Сталий розвиток Чернігівської області (стр. 3 из 12)
Сьогодні відомо досить багато тлумачень поняття стійкого розвитку, проте жодне з них не дістало загального визнання. Можливо, що єдиного тлумачення стійкого розвитку не буде, оскільки в різних країнах існують досить різні екологічні, економічні та соціальні умови. Кожна країна має визначити власну політику в цьому напрямку. Однак попри все йдеться про розвиток у межах господарської (екологічної) ємності природного середовища, що не вносить незворотніх змін у природу і не створює небезпеки для будь-якого тривалого існування людини як біологічного виду.
Поняття про стійкий розвиток у контексті розв’язання проблеми глобальної екологічної кризи, звичайно потребує всебічного наукового, філософського осмислення, наповнення глибоким економічним і соціально-культурним змістом, але вже сьогодні це поняття увійшло до загальнопланетарного вжитку і покладено в основу всіх сучасних міркувань і уявлень про можливі шляхи й характер майбутнього розвитку окремо взятого суспільства і світової співдружності держав. Ідеї стійкого екологічного розвитку визначатимуть світоглядний, моральний,екологічний, політичний, технологічний, гуманітарний профілі ХХІ ст.
Концепцією стійкого розвитку обумовлюється нова поведінкова домінанта людини у природі, що визначить її рух до ноосфери як сьогодні, так і у віддаленій перспективі [24].
2.2 Соціально-економічна безпека – важлива складова сталого розвитку
Економічна безпека області як і держави, поряд з її екологічною безпекою є важливою складовою сталого (збалансованого) розвитку, рис.1.
Рис. 1. Перехід від охорони природного середовища до сталого розвитку
Якщо охорона навколишнього природного середовища передбачає дослідження лише його об`єктів, а екологічна безпека – об`єктів природи і людини, то за сталого розвитку об`єктами виступають: природне середовище, людина і економіка.
Фінансова безпека та вплив на неї чинників грошово-кредитної політики, політики запозичень, валютного регулювання, фіскальної сфери та податкової політики, інфляційних процесів та антиінфляційної політики, державного регулювання цін, динаміки платіжного балансу, внутрішнього і зовнішнього державного боргу.
Соціальні аспекти економічної безпеки: політика доходів, реформування заробітної плати, пенсійна реформа, зменшення диференціації грошових доходів та подолання бідності, формування "середнього" класу, відтворення й розвиток соціальної сфери, політика на ринку праці та зниження безробіття.
Стан та проблеми забезпечення ресурсної безпеки: енергетична безпека, проблеми забезпечення мінеральною сировиною, продовольча безпека, екологічні аспекти економічної безпеки.
Трудоресурсні аспекти економічної безпеки: демографічні чинники, внутрішня та зовнішня трудова міграція, розподіл економічно активного населення між секторами економіки. Якість робочої сили, структурні аспекти її пропозиції, продуктивність праці та стимулювання до продуктивної праці.
Тінізація економіки як загроза економічній безпеці: форми і методи тінізації економічних відносин і економічної злочинності та засоби їх зменшення, проблеми тіньової зайнятості, засоби і методики легалізації тіньових доходів та капіталу, економічні аспекти поширення корупції та протидії їй.
Воєнно-економічна безпека: оборонний бюджет, економічна реформа Збройних сил, економічні аспекти конверсії, економічні проблеми розвитку та впровадження технологій подвійного призначення та створення стійкого національного оборонно-промислового комплексу, економічні аспекти експорту зброї, економічні аспекти формування мобілізаційних та стратегічних резервів.
Технологічна безпека в контексті розвитку науково-технічного потенціалу держави, розбудови інноваційної економіки та здійснення інноваційної політики держави, зміцнення критичних технологій, підвищення самозабезпечення в ключових технологіях цивільного та воєнного виробництва та розвитку вищих технологічних укладів, поширення ресурсо- і енергозбережних технологій. Обґрунтування пріоритетів державної підтримки науки і техніки в контексті зміцнення технологічної безпеки [18].
