Атмосферне повітря найбільше забруднюється при горінні сміття, надходженні забруднюючих речовин, що утворюються внаслідок розкладання органіки, а також випаровування з поверхні сміттєзвалища і гудронових ставків.
Грунтовий покрив є одним із депонуючих середовищ. Його екологічний стан великою мірою залежить від різних факторів. Основними джерелами його забруднення в межах впливу полігону є: фільтратні стоки, кислі гудрони, присутні в атмосфері забруднюючі речовини надходять у ґрунти, а наявні в ньому рухомі форми токсичних речовин частково поглинаються рослинами, частково з дощовими і талими водами проникають у підземні водоносні горизонти.
Полігони твердих побутових відходів - типовий приклад антропогенної діяльності. Для них характерні низка ознак хімічного забруднення ґрунтів, поверхневих, ґрунтових та підземних вод, рослинних груп, атмосферного повітря, які є об'єктами різноманітних еколого-геологічних досліджень.
Кіотський протокол є міжнародною угодою про зміну клімату щодо зменшення "парникових газів". Описано програми спільного впровадження та механізми чистого розвитку для зменшення емісії "парникових газів" згідно Кіотського протоколу. Програми фокусуються на можливих механізмах співпраці і включають: забезпечення зменшення емісії газів шляхом отримання кредитів. Фінансування різноманітних консалтингових послуг, а також проведення базових навчань забезпечуються у програмах.
Кіотський протокол є першою міжнародною екологічною угодою, яка передбачає застосування ринкових механізмів міжнародної співпраці для розв’язання глобальних екологічних проблем. Вони ґрунтуються на визнанні того, що вияви і наслідки зміни клімату не залежать від місця викидів парникових газів і загальні витрати на скорочення цих викидів можуть бути мінімізовані в глобальному контексті.
Кіотський протокол - міжнародна угода про обмеження викиду в атмосферу парникових газів. Це додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаний 1992 р. на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набрала силу у 1994 р. Сьогодні її підписали 189 країн, в тому числі більшість промислово розвинутих країн. Сам протокол прийнято в Кіото 11 грудня 1997 р. Протоколом було узгоджено, що країни-учасниці зобов’язані до 2010 року зменшити викиди "парникових газів" в середньому на 5,2 % (у порівнянні з 1990 р.).
Окреме зобов'язання щодо їх зниження взяли Японія - на 6 %, США - на 7 % та ЄС - на 8 %. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов’язали Австрію зменшити їх викиди на 13 % (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягти максимального їх пониження, на 28 %).
Головна мета Кіотського протоколу: всі розвинуті держави та країни з перехідною економікою, які ратифікували цей документ, беруть на себе зобов'язання обмежити та знизити викиди парникових газів у 2008-2012 р. р. Протокол діє саме у ці терміни, а в 2013-му буде розроблено новий документ. До речі, саме тому США, після жорсткої критики з боку ЄС, пообіцяли з 2013 р. приєднатися до світового руху зі зміни клімату. На перший погляд, обмеження на викиди досить незначні. Україні дозволяється викидати 100% парникових газів від рівня 1990р., державам ЄС - 92%, Японії - 94%. Але Велика Британія та Німеччина повинні знизити їх майже на 15%. Австралія, Греція, Ірландія, Ісландія та Португалія можуть навіть збільшити. Долю України розділятимуть Фінляндія, Франція та Росія (якщо остання все-таки ратифікує договір) - цим країнам не потрібно перевищувати рівень 1990 р. Для США пропонували майже 93% викидів рівня 1990 р., що коштуватиме близько 750 млрд. дол.
Як відомо, для вступу в дію Протоколу, із 35 індустріальних країн цей документ зобов’язані були стільки країн ратифікувати, щоб на них, як мінімум, припадало 55 % викидів двоокису вуглецю. Після того, як приєдналася Росія в кінці 2004 року (17,4 % світових викидів СО2), зазначений документ набув чинності 16 лютого 2005 року. Доля країн, які приєдналися до нього, складає на даний момент 62 %. Україна ратифікувала Кіотський протокол 4 лютого 2004.
Зменшення викидів кожна країна може здійснювати за допомогою зменшення виробництва, раціональнішого використання тепла та енергії комунального сектору, в т. ч. за рахунок дегазації полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), а також проведення проектів в інших країнах. Як відомо, Кіотським протоколом передбачаються гнучкі механізми щодо зменшення "парникових газів" шляхом закупівлі відповідних сертифікатів за кордоном. Заходи щодо зменшення газів в інших країнах поділяються на групи спільного здійснення відповідних проектів між двома країнами, які належать до категорії групи країн додатку 1 ("Joint Implementation") та здійснення відповідних проектів в країнах, які не включені до зазначеної групи країн додатку І цієї Конвенції ("Clean Development Mechanism").
