Тиск атмосфери. Нормальний тиск дорівнює 101 кПа, або 750 мм рт. ст. (0,1 МПа). У межах Земної кулі існують постійні області високого і низького тиску, причому в тих самих точках спостерігаються сезонні і добові мінімуми і максимуми тиску. Існують морський і континентальний типи динаміки атмосферного тиску. Періодично виникають області зниженого тиску, що характеризуються могутніми потоками повітря, що прагне по спіралі до центра, що переміщається в просторі, вони звуться циклонами.
Температура – один їх важливих абіотичних факторів, який прямо або непрямо впливає на життєдіяльність організмів, визначаючи їхню активність і характер існування в конкретних умовах. Особливо помітно впливає температура на фотосинтез, обмін речовин, споживання їжі, рухову активність і розмноження. У залежності від характеру теплообміну з зовнішнім середовищем організми поділяються на: пойкілотермні (це організми, температура яких міняється в залежності від температури навколишнього середовища); гомойотермні (це організми, здатні підтримувати постійну температуру тіла незалежно від температури навколишнього середовища). Особливу групу складають гетеротермні тварини, що у період активності мають постійну температуру, а в період зимової сплячки температура тіла знижується.
екологія фактор кліматичний
2.2 Едафогенні фактори
Ґрунтоутворювальний процес – це єдиний по своїй біологічній сутності безперервний динамічний природно-історичний процес активного використання і перетворення верхнього шару земної кори мікроорганізмами, а також вищими і нижчими рослинами, при участі і впливі на нього всіх елементів фізико-географічного середовища, а в культурних умовах – і господарської діяльності людини.
Ґрунтоутворювальний процес органічно зв'язаний із процесом фотосинтезу. У природній обстановці (на суші) один без іншого існувати не може. Це дві взаємозалежні сторони єдиного процесу – процесу життєдіяльності вищих і нижчих рослин. У результаті фотосинтезу в ґрунт вноситься величезної важливості матеріал – органічна речовина рослин, а атмосфера поповнюється киснем, відкіля він надходить у ґрунт у газоподібному стані і розчиненим у воді атмосферних опадів. У результаті ґрунтоутворення в атмосферу повертається вільна вугільна кислота, необхідна для продовження фотосинтезу, а з ним і всього життя.
Таким шляхом відбувається закономірна міграція зольних хімічних елементів у системі ґрунт-рослина-ґрунт, названий академіком В.Р. Вільямсом біологічним круговоротом. Тому біологічна сутність грунтоутворювального процесу має дуже глибокі корені зв'язку і наслідку планетарного масштабу.
Поряд з біологічним круговоротом речовин у природі має місце і так називаний геологічний круговорот, з яким зв'язаний процес розчинення і виносу живильних елементів із ґрунтів у водні об'єкти, де вони відкладаються у виді різних осадових порід.
По В.Р. Вільямсу ґрунт – це пухкий поверхневий шар суші, здатний робити врожай рослин. Таким чином, найважливіша властивість ґрунту – це його родючість. Вона визначається фізичними і хімічними властивостями ґрунту, що у сукупності утворюють групу едафогенних факторів.
Ґрунт – трифазне середовище. Воно складається з твердих, рідких і газоподібних компонентів. Ґрунт є продуктом фізико-хімічного і біологічного перетворення гірських порід, тобто формується в результаті складної взаємодії клімату, рослин, тварин, мікроорганізмів. Ґрунт постійно розвивається і змінюється, унаслідок чого існує велика розмаїтість його типів.
2.3 Екологічна роль факторів харчування
Основним шляхом живлення рослин є фотосинтез, тобто світлове живлення. Крім цього, рослини потребують мінеральні речовини, які поступають –з ґрунтовим розчином через кореневу систему. Особливість дії їжі як екологічного фактору для тварин в тому, що екологічний зміст має тільки нижня межа витримки – у випадку недостатку їжі вона є важливим лімітуючим фактором, а її надлишок не лімітує розвиток особин.
Треба відрізняти харчові режими і харчові спеціалізації. Харчовий режим – своєрідність, природа харчового матеріалу. Є такі типи харчових режимів: зоофагія, фітофагів, детритофагія. Харчова спеціалізація – це коло харчових матеріалів, які використовуються даним видом. Є три екологічні групи: поліфаги, олігофаги, монофаги.
1. Бродский А.К. Краткий курс общей экологии.– С.-Петербург, 1999. – 224с.
2. Бедрій Я.І. та ін. Основи екології та охорона природи. – Львів: Укрпошта, 1999. – 238 с.
3. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. – Київ: Либідь, 1993. – 248 с.
4. Воронков Н.А. Экология. Общая, социальная, прикладная. – М.: Агар, 1999. – 424 с.
5. Вронский В.А. Прикладная экология. – Ростов на Дону: Феникс, 1996. – 512 с.
6. Джиги рей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – Київ: Знання, 2002. – 203 с.
7. Дідух Я.П. Популяційна екологія. – Кіїв: Фітосоціоцентр, 1998. – 192 с.
8. Злобін Ю.А. Основи екології. – Київ: Лібра, 1998. – 248 с.
9. Киселев В.Н. Основы экологии. – Минск: Універсітэцкая, 2000. – 383 с.
10. Кормилицын В.И. и др. Основы экологии. – М.: Интерстиль, 1997. – 366 с.
11. Назарук М.М. Основи екології. – Львів: Афіша, 1999. – 256 с.
12. Некос В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии. Часть 1. Основы общей и глобальной традиционной экологии. – Харьков: Торнадо, 1999. – 182 с.
13. Реймерс Н.Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы. – М.: Россия молодая, 1994. – 367 с.
14. Річний звіт про стан навколишнього природного середовища в Луганській області у 2001 р. / Під ред. Кошеля В.М. – Донецьк: ВАТ УкрНТІК, 2002. – 124 с.
15. Экологические функции литосферы. /Под ред. Трофимова В.Г. – М.:Изд-во МТУ, 2000. – 432 .
16. Экологическая химия. Основы концепции. /Ред. Ф. Кортс, под ред. Градовой Н.Б. – М.: Мир, 1997. – 396 с.