Підстави виникнення права природокористування — юридично значимі обставини, з якими пов'язується виникнення повноважень користувачів природних ресурсів
- Юридичний склад - Видача дозволу на спеціальне природокористування
1) Подання клопотання (матеріалів)
2) Погодження: а) з місцевою Радою народних депутатів, органами державної виконавчої влади б) виконкомом (постійним користувачем) в) органами державного управління і контролю
3) Розгляд, підготовка, винесення рішення і видача офіційного документа (дозволу)
- Юридичний факт - Прийняття правової норми (заг гальне природокористування). Укладання угоди . на користування (тимчасово, постійно). Укладання угоди на оренду природних ресурсів.
- Надання природних ресурсів у користування
1) Подання клопотання
2) Погодження
3) Підготовка проекту виділення (надання)
4) Погодження, експертиза
5) Прийняття рішення
6) Визначення природного ресурсу в натурі
7) Видача уповноважуючого документа (укладання договору)
8) Реєстрація державних актів (договорів)
- Надання інших уповноважуючих документів (ордерів, квитків тощо)
1) Клопотання (заяви)
2) Обгрунтування матеріалів їх погодження, експертиза
3) Розгляд матеріалів і винесення рішення
4) Відведення природного ресурсу на місці (в натурі)
5) Надання управомочуючого документу і реєстрація
62. Ліс як об”єкт правової охорони
Стаття 4. Лісовий фонд Україн Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті ісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.До лісового фонду не належать:усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими актами законодавства.
Землі лісового фонду поділяються на:
а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо;
б) нелісові: зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.
Усі ліси в Україні є власністю держави.Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада
Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами.
Стаття 85. Організація охорони і захисту лісів
Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на
центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України. Місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж: щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку; забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони; організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.
Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати відповідно до законодавства України з державними органами лісового
господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту
лісів. організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;
Охорону і захист лісів на території України здійснюють: лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі державна лісова охорона); лісова охорона інших постійних лісокористувачів.
Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом
64. Суб”єкти і об”єкти права природокористування
Суб'єкти права природокористування — юридичні і фізичні особи, які в установленому законом порядку набули права користування природними ресурсами і зобов'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективного використання, відтворення і охорони
1.Природноресурсова правоздатність - Загальна і Спеціальна
2. Природноресурсова дієздатність - Загальна і Спеціальна
Юридичні особи - Підприємства, установи, організації (різних галузей господарювання), Громадські об'єднання, Релігійні організації, Військові організації і формування, Суб'єкти права орендного природокористування, Іноземні держави, Міжнародні організації і об'єднання, Кооперативні об'єднання, Іноземні підприємства
Фізичні особи - Громадяни України, Іноземні громадяни , Особи без громадянства.
65. Атмосферне повітря як об”єкт правової охорони
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Завданням Закону про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.
67. Юридична природа екологічної безпеки
Ознаки екологічної безпеки - Стан розвитку суспільних відносин в галузі екології - Складова системи глобальної екологічної безпеки - Наявність системи соціально-правових засобів - Невід'ємна частина національної безпеки
Екологічна безпека — це складова глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин в галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення
Види екологічної безпеки - За територіальними ознаками - Глобальна(міжнародна), Національна(державна), Регіональна, Локальна
За способами забезпечення - Техногенно-екологічна безпека, Соціо-екологічна безпека, Природна безпека
Радіоекологічна безпека, Економіко-екологічна
За об'єктами охорони - Екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів, Екологічна безпека суспільства та людини
68. організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря.
ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Стаття 12. Підприємства, установи і організації, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних та біологічних факторів на нього, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та на інший шкідливий вплив;
вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;
забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;
здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря, і рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;
мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеореологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.
Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення грунтів, вод та інших природнихоб'єктів.
Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами
Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись тільки за дозволами, які видаються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовину атмосферне повітря.