Необхідні для неї дані, зокрема відомості про причини і умови скоювання злочинів, пов'язаних з недосконалістю захисту тих або інших об'єктів від злочинного посягання, виходять в процесі експертно-криміналістичних досліджень по завданнях слідчих. Розробка ж відповідних технічних прийомів і засобів захисту вказаних об'єктів в цих випадках, як правило, грунтується на даних експертних узагальнень і здійснюється найчастіше із залученням різного роду фахівців технічного профілю. При цьому одні технічні прийоми і засоби використовуються з метою припинення реально підготовленої до початку або вже початої злочинної діяльності (різного роду пристрої: сигналізаційні і блокуючі, прийоми і засоби розпізнавання підробки документів, фальсифікацій продуктів тощо), інші направлені на ускладнення скоювання злочинів (прийоми і засоби захисту документів і цінних паперів від підробки, засоби, які перешкоджають відкриттю замків і інших замикаючих пристроїв, роблять неможливим непомітне порушення пломб тощо), треті – для швидкого виявлення винних і об'єктів злочинних посягань (різні хімічні речовини, якими обробляються можливі об'єкти злочинних посягань, часто звані «хімічними пастками»). Експертно-профілактічна діяльність повинна проводитись за спеціальними методиками, розробленими фахівцями.
На підставі узагальнення результатів аналізу вказаних проблем вбачається за необхідне уточнити й зміст експертних профілактичних досліджень та побудувати структуру експертних технологій, які використовуються при їх проведенні. Науковці виділяють наступні етапи експертної профілактичної діяльності:
1. Попереднє вивчення матеріалів, які були направлені на експертизу.
2. Виявлення обставин, які мають значення для попередження правопорушень.
3. Підготовка профілактичних рекомендацій.
4. Контроль за проведенням профілактичної роботи.
5. Контроль за ходом реалізації пропозицій експерта[1] [].
І.Я. Фрідман пропонує наступну методику профілактичної діяльності співробітника експертної установи:
1. З’ясування завдань експертизи, ознайомлення з надісланими речовими доказами, матеріалами справи, можлива оцінка їх з профілактичної точки зору.
2. У разі необхідності, ознайомлення з відповідними нормативними актами, методичними вказівками, літературними даними, матеріалами раніше проведених експертиз, профілактичними обставинами, зареєстрованими в експертній установі, які мають безпосереднє відношення до вирішення поставленого завдання.
3. Висунення на основі отриманих даних версії про можливі напрями профілактичної роботи, обставини, на яких потрібно зосередити увагу.
4. Проведення роздільного аналізу досліджуваних об’єктів та обставин, які можуть сприяти правопорушенням. При необхідності повинні використовуватися технічні засоби, проводитися експерименти, фотографування. Якщо у справі досліджується багато об’єктів, то доцільно в спеціальній розробці фіксувати порушення, які повторюються, що дозволить їх належним чином згрупувати. Тут же фіксуються дані, які вказують на необхідність порівняльного дослідження об’єктів. Під час дослідження експерт має враховувати відомості, які містяться в криміналістичній та іншій спеціальній літературі та експертній практиці, які дозволили б йому виявити обставини, типові для такого випадку.
5. Ознайомлення при необхідності на місці з конкретними особливостями обставин події та окремих об’єктів, вимагання додаткових матеріалів, якщо під час дослідження в цьому виникає необхідність.
6. Проведення при необхідності порівняльних досліджень.
7. Оцінка результатів дослідження з метою виявлення обставин, які сприяли правопорушенню, та розробка рекомендацій для їхнього усунення.
8. Оформлення результатів досліджень[2] [].
Співставленням указаних етапів та методики зі структурою експертних технологій можна таким чином включити профілактичні завдання до її змісту.
На початковому етапі експертної технології, при надходженні матеріалів на експертизу, після їх реєстрації в канцелярії експертної установи керівник експертної установи чи спеціаліст, який займається питаннями експертної профілактики, вивчає матеріали, які були отримані для проведення експертизи, з метою виявлення можливостей проведення профілактичних досліджень. Якщо таке можливе, керівник експертної установи доручає експерту проведення експертизи та вказує на можливість профілактичного дослідження наданих об’єктів.
[1] Атанесян А.А. Опыт профилактической работы Армянской НИЛСЭ / А.А. Атанесян // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы : материалы Всесоюзной науч.-практич. конф., Баку, 9 – 10 октября 1986 г. - Баку, 1986. – С. 41 – 43. – С. 41
[2] Фридман И.Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.09 / И.Я. Фридман. – М., 1974. – 40 с. – С. 28.