Кількість твердих побутових відходів, яка виділяється в побутових умовах (стр. 2 из 5)

Крім того, слід згадати, що у більшості питання щодо твердих побутових відходів виникають з таким видом, як пакувальні матеріали. І можна привести відомості з історії про даний вид відходів.

Особливо, переворотним в побутових відходах стало винайдення пласмасових видів упаковок, але разом з тим виниклає і інша питання їх переробки.

Існують типні види пластика, і для них булухвалені коди "Суспільством пластикової промисловості" (SPI). КодиSPI широко викоритовуються для визначення типа пакувльного матеріала. Така практика является обов’язковою в багатьохкраїнах Європи і большості штатів США. Дане введення боло змогу для науковців шукати подальші можливі розробки для їх розкладання.

	Поліетилен терефталат. З’явився в 1978 роціта захопив 100% ринка півтора- і двухлітрових пляшок для прохолодних напоїв (інколивикористовується код PET).
	Поліетилен високоїщільності. Використовується при виготовленніпляшок для миючих засобів, інколи для масла та молока; при виробництві іграшок.
	Полівінілхлорид (ПВХ).Застосовуєтьсяз 1927 року. Використовується для загортання м’ясних продуктів, запобігаючизмінюваннікольору. З нього такожвиготовляютьпляшки для раслинного масла. У 1973 роціз’явилисьповідомленняпро канцерогенніречовини, які нечебтоопотрапляючи в рідини, котрізберігаються в посудинах з ПВХ.Після чего його використання різко скоротилось (инколивикористовується код PVC).
	Поліетилен низькоїщільності.ВикористовуєтьсязчасівДругоїСвітової війни. К 60-м рокам повністю замінив целофан. Використовується в прозорих упаковках, пакетах та т.п.
	Поліпропілен. Використовується в контейнерах (упаковках) для йогурта.
	Полістирен. Одноразовий посуд ресторанів швидкогохарчування (fast-food), инколи - контейнери (упаковки) для яець. Для іх виготовлення використовують ХФУ, які руйнують озоновийшар атмосфери.
	Інші.Найчастіше всього цебагатошарова упаковка або упаковка з сумішдекількох типів пластика.

Згадаємо що є також тверді промислові відходи, від яких може бути більший ризик для всього довкілля та здоров’я вього живого, бо існіє така група, як токсичні. К токсичним промисловим відходам відносяться фізиологічноактивні речовини, що утворюються в процесі технологічного виробничого цикла та мають вираженість токсичним впливом на теплокровні (гомейотерні) тварини, а також на людину. У відповідності з Державними відповідними нормами всі промислові (побутові) відходи підрозділяються на 4 класи токсичності:

I клас - речовини (відходи) надзвичайнонебезпечні;

II клас - речовини (відходи) високо небезпечні;

III клас - речовини (відходи) помірнобезпечні;

IV клас - речовини (відходи) малонебезпечні.

Є же складові (хімічні елементи) потенційно небезпечних твердих побутових та промислових відходів, що зазначено в таблиці №5 (дивись в додатках).

Найлільшнебезпечнівідходимістять сполуки берилія, кадмія, ванадія, кобальта, нікеля, хрома, свинця, ртуті, металоорганічнісполуки, відходи нафтопробуктів, розчинники, отработанные катализаторы и т.д. В каждом городе набор наиболее опасных веществ, поступающих вместе с промышленными отходами во внешнюю среду, определяется доминирующими производствами. Наприклад, в останній час до найбільшпоширених токсичнихелементіввідносять ртуть, кадмій, свинець, цинк, мідь [9].

Ртутьіснує в різноманітних фізичних станах и хімічних формах, маючиіндивідуальні показники токсичності. Сполуки ртуті потрапляють в організм з питною водою (до 0,4 мкг/добу) и продуктами харчування (до 5 мкг/добу). З продуктів харчування найбільша кількість ртути потрапляє в організм з прісноводною (до 200 мкг/добу) и морською (до 700 мкг/добу) рибою. Сполука алкілртуть, наприклад (CH3)2Hg и (CH3)HgХ, можуть проникати в організм через шкіру. Механізм токсического действия ртути связан с ее способностью ингибировать ферменты, следствием чего является нарушение функций клеток и их гибель. При ртутной интоксикации в первую очередь поражаются нервная система и почки. Повышенные концентрации ртути в организме приводят к параличам и, как крайний случай, к болезни Міномата.

