Екологічна оцінка впливу діяльності ЗАТ "Юрія" м. Черкаси на довкілля (стр. 4 из 7)

Найбільш специфічні особливості харчової промисловості такі:

- практично харчова промисловість характеризується як не одна галузь, матеріалом продукції, що виробляється, та її величезною різноманітністю;

- для ряду її підгалузей (цукрова, консервна, виноробна, олійно-жирова їй характерне сезонне виробництво, яке призводить до нерівномірного використання виробничих потужностей:

- необхідність розміщення виробництва значного виду продуктів харчуванні і організацій їх споживання, і на невеликій відстані від сировинної бази ;

- значна залежність якості ряду продуктів від тривалості переробки сировини;

- строки зберігання більшості продуктів, як правило, обмежені;

- велика залежність від тари та упаковки продуктів;

- високі вимоги до якості продукції (свіжість, наявність вітамінів, смакові естетичність та ін.);

- часта змінність асортименту з багатьох продуктів;

- велика залежність якості продукції від якісних характеристик сировини;

- по ряду продуктів їх виробництво вимагає великої кількості сировини Усі вищевказані особливості визначають специфіку організації і технологій виробництва продуктів харчування, пошук нових форм господарювання в період ринкових відносин [15].

Для стабілізації становища в ряді галузей харчове промисловості необхідно:

- оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;

- забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;

- продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;

- створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;

- запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;

- відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;

- активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції [15].

1.6 Зміни у форм власності

Серед усіх форм господарювання у харчовій промисловості найбільшого поширення набувають акціонерні товариства. Нині АПК потребує значних капіталовкладень, які, однак, при теперішній економічній кризі держава йому надати не в змозі. Саме через акціонерні відносини можливе активне залучення вільних коштів з інших галузей економіки, участь іноземних інвесторів у фінансуванні АПК.

Специфічною особливістю окремих галузей промисловості є необхідність розміщення виробництва значного виду продуктів харчування у місцях розташування сировинних зон. У процесі приватизації підприємств цих галузей важливо забезпечити збереження їх спеціалізації та виробничих зв'язків, що склалися протягом тривалого періода їх діяльності. Тому виправданим є надання права працівникам господарств сировинних зон брати участь у приватизації таких державних підприємств на тих же умовах, й членам зайнятих на них трудових колективів.

Слід зазначити, що акціонування в переробних галузях харчової промисловості гальмується через відсутність чіткого законодавства з цього питання. Верховна Рада України, як відомо, прийняла Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» Ряд положень цього закону суперечить або не узгоджується з рядом діючих законодавчих актів. Тому Президент України наклав вето на цей Закон до приведення окремих його положень у відповідність з чинним законодавством [8].

Згідно з законодавчими актами України у харчовій промисловості є об'єкти, які не підлягають приватизації. Серед них підприємства спиртової, лікеро-горілчаної, соляної промисловості та деякі інші. Крім того, треба зауважити, що, залишаючись неприватизованими, ці підприємства можуть переходити на оренду і працювати, як орендні підприємства, оскільки засоби виробництва є власністю держави. В цьому випадку оренда виступає не тільки одним з проміжних шляхів до роздержавлення та приватизації, а й важливою організаційною формою господарювання для підприємств тих галузей, які І не підлягають приватизації [16].

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що розвиток акціонування, малого підприємництва та орендних відносин у відповідних переробних галузях АПК є і важливим напрямом підвищення їх ефективності в сучасних умовах.

У харчовій промисловості завершується процес реформування форм власності. Станом на 1 січня 1998 року в системі Мінагропрому повністю приватизована олійножирова, миловарна, тютюнова, кондитерська, пивобезалкогольна, молочноконсервна, парфумерно-косметична, макаронна галузі, зернопереробні підприємства (без хлібоприймальної діяльності), підприємства корпорації - "Дитяче харчування". Змінили також форму власності 98 % підприємств молочної галузі, 93 -цукрової та 86 % бурякорадгоспів, 88 — м'ясної галузі 78% підприємств Держкомрибгоспу.

Формування соціальне орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання — створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету. Виходячи з цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень [8].

2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ «ЮРІЯ» М. ЧЕРКАСИ НА ДОВКІЛЛЯ

2.1 Загальні відомості про підприємство

Закрите акціонерне товариство «Юрія» є правонаступником Черкаського міськмолокозаводу, який був збудований у грудні 1964 року. В середині 1990-х завод був приватизований і отримав нове ім’я ЗАТ «Юрія».

Сьогодні ЗАТ «Юрія» знаходиться в числі 15 найбільших молочних підприємств України. У 2006 році це підприємство зайняло 1 місце в Україні за приростом чистого прибутку – 60,54%. У штаті компанії працює більш 600 професіоналів. Підприємство технічно обладнане для виробництва молочної продукції високої якості в більших об’ємах і широкому асортименті: масло селянське вагове та фасоване, сир плавлений "Янтар", сир жирний м’який "Дніпровський", молоко пастеризоване, кефір, ряжанка, йогурт, ацидофілін, сметана, сливки, сир жирний кисломолочний, сирки 8% и глазуровані [17].

Рисунок 2.1 - Карта-схема розміщення ЗАТ «Юрія»

Створена розгалужена система збуту продукції на території України – Черкаська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Миколаївська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська, Полтавська, Чернівецька області та АР Крим.

До 2012 році компанія планує увійти в п’ятірку лідерів молочної промисловості України.

У 1996 зареєстрована торгова марка «Волошкове поле» - одна з перших торгівельних марок серед виробників молочної продукції України, яка неодноразово отримувала різні нагороди та медалі на багатьох дегустаційних конкурсах. За останні два роки ТМ «Волошкове поле» оновила свою пропозицію асортиментного ряду на 40% такими групами, як десертна, йогурт на, функціональна.

Основою для проведення робіт є договір, що заключний між замовником ЗАТ «Юрія» і організацією-виконувачем «Інтернаукпром».

Виконання робіт по інвентаризації проводилось відповідно «Інструкції про вміст і порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» Мінекобезпеки України.1996 р [17].

Основними виробничими відділеннями підприємства для випуску молочної продукції є:

- приймальне відділення;

- апаратний цех, де відбувається сепарування молока на сметану, масло, пастеризація сумішей;

- цех розфасовки продукції;

- цех виробництва масла;

- цех вироблення морозива.

Для миття устаткування відділень використовуються розчини каустичної соди, кальційованої соди, азотної кислоти. Приготування миючих розчинів, подача насосним устаткуванням у виробничі відділи, мойка автоцистерн, ємність в приймальному відділенні, апаратному цеху супроводжується виділенням гідрокси натрію, карбоната натрію, азотної кислоти і двоокису азоту.

У відділенні виробництва казеїну в процесі сушіння відпрацьоване запилене повітря, що виходить із сушильної установки після очистки в прямоточному циклоні викидається в атмосферу. Також частково запилене повітря викидається при пневмонавантаженні казеїну із сушильної установки в циклон-накопичувач.

Для випікання вафельних стаканчиків в якості палива використовують природній газ. При згорянні газу в агрегаті для випікання в атмосферу викидається оксид вуглецю, оксиди азоту, при приготуванні в процесі випікання виділяються: пил борошна, оксиди азоту.

Таблиця 2.1.- Перелік забруднюючих речовин, щодо яких проводяться прямі вимірювання