· походження на її розміщення з екологічною інспекцією та державним санітарним наглядом;
· віддалення її від населених пунктів та відкритих водоймищ;
· незатопленністю її тереторії паводковими водами;
· низьким рівнем грунтових вод;
· наявності водотривкого глинистого шару;
· проектна документація на її будівництво;
· будівництво та експлуатація сховища відповідно до екологічних та санітарних вимог.
В них зберігають піритний недогарок, фосфогіпс, галітові відходи, дистилярну рідину та інші відходи.
Як правило, складовані у поверхневих сховищах відходи не відносять до категорії токсичних, але у разі неправильного їх зберігання та при наявності недоліків в конструкції можуть привести до значного забруднення грунту та водоймищ.
Основними типами поверхневих сховищ являється шламонакопичувачі та шламосховища.
Шламонакопичувачі – це відкриті земельні ємності, які розташовані поза тереторією заводів і призначені для накопичення проектної кількості шламів. Шлам подається трубопровідним транспортом або підвозяться автомашинами.
Вони можуть бути в залежності від місця утворення слідуючих типів:
-Балково-ярового;
-Насипні.
Після заповнення шламонакопичувача його консервують шляхом засипання піском (товщина шару 0,6 м) та грунтом (товщина шару 0,5) та передаються для використання у сільському господарстві.
Шламосховища – це відкриті земельні ємності, які розташовані поза тереторією підприємств і призначені для накопичення шламів, які подаються трубопровідним транспортом.
За конструкцією вони бувають насипного типу.Їх розміщують на спеціально спланованих майданчиках і обгорожують валами трапецієподібної форми.Їх висота залежить від виду, властивостей та кількості осаду. Найчастіше вали роблять із грунту,взятого із чаші шламосховища, що дозволяє збільшити його об’єм.
Кожне шламосховище повинно мати дренажні пристрої, що збільшують міцність греблі та покращують процес зневоднення шламів.Він дозволяє також відводити забруднені стоки з сховища для знешкодження або повторного використання.
При похованні високотоксичних твердих відходів в поверхневі шари землі (шурфи, печери, свердловини і т.д.) їх зазделегіть стабілізують розчинами рідкого скла,бетону,бітуму. Отримані блоки поміщають у поверхневі шари землі. Цей спосіб використовується для захоронення малорадіактивних відходів, ртуті та її солей, миш’яку, цианідів,арсенідів, солей важких металів, гальванічних шламів та інших відходів, які відносяться до I і II групи небезпеки.
По розглянутим мною матеріалам з курсової, можна зробити висновки, що як тільки людина винайшла так звані зручні створені нею речі, то разом з тим вона винайшла собі нову проблему, серйознішу за природні катаклізми та катастрофи. І назва їй побутові відходи. І як бачимо, рано чи пізно, все одно, що це, чи поліетиленовий пакет, чи непотрібний папірець, чи зламані меблі, чи відпрацьована техніка ми їх викинемо їх в сміттєве відро або на звалище. При цьому, ми реально собі не усвідомлюємо що далі з ними буде.
Хоча відомо, що матеріали з паперу, дерева, скла та металу можуть піддаватись вторинній переробці та з них можуть бути виготовлені нові корисні речі. Проте, як вже дізнались з попередніх розділів, до твердих побутових відходів ще належать і речі, для створення їх були потрібні складні технічні операції та хімічні перетворення. Це – пластмаси, поліетилени, складна електронна техніка, устаткування, транспортні засоби тощо. І головна проблема в тому, що їх неможливо так просто утилізувати та переробити, як паперові чи скляні матеріали, при цьому не нашкодивши навколишньому природному середовищу.
Природі потрібні будуть роки, навіть сотні років, щоб переробити цю величезну кількість сміття та твердих побутових відходів, яку ми їй «даруємо» щодня. Але відходи к кожним роком все накопичуються і накопичуються, що робить цей процес ще складнішим і набагато довшим.
Тому потрібно вжити, як умога скоріше,нових дієвих заходів щодо вирішення проблеми ТПВ, з найменш можливим ризиком для навколишнього природного середовища, до поки планета Земля не перетворилась на величезне звалище сміття та всіх можливих категорій відходів.