Кадмій в вільному вигляді в природі не зустрічається и не образует специфических руд. В современных технологиях он незаменим в качестве защитных гальванических покрытий, в электротехнической и атомной промышленности. Кадмий, как и ртуть, легко образует пары. В организме человека он в наибольших количествах накапливается в легких, почках, печени, генеративных органах. Независимо от способа попадания в организм беременных женщин, кадмий проникает через плаценту и обнаруживается в печени новорожденных в концентрациях, превышающих в 2-2,5 раза его концентрации в организме матери. Выделяется кадмий из организма крайне медленно, в основном с фекалиями. Токсическое действие кадмия на организм человека проявляется в ингибировании функций клеточных ферментов. Симптоматически это выражается в нарушении функций нервной системы, почек и печени. Кроме того, кадмий вызывает генетические изменения, и как следствие - отдаленные последствия у потомства. При поступлении кадмия в организм в больших дозах снижается адсорбция кальция костной тканью, что приводит к развитию самопроизвольных переломов костей.

Свинець в елементарному вигляді, а також увигляді сполук широко використовується в промисловостіта в побуті. При потрапляннідо організму через органи дихання или шлунково-кишковий тракт не накопичіється в них, а всмоктується в кровь. В подальшому накопичується в м’яких тканинах та в кістках. Основным путем выведения свинца из организма являются почки, при этом период полувыведения свинца из крови и мягких тканей составляет 20 дней, а період полувиведенія из костной ткани - 20 лет. Переважно негативное действие свинца сказывается на функциональном состоянии нервной системы и органів кровоутворення.Свинець даже при малих концентраціях інгібірует функциі ряда ферментов, определяющих синтез крові, що призводить к розвитку анемії (малокровія).[14]

Цинк в елементарному вигляді, в сплавах іу вигляді солей широко використовується в промисловості. Всмоктування цинка шлунково-кишковим трактом складає до 50% від дози, що надійшла в організм. Найбільша адсорбція спостерігаеться в дванадцятиперстній та тонкій кишці. Вдихання аерозоля, що містить солі цинка, викликає проміжнуйого акумуляцію в легенях перед адсорбцієй в кров. Незначна адсорбція цинка тайого солей відбувається через шкіру. Основна частина цинка із организма виводиться через жовчразом з фекаліями, до 10% − зсечеюта незначна кількість − з потом. Приваленадходження цинка в організму призводить к воспалительным явлениям в легких и бронхах, циррозу поджелудочной железы, расстройствам углеводного обмена вплоть до проявлений диабета, анемии, расстройствам сердечной деятельности, к нарушениям репродуктивной діяльності.

Мідь широко використовується в промисловості. Йони міді адсорбуються в шлунці, дванадцятіперсній кишці и тонкому кишечнику, а також через легені. В плазмі мідь рухомопов’язана с сивороточним альбуміном, що забезпечуєії транспорт через мембранита розподіл в м’яких тканинах. Основним шляхом виведення мідіз організму являється жовчна система. З фекаліями виводиться до 90% адсорборованої меди, 2-4% виділяються зсереюта невеликаії кількість - разом з потом. При хронічнійінтоксикації мідью таії солями виникають функціональніпорушення нервової системи, печінки и нирок, спостерігається развиток неврозів ізниженняімунной активності організма.

Крім вище згаданих груп побутових та промислових твердих відходів є група радіоактивних − невикористані по призначанню та побічні радіоактивні речовини (відпрацьований збагачений уран, чи сторений плутон, чи відпрацьвані твели), що утворюються при роботі ядерних реакторів, при виготовлені та використані радіоактивних ізотопів.

1.3 Проблеми твердих побутових відходів

Сміття з населених пунктів просто звалюється на землю. Донедавна практикувалось підпалювання звалищ, що дозволяло зменшити об’єм сміття і продовжити термін роботи звалища. Такі звалища нещадно димили, поширюючи сморід, і були головними розплідниками пацюків і мух.

Подекуди використовуються спеціальні печі для спалювання сміття, проте без належного контролю вони стали основними джерелами забруднення повітря.

Захоронення (могильники) використовуються як альтернатива відкритих звалищ. При цьому сміття просто закопують у землю або висипають на поверхню і зверху присипають шаром грунту. Оскільки відходи в такому випадку не горять і вкриті грунтом, вдається уникнути забруднення повітря і розмноження небажаних тварин. На жаль, саме ці обставини, а також фінансові можливості бралися, як правило, до уваги при влаштуванні могильників. Не враховувалося те, як відбувається кругообіг води, які речовини можуть утворитися в процесі розкладу сміття, як запобігти іншим небажаним явищам. Будь-яке зручне пониження рельєфу ставало місцем захоронення сміття.

Із захороненням сміття пов’язані супутні екологічні проблеми: вимивання речовин і забруднення ґрунтових вод; утворення метану; просідання ґрунту.[11]