Одним із способів інтенсифікації сучасного землеробства є застосування хімічних добрив і засобів захисту рослин. Однак процес їх впровадження проходить в різних країнах диференційовано. Землеробство Нідерландів, Ірландії, Японії засноване на високих дозах внесення мінеральних добрив (азот, фосфор, калій) - до 500-800 кг, тоді як США в, Швеції, Канаді намітилася тенденція до зниження використання високих доз мінеральних добрив для підвищення врожаїв. Накопичений досвід показує, що масоване застосування добрив може придушити діяльність ґрунтових бактерій і привести до втрати частини врожаю.
У розвинених країнах виробництво продуктів харчування нарощувалося в умовах активного попиту на світовому ринку, чому сприяло впровадження нової агротехніки та інших прийомів інтенсивного землеробства. У цілому за десятиліття (1984-1994 рр.). У цій групі країн врожайність зернових культур зросла на 11,6%. Особливо значне зростання врожайності зернових культур (на 19%) був відмічений в європейських країнах, де в 1998 р. був зібраний рекордний урожай зернових.
Аграрний протекціонізм в США і політика нормування фермерського виробництва в країнах Європейського економічного співтовариства не відповідають рішенням продовольчої проблеми у світі. Парадоксом продовольчого становища у світі є накопичення великих запасів продовольства в розвинених країнах, особливо в США. Одночасно зросла брак продовольства в країнах, що розвиваються. У США при надлишку продовольства більше 35 млн. американців недоїдають, а фінансова заборгованість Фермерів США оцінювалася на кінець 1994 р. в 200 млрд. дол. Впровадження у сільське господарство важких енерго-насичених тракторів не знизило собівартості сільськогосподарської продукції.
У цілому, в світі основною тенденцією розвитку сучасного тваринництва за останні роки було зростання її продуктивності та виробництва основних видів продукції при деякому скороченні поголів'я худоби великої рогатої. Інтенсифікація виробництва дозволила розвиненим країнам, котрі володіють приблизно 30% поголів'я великої рогатої худоби, виробляти майже 2/3 тваринницької продукції (м'ясо, молоко). Швидко зростало і виробництво молочної продукції, особливо в країнах Західної Європи та в Японії.
Можливості інтенсивного землеробства і тваринництва для вирішення продовольчої проблеми вельми великі, а харчові ресурси планети в стані забезпечити зростаюче населення Землі в сьогоденні і майбутньому. Однак вирішення продовольчої проблеми і раціонального використання харчових ресурсів залишається як і раніше актуальним.
Головне багатство Світового океану - це його харчові ресурси (риба, зоо - і фітопланктон). Океан завжди годував людей, з незапам'ятних часів людина ловив рибу та ракоподібних, збирав водорості, молюсків. Про те, як вели промисел рибалки в давнину, розповідають нам наскальні зображення, малюнки, літературні джерела. Тепер з розвитком різноманітних технічних пристосувань, видобуток харчових морських ресурсів набирає обертів. Так, у холодних водах Північної Атлантики ведеться безперервний лов оселедця, однією з найбільш поживних риб. Тріска - другий за важливістю об'єкт промислового рибальства в північній Європі. Південніше - найбільш важливе значення мають риби: макрель (споріднена тунця), морський язик і камбала. Це тільки кілька риб з того безлічі морських тварин, який ловить людей.
Біомаса океану налічує 150 тисяч видів тварин і 10 тисяч водоростей, а її загальний обсяг оцінюється в 35 мільярдів тонн, чого цілком може вистачити, щоб прогодувати 30 мільярдів осіб. Виловлюючи щорічно 85-90 мільйонів тонн риби, на неї припадає 85% від використовуваної морської продукції, молюсків, водоростей, людство забезпечує близько 20% своїх потреб у білках тваринного походження. Живий світ океану - це величезні харчові ресурси, які можуть бути невичерпними при правильному й дбайливому його використанні.
Нераціональне ведення промислу і, зокрема, перелов риби, тобто вилов більшої кількості її, ніж відтворюється. Крім лову промислового, тут важливу роль відіграє браконьєрство, тобто вилов риби способами, в місцях і терміни, заборонені правилами рибальства.
Особливо небезпечно отруєння, забруднення, зміна кисневого і кормового режиму океану як наслідок спуску в них промислових і побутових забруднених стічних вод, боніфікації і т.п. Піддані цього, якщо не вважати радіоактивної забрудненості, переважно всі моря.
Гідротехнічне будівництво, недостатньо враховує інтереси рибного господарства. Воно викликає зміна режиму стоку річок, повеней та паводків, розподілу біогенних речовин, солоності і рівня внутрішніх морів, перегороджує шлях до місць нересту прохідним рибам і нерідко нерестовища знищує самі.
Перший фактор - приклад прямого, безпосереднього впливу діяльності людини на чисельність риб, два інші - приклад непрямого впливу, тому що внаслідок господарської діяльності змінюються умови середовища існування риб, що може змінити їх чисельність більшою навіть мірою, ніж вилов.
Будь-якого з трьох названих чинників досить, щоб порушити рибний промисел, а в ряді випадків вони діють одночасно.
Два перших фактори призводять до зменшення або повного припинення видобутку риби, а третій може бути й досить позитивним з точки зору господарства рибного господарства".