Додатки
Таблица №1
Гігієнічна класифікація неутилізуючих промислових відходів [28]
| Категорія | Характеристика неутилізуючихпромислових відходів по виглядувмістимих в них забруднень | Рекомендовані методи складуванняабо обезвреживания |
| I | Практичноінертні | Використання для планувальних робіт або совместное складування с ТПВ |
| II | Біологічно легкоокислювальні розкладаючись органічніречовини | Складуванняабо пере- робкаразом с ТПВ |
| III | Слаботоксичні малорозчинні в воді, в тому числі при взаемодії с органічними кислотами | Складуванняразом с ТПВ |
| IV | Нафтомаслоподібні, не подлягаючі регенерації в відповідно с діючимипостановами | Спалювання, в тому числі спільно с твердимипобутовимивідходами |
| V | Токсичнізі слабким забрудненнямповітря (перевищення ПДК в 2-3 рази) | Складування на спеціальному полігоні промисловихвідходів |
| VI | Токсичні | Групуванняабоіндивідувальнезнешкодення на спеціальних територіях |
Таблица №2
Класифікація хімічнихвідходів [33]
| Група | Вид відходів |
| Водні розчинита шлами | Кислі, лужні, неорганічні, нейтральні, органічні нейтральні, смішані органічні та неорганічні |
| Неводні розчинники и шлами | Органічні розчинники (спалювальні),органічні розчинники (неспалювальні), використанні мастила, використані смолита жири |
| Твердівідходи | Огарки, залишки, пилюка, біологічні твердівідходи, відходиздобичита разработок сировини |
| Газоподібнівідходи | Дими, відхідні гази, газоподібні теплові потоки |
| Спецефічнівідходи (особливо токсичні) | Азбестові, фенолвмістні, миш’яковмістні, ртутновмістні, цинковмістні, хлоровані дифенілитаінші. |
Таблиця №5
Складові (елементи) потенційно небезпечних твердих побутових та промислових відходів
| Кодовийномер | Складовi (елементи)(1) |
| C1 | Берилiй, сполуки берилiю [Y20]. |
| C2 | Сполуки ванадiю. |
| C3 | Сполуки шестивалентного хрому [Y21]. |
| C4 | Сполуки кобальту. |
| C5 | Сполуки нiкелю. |
| C6 | Сполуки мiдi [Y22]. |
| C7 | Сполуки цинку [Y23]. |
| C8 | Арсен, сполуки арсену [Y24]. |
| C9 | Селен, сполуки селену [Y25]. |
| C10 | Сполуки срiбла. |
| C11 | Кадмiй, сполуки кадмiю [Y26]. |
| C12 | Сполуки олова. |
| C13 | Сурма, сполуки сурми [Y27]. |
| C14 | Телур, сполуки телуру [Y28]. |
| C15 | Барiй, сполуки барiю, за винятком сульфату барiю. |
| C16 | Ртуть, сполуки ртутi [Y29]. |
| C17 | Талiй, сполуки талiю [Y30]. |
| C18 | Свинець, сполуки свинцю [Y31]. |
| C19 | Неорганiчнi сульфiди. |
| C20 | Неорганiчнi сполуки фтору, за винятком фториду кальцiю [Y32]. |
| C21 | Неорганiчнi цiанiди [Y33]. |
| C22 | Такi лужнi або лужноземельнi метали: лiтiй, натрiй, калiй, кальцiй, магнiй у незв'язанiй формi. |
| C23 | Розчини кислот або кислоти у твердому станi [Y34]. |
| C24 | Основнi розчини або основи у твердому станi [Y35]. |
| C25 | Азбест (пил i волокна) [Y36]. |
| C26 | Органiчнi сполуки фосфору [Y37]. |
| C27 | Карбонiли металiв [Y19]. |
| C28 | Пероксиди. |
| C29 | Солi хлорнуватої кислоти. |
| C30 | Солi хлорної кислоти. |
| C31 | Солi азотної кислоти. |
| C32 | Вiдпрацьованi речовини i вироби, якi мiстять ПХБ та/або ПХТ та/або полiбромованi бiфенiли (далi - ПББ) чи їх домiшки [Y10]. |
| C33 | Фармацевтичнi або ветеринарнi препарати. |
| C34 | Бiоциди i фiтофармацевтичнi речовини. |
| C35 | Речовини, що iнфiкують. |
| C36 | Креозоти. |
| C37 | Iзоцiанати. |
| C38 | Органiчнi цiанiди [Y38]. |
| C39 | Феноли, фенольнi сполуки, включно з хлорфенолом [Y39]. |
| C41 | Галогенованi органiчнi розчинники [Y41] |
| C42 | Органiчнi розчинники, за винятком галогенованих розчинникiв [Y42]. |
| C43 | Галогеноорганiчнi сполуки, за винятком речовин, згаданих у цiй таблицi [Y45]. |
| C44 | Ароматичнi сполуки, полiциклiчнi i гетероциклiчнi органiчнi сполуки. |
| C45 | Органiчнi азотнi сполуки, на зразок алiфатичних амiнiв. |
| C46 | Органiчнi азотнi сполуки, на зразок ароматичних амiнiв. |
| C47 | Речовини вибухового характеру. |
| C48 | Органiчнi сполуки сiрки. |
| C49 | Будь-який матерiал, забруднений будь-якою сполукою, на зразок полiхлорованого дибензофурану [Y43]. |
| C50 | Будь-який матерiал, забруднений будь-якою сполукою, на зразок полiхлорованого дибензо-п-дiоксину [Y44]. |
| C51 | Вуглеводнi та їх кисневi, азотнi i/або сiрчанi сполуки, якнебудь iнакше не врахованi у таблицi 4. |
___________
(1) У дужках зазначається номер Y згiдно з додатком I до Базельської конвенцiї.
Література
1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології:
2. Підруч. — К.: Либідь, 1993.
3. В.А.Батлук «Основи екології»: Підручник.-К.:Знання, 2007.
4. Г.О.Білявський та ін. «Основи екології»:Підручник.-К.: Либідь, 2004.
5. В.С.Джигирей «Екологія та охорона навколишнього природнього середовища»:Навч.посіб.-5-те вид. випр. і доп.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2007.
6. Ф.Е. Нікулін, Утилізація й очищення промислових відходів, Л-д, Суднобудування, 1980.
7.Ласкорін Б.Н., Громов Б.В., Циганков А.П., Сенін В.Н., Безвідходнатехнологія у промисловості, М., Стройиздат, 1986.
8. Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб 1998.
9. Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: Підручник. — К.: Заповіт, 1998.
10. Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000.
11. Чернова Н. М., Билова А. М. Экологія.— М.: Просвещеніе, 1988.
12. Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру, 1998.
13. “Охорона природи” – В.М.Бровдій, О.Ю. Дмитрук
14. Графкина М.В., Брюхань Ф.Ф., Сдобнякова Е.Е.Промислова экологія
15. Іванов В.П., Васильева О.В.Основи экології