дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон;
контроль за зберіганням і використанням органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафтопродуктів тощо з метою запобігання їх виносу у воду.
"Базовими" недоліками України на сучасному етапі є складні, багатогранні фактори, які здійснюють комплексне тотальне вплив на всі галузі економіки, діють у різних сферах, на різних рівнях господарювання, і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішеннях, тобто системного рішення з боку держави [1]. Цими факторами є:
макроекономічна політика, яка примушує суб'єктів господарювання до екстенсивному використання природних ресурсів;
інвестиційна політика, яка орієнтована на розвиток ресурсномістких секторів економіки;
помилкова секторна політика (паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство, лісове господарство та інше);
нестабільна законодавство;
відсутність прав власності на природні ресурси;
відсутність еколого-збалансованої довгострокової економічної стратегії;
на регіональному та місцевому рівнях недолік прямого і не прямого ефекту охорони навколишнього середовища (від економічного і соціального)"глобальних прибутків ";
інфляція, економічна криза і нестабільність економіки заважають здійсненню довгострокових проектів, до яких належить більшість екологічних проектів;
природно-ресурсні властивості експорту;
існування дійсно великого стимулу до отримання значних і швидких прибутків від продажу природних ресурсів (ліс, руди);
відсутність екологічного мислення, екологічної свідомості.
Для вирішення цих питань 12 травня 1997 року Кабінет Міністрів України постановою N 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, для втілення якої розробляється Національна програма дій на 1998-2015 роки [1, 4]. Основними завданнями діяльності у цій сфері є:
збереження, поліпшення стану і відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих біологічних видів і компонентів ландшафтів;
водний ресурс екосистема україна
сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів; мінімізація прямого і непрямого негативного впливу на екосистеми, їх компоненти та комплекси;
підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодо його збереження; посилення відповідальності підприємств, організацій, установ і громадян, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан навколишнього середовища, за збереження біологічного різноманіття.
В зазначених цілях передбачається застосовувати і розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні кошти. При цьому основними напрямками діяльності щодо збереження біологічного різноманіття є: досягнення економіко-екологічної збалансованості, структурна перебудова економіки, поглиблення вдосконалення законодавства та культури природокористування, збереження і відновлення екосистем [4], а саме:
збереження і відновлення прибережно-морських і морських, річкових і заплавних, озерних і болотних, лугових і степових, лісових і гірських екосистем;
збереження видів і популяцій; екологічне оздоровлення урболандшафтов та інших територій інтенсивного ведення господарської діяльності;
екологізація агроландшафтів і агротехнологій, методів діяльності в лісовому рибному, мисливському, водному і земельному господарствах;
створення національної екологічної мережі (системи "зелених коридорів) як складової частини європейської екологічної мережі.
Фінансовими ресурсами для програми будуть кошти від плати за використання природних ресурсів, коштів підприємств, установ і організацій, державний бюджет України, місцеві бюджетні фонди, міжнародні програми та інші джерела. Організаційною основою щодо реалізації Концепції та виконання заходів, планів дій є система органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, інші міністерства і відомства, діяльність яких пов'язана з охороною та використанням природних ресурсів. Розгалужена мережа наукових установ, природних і біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, факультетів і кафедр екологічного профілю в навчальних закладах і школи формують наукові та освітні передумови втілення програми [4].
Виконання намічених заходів дасть змогу зупинити руйнівну тенденцію до знищення живої компоненти навколишнього середовища і сприятиме практичного втілення принципів збалансованого розвитку і невиснажливого природокористування, а також реформування економічної системи і перехід до ринку не повинен тільки підвищити ефективність національної економіки, але і сприяти ліквідації субсидій на використання таких природних ресурсів як енергія, корисні копалини і вода та поліпшення стану навколишнього середовища завдяки застосуванню жорстких заходів щодо відповідальності за масове нераціональне використання природних ресурсів [4].
Для врахування екологічних вимог під час розгортання приватизаційних процесів все більшого значення повинен купувати екологічний аудит. Впровадження екологічного аудиту в практику сприятиме отриманню основних даних про несприятливі з точки зору екології підприємствах для приватизаційної діяльності, визначення завдань в короткостроковий період. Вдосконалення чинного економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності та формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкових відносин має стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулювати охорону і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни шляхом створення відповідних економічних умов (інвестиційних, податкових, кредитних і тому подібне) [4].
Система фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких головних джерел:
Державного бюджету України і місцевих бюджетів;
бюджету Автономної Республіки Крим;
фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів;
власних коштів підприємств;
іноземних надходжень та інвестицій;
інших позабюджетних коштів.
Для забезпечення стабільного надходження коштів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватися розвитку економічного механізму природокористування. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування повинні бути:
плата за спеціальне використання природних ресурсів;
плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на навколишнє середовище;
система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо);
екологізація податкової та цінової систем;
підтримка становлення і розвитку экоиндустрии.
Залучення іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних програм і проектів в Україні має сприяти:
активна інтеграція України в європейські і світові природоохоронні процеси;
формування сприятливих умов та ефективної системи залучення іноземних інвестицій в економіку України в цілому, так і в охорону навколишнього середовища та використання природних ресурсів.
Важливе значення для здійснення механізму залучення іноземних інвестицій має щорічний збір Європейського банку реконструкції і розвитку на якому Україна має дійсну можливість отримати статус повноцінного партнера, брати участь в глобальних проектах, а також реалізувати свої можливості. На цьому зборі буде представлена велика кількість соціально економічних проектів, значну частину яких будуть складати екологічні. Найважливішим і першочерговим серед них є проект фінансування ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС і подальше припинення її функціонування [4].
На межі третього тисячоліття екологічну ситуацію на Україні можна розглядати як кризову. Для її вирішення потрібні дуже значні фінансові, кваліфікаційні ресурси, значний проміжок часу. Все це повинно прискорюватися ефективними державними механізмами. Але всі ці властивості властиві економічно розвинених країн, якої Україна не має [4].
Проаналізувавши всю складність проблеми, виявивши фактори, а також враховуючи те, що питома вага бюджетних витрат на природоохоронні проекти має тенденцію до скорочення, можна зробити прогноз з великим рівнем імовірності, що стан навколишнього середовища наступні 10-15 років не стане краще.
1. Чернова Н.М., Былова А.М., Экология. Учебное пособие для педагогических институтов, М., Просвещение, 1988;
2. Криксунов Е.А., Пасечник В.В., Сидорин А.П., Экология, М., Издательский дом "Дрофа", 1995;
3. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. - К.: Вища школа, 1979
4. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. - http://student. km.ru