Загалом протягом останніх кількох років щорічні концентрації пилу, оксидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із рівнем забруднення. Все ж вони часто перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК), унормовані українськими стандартами якості атмосферного повітря, в 1,1 рази і більше. Перевищення, скажімо, діоксиду азоту спостерігалося майже у всіх великих містах, а загалом із двох проведених щорічних вимірювань різних забруднювачів на території України принаймні одне перевищує ГДК. Головним чином це стосується іроксичних забруднювачів повітря.
6. Хто є головними забруднювачами атмосферного повітря в Україні?
Взагалі, високі промислові викиди, що змінюються для основних забруднювачів від 500 тис. т до 100 тис. Т на рік, спостерігаються у Кривому Розі, Маріуполі, Донецьку, Єнакієвому, Дніпропетровську, Дебальцеві, Запоріжжі, Макіївці та Горлівці.
Стаціонарні джерела, внесок яких у забруднення повітря є найбільшим, належать до енергетичного та теплоенергетичного сектора (32%), чорної та кольорової металургії (27%), вугільної промисловості (27%), включаючи нафтопереробні заводи (2%). Найбільші забруднювачі — електростан. Вони скидають до 85тис.т 802 (Буїжггинська ТЕС), 25 тис. т N02 (Криворізька ТЕС) та 50 тис. т твердих речовин за рік (Луганська ТЕС). Бурхптинська ТЕС — найбільший точковий забруднювач, щорічні викиди якого за трьома речовинами-забруднювачами становлять навіть 140 тис. т.
Хоча звітування щодо викидів від стаціонарних джерел охоплює 15 тис. підприємств та 103 забруднювачі і сім з них становлять 90% від загальної маси викидів у країні, джерела, що належать до комунальним
1998 року викиди забруднювачів від пересувних джерел становили 1885 тис. т (на 30% більше, ніж у 1997 році), сягаючи 31% загального обсягу цих викидів. Обсяги викидів різні для різних забруднювачів: 63% загальних викидів свинцю, 54% СО, 36% ЛОСта 25% МОх від транспортних засобів. У багатьох областях та містах вони перевищують викиди від стаціонарних джерел, становлячи від 60 до 90%) від усіх викидів в області та/або місті (Рівне, Ужгород, Київ, Одеса, Житомир, Тернопіль, Чернівці, Луцьк та Чернігів). Ці викиди в цілому по країні поступово скорочуються, але пересувні джерела все ще викидають 45% оксиду вуглецю, 30%) НМЛОС та майже 20% оксидів азоту. Вони також щорічно викидають 260 т свинцю.
Основними речовинами-забруднювачами є оксиди сірки, азоту, аміак, феноли, формальдегід, бенз(а)пірен. Об'єми викидів забруднюючих речовин останнім часом, перш за все через зупинку багатьох підприємств, зменшились, проте в деяких промислових регіонах (особливо в Донецько-придніпровському) вони і нині значно перевищують гранично допустимі норми. «На жаль, маючи мало лісів і розвинуту металургійну промисловість, теплоенергетику, Україна є однією з тих країн, що спалюють кисень планети».
Особливе занепокоєння викликають понад тисяча шкідливих хімічних підприємств. Так, на Луганщині жителі прозвали «Бермудами» трикутник між містами Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Рубіжне. Можна довго перераховувати «дива», що спостерігаються там з «ласки»хімічних підприємств. Зокрема, за 10 років подвоїлась кількість дітей, які народжуються тут з відхиленнями. Не кращий стан атмосферного середовища й у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Донецьку, Кривому Розі, Макіївці, Києві та Одесі.
Економіка республіки не була орієнтована на такі «дрібниці», як турбота про екологічно чисте середовище, екологічно безпечні технології виробництва, здоров'я людей.
7. Який рівень хімічної небезпеки у різних регіонах України?
У Донецькому економічному районі хімічно небезпечні об'єкти розташовані в усіх областях, загальна кількість яких становить 119 підприємств 3 них до І ступеня хімічної небезпеки віднесено 5 об'єктів, до ІІ— 2, до III — 86 і до IV — ЗО об'єктів. На них зберігається 19567 т сильнодіючих отруйних речовин, з них хлору понад 2410 т і аміаку понад 16410 т. Сумарна площа зони хімічного забруднення місцевості внаслідок аварій на цих підприємствах дорівнюватиме 10772 км2. В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості проживає 1980 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 950 тис. чол.
У Південному економічному районі розташовано 372 хімічно небезпечних об'єкти, з них: 25 об'єктів І ступеня хімічної небезпеки, 20-11, 327-ПІ та IV ступенів небезпеки. На них зберігається 80643,5 т СДОР, з них 856,5 т хлору та 79563 т аміаку. Сумарна площа зон хімічного зараження місцевості внаслідок аварій на цих об'єктах становитиме 18441,5 км2. В імовірних зонах хімічного зараження місцевості в межах регіону проживає 4586,1 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 1065 тис. чол.