Замкнутість технологічних циклів, стан інфраструктури, міжгалузеві пропорції, відтворення основного капіталу і їхній вплив на економічну безпеку.
Чинники впливу на зовнішньоекономічну безпеку: економічні проблеми і загрози глобалізації, форми і способи інтеграції національної економіки у світову, ефективність імпортно-експортних відносин, їхня структура, регіональні пріоритети, проблеми диверсифікації ринків збуту, науково-технічні та виробничо-структурні пріоритети розвитку експортного потенціалу, критичний імпорт, імпортозаміщення. Міжнародні потоки капіталів, зокрема — пряме іноземне інвестування. Проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її забезпечення.
Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що стабілізація соціально-економічного розвитку є важливою складовою сталого і людського розвитку в умовах екологічної безпеки життєдіяльності людини і природи.
2.3 Екологічна безпека і стабілізація розвитку
На фоні надмірно техногенізованої України Чернігівська область з усією сукупністю екологічних проблем вирізняється відносною екологічною благополучністю. Але сьогодні Чернігівщина презентує і складне поєднання екологічних проблем – від забруднення радіонуклідами і викидів у біосферу до погіршення якості природного середовища, транзиту та акумуляції забруднюючих речовин, які формують екологічну небезпеку в регіоні [10].
Аналіз показників техногенного навантаження на природне середовище і області свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому рівень небезпеки для довкілля залишається досить значним.
Однією з найбільш значних небезпек є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичення відходів перевищує 15 млн. т., що в розрахунку на 1 км2 дорівнює 480 тон. Якщо порівняти з Україною, де побутових відходів 40 тис. тон, стан екологічної небезпеки, створюваною відходами можна вважати задовільною.
Техногенний тиск на довкілля і формування екобезпеки в області чинять:
- промислові токсичні відходи;
- відходи хімікатів с/г підприємств;
- тверді побутові відходи;
- вторинна сировина та накопичені відходи золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ "ТехНова";
- знижують рівень екологічної безпеки області рівні небезпеки не стільки від відходів, як від еконебезпеки місць (територій), де вони зберігаються.
Станом на 01.01.2009 р. в сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичилось 6,9 тис. т токсичних відходів І-ІІІ класів небезпеки, з них 73% належать до І класу небезпеки [6].
Екологічну небезпеку для природних об’єктів і зокрема для підземних водоносних горизонтів несуть 935,5 тони накопичених непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин.
2190,8 тис. т золи Чернігівської ТЕЦ, розміщених на 27 га заплави р. Десна, продовжують створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод та р. Десна.
Рівень екологічної небезпеки, за даними обласної санепідемстанції, в зоні золонакопичення зростає з причин погіршення якості питної води та забруднення повітря в межах території Киїнської сільської ради.
Ряд проблем існує з побутовими відходами, які складуються на 26 полігонах та 664 звалищах.
Значну небезпеку викликає екологічна ситуація із зональними ресурсами: більше 137 тис. га – деградованих та малопродуктивних земель; 81 тис. га, в тому числі більше 50 тис. сільськогосподарських угідь зазнають ерозії.
Компенсація виносу основних елементів живлення була низькою і неадекватною – ґрунти в області деградують.
Екологічна ситуація в області ускладнюється радіологічною небезпекою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Середній рівень генофону в області становить 10-14 мкР/год [1].
2.4 Методологія аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я та якості життя
Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу "необхідно запобігти екологічній кризі") до помірковано песимістичних (типу "планета знаходиться на передодні кризи") і вкрай песимістичних ("на регіональних рівнях мова вже йде про "тверду екологічну кризу"). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища.
Для аналізу стану довкілля використовуються методи екологічного моніторингу.
Для контролю якості повітря передбачені три категорії постів спостереження: стаціонарний, маршрутний і пересувний (підфакельний). Мінімальне число стаціонарних постів: при 50 тис. населення – 1, до 100 тис. – 2; 200 тис. – 3, до 500 тис. – 5, до 1 млн. – 10, до 2 млн. – 15, вище 2 млн. – 15...20.