- відсутність в металургійній галузі методів ефективної очистки великих обсягів забруднених газів та моніторингу з використанням автоматичних датчиків викидів забруднюючих речовин від аераційних ліхтарів основних цехів металургійних підприємств. Впровадження автоматизованих методів постійного контролю та моніторингу надасть змогу швидкого реагування органів держконтролю на випадки понаднормативного надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря цілодобово в різні пори року, а також розраховувати збитки за порушення дозволених обсягів викидів;
- відсутність ефективних методів знешкодження викидів окислів сірки та пригнічення викидів окислів азоту, що негативно впливає на стан атмосферного повітря. На теперішній час проблемою є визначення на підставі інструментальних вимірів об’ємів викидів поліароматичних вуглеводнів ПАВ (в тому числі бензапирена) в викидах промислових підприємств - основних забруднювачів.
Вирішення вищезазначених проблем призведе по суттєвого покращення стану атмосферного повітря в області та забезпечить найкращі перспективи розвитку галузі. [1], [13]
2.6 Енергетичні ресурси Запорізької області
Енергетичний комплекс Запорізької області - один із самих потужних в Україні. Сумарний обсяг електроенергії, виробленої енергетичними підприємствами Запорізького регіону, становить майже третину вироблюваного в Україні.
На території регіону розміщена Запорізька атомна електростанція – найбільша АЕС у Європі, встановлена потужність якої складає 6000 мВ. ЗАЕС сьогодні – це сучасне високотехнологічне підприємство, визнане в усьому світі. На станції передбачено комплекс заходів, які гарантують безпечне та екологічно чисте виробництво електроенергії.
Щорічно станція генерує близько 40 млрд. кВт•годин електроенергії, що становить п'яту частину загальнорічного виробництва електроенергії в державі й половину її виробництва на українських атомних станціях.
За підсумками роботи в 2000 р. Запорізька АЕС визнана однієї із трьох кращих атомних станцій світу, що повністю відповідають вимогам МАГАТЕ.
На Запорізькій АЕС — першій серед атомних станцій України з реакторами типу ВВЕР — побудоване сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП).
Технологія запорізького ССВЯП базується на зберіганні відпрацьованих паливних збірників у вентильованих бетонних контейнерах, розташованих на площадці в межах атомної станції.
Проектний обсяг ССВЯП на Запорізької АЕС — 380 контейнерів, що забезпечить на найближчі 50 років зберігання відпрацьованих паливних збірників, які будуть вилучатися з реакторів протягом усього строку експлуатації станції. [5]
2.7 Рекреаційні ресурси Запорізької області
М'який клімат і стабільні погодні умови сприяють розвитку сфери відпочинку й туризму. Запоріжжя - це яскравий приклад промислового центра, що зберіг привабливість дикої природи для зон відпочинку. Острів Хортиця розташований в середині міста і є єдиною зоною відпочинку у світі в центрі великого промислового центра.
Ріка Дніпро, Каховське водоймище й Азовське море - це величезні водні басейни, що відкривають можливості для розвитку водних видів спорту. Такі трендові види спорту, як серфінг, катання на водних мотоциклах, парапланеризм розвиваються в регіоні дуже швидко, проте, класичні види спорту такі, як веслування, не відстають.
Для Запорізького регіону розвиток екстремальних видів спорту не є відмітною рисою, хоча альпіністи не обходять стороною скелі острова Хортиця.
Звичайно ж, найбільш цікавим є узбережжя Азовського моря й прилеглі території. У Бердянську, Кирилівці, Приморську й у деяких селах по сусідству зараз розташовуються сучасні санаторії, що пропонують грязьові ванни й інші процедури. Азовські оздоровчі бази плюс освіжаючий ефект морського повітря й степової зони, місцева здорова їжа відкривають чудові можливості для аматорів «диких недоторканих природних місць» що щорічно усе більше й більше залучають відвідувачів у південні регіони Запорізької області.
Бердянськ – рівнинний приморський кліматично-грязьовий курорт, розташований на узбережжі Азовського моря. Природні лікувальні ресурси – солоні озера з великими запасами лікувальних грязей, а також просторі піщані пляжі, південний морський та степовий клімат. Кирилівка – приморський кліматично-грязьовий курорт, розташований у степовій зоні на узбережжі Азовського моря. Значні запаси лікувальних грязей залягають на дні Утлюцького та Молочного лиманів. Функціонують численні санаторії, водогрязелікарні, будинки та бази відпочинку. 299 територій і об'єктів природно-заповідного фонду; 181 заказник, 95 пам'яток природи, 3 заповідні урочища, 20 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва. [13]
запорізький ресурс екологічний природокористування
Розділ 3. ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДОКОРИС- ТУВАННЯ (ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА, ТЕХНІЧНА КАРТА ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС)
Слово “технологія” в перекладі з грецької (техне – ремесло, логос – наука) означає науку про виробництво. Класичне визначення технології розглядає її як науку про способи переробки сировини і матеріалів в засоби виробництва і предмети споживання. В даний час проходить не тільки технологізація різних сторін виробничої діяльності, але і глибокі перетворення самої технології. Сучасний рівень виробництва вкладає і новий зміст в поняття технології. Тому технологія – це наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів.