Починаючи з 2005р., кожне європейське промислове підприємство отримує певну кількість таких сертифікатів. Якщо деякі підприємства в стані зменшувати шкідливі викиди, наприклад, шляхом технологічних новацій, то вони зможуть продавати залишкові сертифікати іншим фірмам, які перевищують норми наданого їм ліміту. Таким чином, ініціюється національний, а згодом, і європейський ринок сертифікатів, який з точки зору економічної теорії становить один із найкращих методів регулювання ринку шляхом штучно сформованого ринку. Внаслідок цього, ціни не утворюються вільно, оскільки пропозиція формується державою.
Існують 6 основних "парникових газів", які входять до хімічного складу атмосфери: водяна пара; вуглекислий газ, метан, озон, закис азоту і останнім часом хлорофторо-вуглеці. Крім них, всі гази зустрічаються в природі.
В результаті діяльності людини концентрація цих газів збільшується, через що зростає парниковий ефект. CO2 - найзначніший з антропогенних парникових газів. Хоча цей газ природного походження, завдяки діяльності людини він створюється у найбільшій кількості. Серед причин збільшення концентрації метану - утилізація відходів, видобування вугілля, тваринництво, видобування та транспортування природного газу. В результаті цих видів діяльності метан потрапляє в атмосферу, їх темпи постійно зростають. Об’єми викидів метану втричі менші ніж викиди вуглекислого газу. Однак, метан є дуже потужним "парниковим газом", його потенціал у 21 раз перевищує СО2. Протягом останніх двох століть концентрація метану в атмосфері збільшилася більше ніж удвічі. Озон - це речовина, що захищає людство від шкідливого ультрафіолетового проміння. Його найбільша концентрація у верхніх шарах атмосфери, де формується так званий озоновий шар. Озон також є "парниковим газом". Завдяки складним хімічним реакціям в щільних шарах атмосфери деякі речовини, переважно створені людиною, з’єднуються і виникає озон. Кількість озону в багатьох випадках залежить від погодних умов та наявності сонячного світла. Його кількість також зростає. Рослинний світ створює закис азоту, але підвищення концентрації цього газу пов’язують з сільськогосподарською діяльністю та спалюванням біомаси, наприклад деревини. Хлорофторовуглеці виникають виключно в результаті діяльності людини. Вони нетоксичні та інертні, що робить їхнє використання безпечним та корисним при виготовленні аерозолів, холодильних газів та ізоляційних матеріалів. Вони також використовуються при виготовленні штучної гуми та очищенні електронних механізмів. Ці гази відомі, як руйнівники озонового шару. Вони значно підсилюють парниковий ефект і дуже важливі, оскільки поглинають інфрачервоне випромінювання, яке не поглинули інші гази. Водяна пара - один з найважливіших "парникових газів". Хоча ми його таким не сприймаємо, він усюди зустрічається в природі. Він невидимий. Потепління, що відбувається через дію інших парникових газів, збільшує випарювання та призводить до підвищення кількості водяної пари в атмосфері. Це також може збільшити потепління. Деякі гази в атмосфері більш стабільні, ніж інші. Важлива не тільки їхня кількість. Кількість будь-якого газу в атмосфері визначає баланс між кількістю викидів і розміром та інтенсивністю поглиначів.
Економічний розвиток призвів до збільшення використання видів палива, що видобувається з надр Землі: вугілля, нафта, газ (органічне паливо). При їхньому спалюванні у великій кількості викидається CO2. Причиною 45% викидів CO2 є транспорт та виробництво електроенергії та тепла. За оцінками вчених за останні 200 років концентрація CO2 в атмосфері збільшилася на 26 відсотків. Це - найвищий рівень за всю історію людства. Вуглекислий газ становить 55 відсотків антропогенного парникового ефекту. Ці дані, а також сучасні спостереження виявляють значне збільшення концентрації вуглекислого газу, метану та інших парникових газів.
Таким чином існує можливість для налагодження міжнародної співпраці у сфері скорочення викидів СО2. Підставою для цього є можливість купівлі країнами викидів СО2 в інших державах. Як відомо, для встановлення емісійних викидів для окремих країн за базовий було обрано 1990 р. З урахуванням економічних процесів в економіці України кількість викидів СО2 вітчизняною промисловістю за період 1990-2004 р. р. суттєво скоротилися. У цьому зв'язку, Україна може продавати свої емісійні викиди іншим країнам. Потреба і бажання підприємств, зокрема, ЄС придбати такі викиди є і, з часом, буде зростати.