У Подільському економічному районі розташовано 111 хімічно небезпечних об'єктів, на яких зберігається 5845,1 т СДОР. При викиді СДОР в навколишнє середовище сумарна площа хімічного забруднення місцевості становитиме 96,3 км2. В імовірній зоні хімічного зараження в межах регіону проживає 406,3 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження опиниться 117,9 тис. чол.
У Поліському економічному районі розташовано 177 хімічно небезпечних об'єктів, на яких зберігається 6643,6 т сильнодіючих отруйних речовин, з них 148,7 т хлору та 9113 т аміаку. Сумарна площа зони хімічного забруднення місцевості внаслідок аварій на цих об'єктах становитиме 519,2 км2. В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості проживає 802,8 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 58 тис. чол.
У Придніпровському економічному районі розташовано 235 хімічно небезпечних об'єкти, з них 11 об'єктів віднесено до І, 7 — II, 116 — III та 101 до IV ступенів хімічної небезпеки. На цих підприємствах зберігається 56506 т СДОР, з них 1369,2 т хлору та 39149 т аміаку. Сумарна зона хімічного забруднення місцевості перевищує 16121 км2. В імовірних зонах хімічного забруднення проживає 4609,7 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 1412,8 тис. чол.
У Одному економічному районі розміщено 291 хімічно небезпечний об'єкт, з них 5 — віднесено до І- II та 281 — Ш ступенів хімічної небезпеки. На них зберігається 25649 т СДОР, з них 1673 т хлору та 19311 т аміаку. Внаслідок аварій на цих підприємствах з викидом СДОР у навколишнє середовище сумарна площа зон хімічного забруднення місцевості становитиме 7220 км2. В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості в межах регіону проживає 3646,3 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 1826,5 тис. чол.
У Центральному економічному районі розташовано 183 хімічно небезпечних об'єкти, з них 18 об'єктів віднесено до І-ІІ та 165 — ІІІ-ІУ ступенів хімічної небезпеки. На цих об'єктах зберігається 15912,2 т СДОР, з них 445,3 т хлору і 11666,7 т аміаку. Сумарна площа зон хімічного забруднення місцевості внаслідок аварій на цих об'єктах з викидом СДОР за межі промислових майданчиків становитиме 1498,8 км2. В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості проживає 3461 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 2527,3 тис. чол.
8. Яка роль у забрудненні атмосфери належить автотранспорту?
Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери належить автотранспорту — понад третину усього обсягу викидів забруднюючих речовин в Україні, а в деяких містах більше, ніж половину. Так, у Чернівцях — 75%, Києві та Вінниці — 77%, Львові — 79%, Івано-Франківську і Луцьку — 83%, Ялті, Полтаві та Хмельницькому — 88%, Ужгороді та Євпаторії — 91% від загальної кількості викидів. Понад 40% оксиду вуглецю, 40% вуглеводів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють у повітря належить різним видам транспорту.
1.9. Який екологічний стан у столиці України?
Велику стурбованість викликає неблагополучна в екологічному відношенні столиця України. Так, Київ, який по суті не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повітря, в тому числі й автотранспортом, попереду таких промислових центрів, як Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Макіївка, Комунарськ. Індекс забруднення в. Києві у 6 разів вищий, ніж у Львові. Кількість викидів продуктів промисловості й транспорту (насамперед, сірковуглецю, діоксиду азоту, фенолу й аміаку) постійно зростає і досягла вже 330 тис. т на рік. З-понад 40 тис. промислових підприємств і об'єктів міста лише третина має очисні споруди. Серед злісних отруювачів повітря — 5 гігантських ТЕЦ і десятки районних котелень із застарілою системою очищення (об'єднання «Київенерго»), виробничі об'єднання «Хімволокно», «Київпромарматура», заводи «Більшовик», «Вулкан», фанерний, хімічний, медпрепаратів, Дарницький вагоноремонтний, м'ясокомбінати та багато інших. Відсутність очисних споруд на зливовій каналізації призвела до загибелі річок (Либідь, Почайна, Дарниця, Сирець, Нивки). Один лише завод хімікатів робить агресивні викиди в Дніпро в обсязі 6 тис. м3 на добу.
10. Яка якість атмосферного повітря в Україні?
Державний комітет з питань гідрометеорології (Гідромет) регулярно здійснює моніторинг 54 великих та малих міст. 13 агломераційних виробництв, зосереджених переважно у Донецько-Придніпровському промисловому регіоні, характеризуються високим рівнем викидів в атмосферне повітря не тільки класичних забруднювачів, але й специфічних канцерогенних речовин.
Загалом протягом останніх декількох років щорічні концентрації пилу, оксидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із рівнем забруднення. Все ж вони часто перевищують граничне допустимі концентрації (ГДК), українські стандарти якості атмосферного повітря в 1,1-3,2 рази, залежно від речовини та міста. Перевищення діоксиду азоту спостерігалося майже у всіх великих містах; в Єнакієвому зафіксовано найбільше перевищення — у 3,2 рази більше від ГДК.