Виробництво служить основою благополуччя і розвитку суспільства, оскільки на виробництві здійснюється створення майбутніх благ. Народне господарство в цілому представляє єдиний технологічний народногосподарський комплекс, який складається із виробничої і невиробничої сфер.
До невиробничої сфери відноситься охорона здоров'я, освіта, культура, мистецтво, торгівля, обслуговування і т. ін.
Виробнича сфера включає в себе промисловість, сільське господарство, будівництво.
Для виробничої сфери народного господарства характерне ділення на галузі. Так, в даний час в промисловості нараховується більше 250 галузей і 500 виробництв.
Галузь промисловості – це сукупність підприємств, які характеризуються спільністю сировинної бази, однорідністю споживання сировини, однотипністю технологічних процесів, єдністю економічного призначення вироблюваної продукції.
Базовими галузями, що визначають прискорення НТП є: металургія, енергетика, машинобудування, хімічна промисловість. Велике значення приділяється легкій і харчовій промисловості, що виробляють предмети народного вжитку.
Об'єднання декількох спеціалізованих галузей промисловості утворює комплексну галузь (наприклад, чорна металургія, паливна промисловість, електроенергетика, металообробка, хімічна, легка, промисловість та ін.). [24]
Розділ 4. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ВПЛИВУ ІНЖЕНЕРНИХ МЕТОДІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Приповерхнева частина земної кори є одним з найважливіших компонентів глобальної соціоекосистеми. З одного боку, вона є мінерально-сировинною базою для виробничої діяльності, а з другого, - місцем існування усієї господарської діяльності людства.
Гірські породи верхньої частини літосфери, що перебувають під впливом інженерно-господарської діяльності людей, називають геологічним середовищем. [17]
З розвитком людського суспільства антропогенний вплив змінює природні геологічні процеси, перетворює їх на антропогенні (інженерно-геологічні) процеси, які пошкоджують навколишнє середовище.
В середині ХХ ст. людина, за визначенням В.І. Вернадського, стала найбільшою геологічною силою на нашій планеті, господарська діяльність людей порушила планетарний геологічний кругообіг речовин і почала викликати інженерно-геологічні процеси, сумірні з природними і навіть потужніші за них.
Геологічне середовище є важливою частиною навколишнього середовища, з ним щільно пов’язані інші природні компоненти глобальної соціоекосистеми. [2]
Геологічне середовище використовується людством у трьох напрямах:
1.як джерело мінеральної сировини, необхідної для народного господарства;
2.як місце нагромадження відходів виробництва;
3.як основа для будівництва різноманітних будівель та інженерний споруд.
Тому найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничовидобувна і будівельна промисловість. Тільки 10 % мінеральної сировини, що людина добуває з надр планети, перетворюється на готову продукцію, решта 90 % забруднює біосферу. Процес цей, на жаль, безперервно прискорюється. За 80 років від початку нашого сторіччя з надр Землі добуто більше корисних копалин, ніж за всю історію цивілізації. Через кожні 15 років об’єм видобутих корисних копалин подвоюється. До 1962 р. на поверхні землі накопичився 861 млрд. тонн техногенних (тобто перероблених і перевідкладених людською діяльністю) геологічних відкладів. За три останні десятиріччя ця цифра потроїлася. Для порівняння варто нагадати, що природним шляхом поверхневими текучими водами на нашій планеті щорічно відкладається лише 13 млрд. тонн уламкових порід. [6], [9]
При нераціональному використанні геологічного середовища руйнується не лише це середовище, а й пов’язані з ним інші компоненти біосфери: ґрунтовий та рослинний покрив, поверхневі підземні води тощо. При цьому мають місце не лише процеси механічного руйнування та засмічення навколишнього середовища, але й його геохімічного забруднення. Адже хімічні елементи в товщі нашої планети розподілені нерівномірно. Живі організми пристосувалися до тих елементів, які найбільш поширені в приповерхневих шарах земної кори. Однак людська діяльність піднімає з глибин Землі величезні маси ендогенних мінералів, збагачених рідкісними для поверхні хімічними елементами – важкими металами, радіонуклідами тощо, навіть незначні концентрації яких небезпечні для живих організмів. Внаслідок видобутку, збагачення та переробки корисних копалин, нагромадження пустої породи та відходів виробництва відбувається концентрація цих шкідливих елементів на значних площах, що призводить до тяжких захворювань і навіть масової загибелі рослин, тварин і людей. [18], [19]