Максимальний вилов риби не повинен перевищувати 150-180 мільйонів тонн на рік. Перевершити ця межа дуже небезпечно, тому що відбудуться нездійсненні втрати. Багато сортів риб, китів, ластоногих внаслідок непомірного полювання майже зникли з океанських вод, і невідомо, відновитися коли-небудь їх поголів'я. Але населення Землі росте бурхливими темпами, все більше потребує морської продукції. Існує кілька шляхів підняття її продуктивності. Перший - вилучати з океану не тільки рибу, але й зоопланктон, частина якого - антарктичний криль - уже пішла в їжу. Можна без жодного збитку для океану виловлювати його в набагато більших кількостях, ніж вся видобута в даний час риба. Другий шлях - використання харчових ресурсів відкритого океану. Біологічна продуктивність океану особливо велика в області підйому глибинних вод. Один з таких апвелінг, розташований біля узбережжя Перу, дає 15% світового видобутку риби, хоча площа його становить не більше двохсотий% від всієї поверхні Світового Океану. Нарешті, третій шлях - культурне розведення живих організмів, в основному в прибережних зонах. Всі ці три способи успішно випробувані в багатьох країнах світу, але локально, тому триває згубний за своїми обсягами вилов риби.
Величезні можливості для збільшення харчових ресурсів відкриває розвиток морекультури - штучного розведення морських риб, молюсків, ракоподібних і голкошкірих. Багато видів морських організмів мають значення не лише як продукти харчування. Їх органи і тканини містять цінні біологічно активні речовини, необхідні для медицини. Харчові якості водоростей визначаються вмістом у них багатьох необхідних для збереження здоров'я людини мікроелементів і вітамінів.
Відтворення морських харчових ресурсів виникло в результаті зменшення чисельності морських промислових організмів. Порушення екологічної рівноваги походить від надмірного споживання харчових ресурсів. Тому з'явилася необхідність штучно вирощування риб, безхребетних, водоростей. У Японії, Франції та Іспанії здавна культивують устриць, мідій, гребінців та ін. Господарство марикультури дозволяє багато в чому вирішити проблеми харчування, що стоять перед людиною. Рибоводна ферма, площею близько 20 км може дати за рік рибної продукції, більше, ніж зараз щорічно видобувається в усьому Північне море.
Дедалі більшого розвитку набуває Російська марикультура на Далекому Сході, особливо в Примор'ї. Перша плантація з культивування водоростей ламінарій створена в бухті Валентин, Японського моря. У затоках Посьета і Петра Великого створені господарства з вирощування морського гребінця, устриць, мідій, трепанга. На Сахаліні і Курильських островах понад 40 років займаються відтворенням лососевих риб.
Штучне розведення морських риб, водоростей і безхребетних у прибережних водах океану - дуже вигідна і перспективна справа. Досить використовувати всього один відсоток площі світового континентального шельфу для розведення устриць, щоб врожаю такий плантації вистачало для покриттів всіх харчових потреб людства в тваринному білку на 25-30 років вперед.
Вже зараз продовольча проблема на нашій планеті сильно турбує вчених. Деякі народи вже відчули цю проблему в повну силу. І якщо в такому ж високому темпі, як зараз буде зростати чисельність населення, а з нею і потребу в продовольстві, то настане продовольча криза на планеті. Харчових ресурсів недостатньо, щоб прогодувати таку кількість населення. Учені порахували, що на Землі можуть жити, не відчуваючи голоду і не завдаючи шкоди природі, тільки 5 мільярдів чоловік. Тоді як нас вже зараз більше шести. Важко уявити, що буде далі, якщо людство не знайде конструктивного вирішення проблеми, харчової криза - реальна перспектива.
Те, що сьогодні мільйони людей голодують, зовсім не є результатом збідніння харчових ресурсів або демографічного вибуху на Землі. Досить сказати, що тільки рослинних ресурсів океану, за умови їх використання в якості харчових і кормових культур вистачить на те, щоб прогодувати понад 100 млрд. чоловік. Але ми повинні віддавати собі звіт в тому, що харчові ресурси використовуються нераціонально. З одного боку, існує промисловий прес на одні види тварин (кити, риби, і деякі інші) І виникла небезпека їх повного винищення, з іншого інші види ті ж водорості, використовуються явно недостатньо.
Щодня народжується ще 250 тисяч чоловік, яких потрібно нагодувати. Очікується, що до 2020 р. населення Землі складе 8 мільярдів чоловік. Для того, щоб з прогодувати протягом найближчих 30 років, буде потрібно стільки ж продовольства, скільки його було зроблено з моменту зародження землеробства 10 тисяч років тому.
Дбайливе ставлення до харчових ресурсів ми повинні, що називається, з пелюшок прищеплювати дітям і онукам, тим людям, які прийдуть на зміну нинішньому поколінню через 20-30 років. На створення живих систем, навіть самих примітивних в океані і на суші природі знадобилося мільйони років, а зараз людина здатна знищити їх за мить. Виняткову важливість з цього набуває розумна, яка проникає в душу пропаганда серед людства повертають його обличчям до природи, спрямована на екологізацію людської свідомості.
1. Прихильно К.Н. Охорона природи. М., 1981.
2. Гаєв А.Я. Наші сліди в природі. М., 1991.
3. Оуен О.С. Охорона природних ресурсів. М., 1991.
4. Разуміхін Н.В. Природні ресурси та їх охорона. М., 1997.
5. Ресурси та відтворення / під ред. С.А. Боголюбова. М., 2003.
6. Шилов І.А. Екологія. М., 1998.