комплексу який не подолав наслідків системи господарювання колишнього режиму
У 1998 році Верховна Рада України затвердила "Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки” (постанова Верховної Ради України від 05. 12. 98 № 188-98-ВР). У документі визначено загальні основи екологічної політики держави, довгострокову стратегію розв’язання екологічних проблем у системній сукупності та взаємопогодженості цілей, завдань, механізмів й інструментів. Проте у цьому документі розробка та запровадження фінансово-економічних інструментів, завдяки яким поліпшилися не тільки екологічна, а й економічна ситуації в державі, не окреслені навіть на далеку перспективу. Зазначеною постановою сучасну екологічну ситуацію в Україні майже офіційно було визнано кризовою.
Суттєвою перешкодою на шляху подолання екологічної кризи, що склалася, є неефективність організаційно-управлінської системи природокористування й охорони довкілля.
Протягом останніх років були вжиті заходи щодо вдосконалення державної системи управління навколишнім природним середовищем, які відіграють прогресивну роль в екологізації фінансово-економічної системи екологічного регулювання.
На виконання статті 16 Конституції України про забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу в країні практично сформовано природоохоронне законодавство. Зокрема набули чинності Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря “, “Про природно-заповідний фонд”, “Про тваринний світ”, “Про рослинний світ”, “Про відходи”, “Про плату за землю”, “Про екологічну мережу України”, “Про екологічний аудит”. Прийнято Лісовий, Водний кодекси, Кодекс про надра та інші законодавчі акти.[10]
Вагомим результатом слід вважати розробку та впровадження основних елементів формування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, що виконують функцію фінансового забезпечення екологічного розвитку країни.
На базі чинного в Україні природоохоронного, податкового і бюджетного законодавства сформовано фінансово-економічний механізм природокористування, який містить як запровадження зборів за природні ресурси, надання пільг при оподаткуванні, так і систему фінансового забезпечення природоохоронних заходів. На виконання статті 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” в 1992 році в Україні була введена плата за забруднення навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” у 1992 році були створені позабюджетні державні цільові фонди – державний, республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, місцеві (міські, селищні, сільські) фонди охорони навколишнього природного середовища за рахунок зборів за забруднення навколишнього середовища. До місцевих фондів, крім того, зараховуються грошові стягнення за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу.
Після прийняття в 1998 році рішення щодо включення позабюджетних фондів до бюджету вищезазначені фонди змінили свій статус і були долучені до спеціальних видатків відповідних бюджетів.
Виходячи з практики справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища та стану економіки держави, удосконалювався порядок їх адміністрування, індексувалися нормативи плати. Вжиті заходи сприяли збільшенню до бюджету надходжень від зазначених зборів. За даними Міністерства фінансів, в 1998 році вони становили 44314,3 тис. грн., а в 2003 – вже 269391,1 тис. грн., або більше ніж ушестеро.
Фінансування видатків, передбачених бюджетом, в тому числі на природоохоронні заходи, здійснюється відповідно до бюджетного кодексу України, Закону України про державний бюджет та рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад щодо відповідних бюджетів. Перехід на казначейське обслуговування виконання бюджету забезпечує використання коштів за цільовим призначенням.