Природокористування і економічна оцінка природних ресурсів (стр. 1 из 3)
Кафедра менеджменту
Контрольна робота
Природокористування і економічна оцінка природних ресурсів
з дисципліни “Екологія”
Зміст
1. Методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів
2. Система екологічного законодавства України
3. Ринкові механізми в природокористуванні
Список літератури
1. Методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів
Соціально-економічна оцінка стану навколишнього природного середовища
Комплекс природоохоронних заходів і екологічних програм має перш за все відповідати інтересам охорони довкілля і здоров'я людини та забезпечувати максимальний загальноекономічний ефект, складовими якого є екологічний і соціально-економічний рівні природоохоронної діяльності. Тобто одночасно з економічним результатом господарювання - задоволення потреб суспільства в товарах та послугах - отримується й екологічний результат, а саме: задоволення потреб людей в умовах життєдіяльності і забезпечення належного рівня якості навколишнього природного середовища. А разом вони сприятимуть підвищенню життєвого рівня населення, ефективності суспільного виробництва, збільшенню добробуту і національного багатства країни.
Екологічна оцінка стану навколишнього природного середовища передбачає розгляд таких основних критеріїв:
1) зменшення негативного антропогенного впливу на навколишнє
природне середовище;
2) збільшення кількості і поліпшення якості придатних до використання природних ресурсів;
3) забезпечення природних процесів, біологічної різноманітності тощо.
Соціально-економічна оцінка стану навколишнього природного середовища ґрунтується на таких критеріях:
1. підвищення комфортності проживання населення;
2. поліпшення фізичного стану людини і зниження захворюваності, збільшення тривалості життя;
3. поліпшення умов праці і відпочинку;
4. створення сприятливих умов розвитку освіти, культури, соціальне, комунальне, житлове забезпечення, підвищення рівня свідомості людини;
5. приріст виробництва основних видів продукції на душу населення;
6. досягнення оптимальних темпів приросту національного доходу, темпів зростання продуктивності праці;
7. збільшення виробництва екологічно чистої продукції;
8. зниження собівартості виробництва продукції;
9. збільшення технічного рівня, удосконалення техніки і технології виробництва;
10. підвищення матеріального добробуту населення.
Економічна оцінка природних ресурсів
Багато видів природних ресурсів є не лише предметами праці, але і її результатом. До того ж як предмет праці одні й ті самі ресурси мають багато корисних властивостей, а ефект від їхнього використання різний. Тому й існує потреба в економічній оцінці природних ресурсів. Оцінка повинна відображати не стільки фактичні витрати, пов'язані з використанням, скільки значення природних ресурсів для народного господарства.
В умовах товарно-грошових відносин економічна оцінка природних ресурсів (ЕОПР) набуває вартісної форми. Правильно виконана ЕОПР забезпечує:
1) однакові економічні (госпрозрахункові) можливості для су
б'єктів господарювання, які функціонують в різних умовах;
2) створення ефективного матеріального стимулу до раціонального природокористування.
Поряд із грошовою оцінкою суспільство може розрахувати, які витрати праці потрібно понести для придбання (одержання) тих чи інших елементів навколишнього середовища. Отже, для проведення економічної (вартісної) оцінки природних ресурсів можуть бути використані декілька підходів:
1) затратний підхід (трудова оцінка ресурсів) складає оцінку,
рівну затратам необхідних ресурсів на освоєння і підтримку
об'єктів природокористування в стані, здатному для експлуатації - результат праці;
2) результатний, відповідно до якого оцінка проводиться на базі
вартості продукції, отриманої з одиниці природного ресурсу (або при використанні одиниці ресурсу).
3) рентний підхід, оскільки загальноприйнятим критерієм ЕОПР є диференційна рента. Цей показник акумулює в собі оцінку таких факторів, як якість і місце розташування ресурсів, відмінності та особливості використання оцінюваного та альтернативних ресурсів;
4) розрахунок ціни природного ресурсу на підставі витрат на їх відновлення - відтворювальний;
5) енергетична оцінка природних ресурсів, яка ґрунтується на тому, що природні ресурси мають певний енергетичний еквівалент;
6) затратно-збитковий - платежі підприємств за допущене забруднення повинні відповідати розміру нормативної економічної оцінки збитків, що дорівнюють витратам на проведення відповідних природоохоронних заходів; у випадку перевищення нормативів викидів сума платежів повинна відповідати економічному збитку, що заподіяло понаднормативне забруднення. Його переваги:
- дозволяє частково або повністю відшкодувати економічні збитки від забруднення навколишнього середовища і витрати, які потім підуть на фінансування природозахисної діяльності і компенсацію негативного впливу забруднення навколишнього середовища;
- враховує реальні фінансово-економічні особливості регіону - платоспроможність підприємств і можливості органів, які контролюють природоохоронний фонд;
- забезпечує високий стимулюючий ефект і об'єктивну залежність суми платежів від регіональних факторів і стану природоохоронної роботи на підприємстві.
При ЕОПР важливо забезпечити комплексний підхід - врахувати роль природних ресурсів у соціально-економічному розвитку суспільства, їх властивості, відмінну якість, умови відтворення й охорони, вартість їх видобутку та використання, зовнішні ефекти та інші макро- і мікроекономічні показники щодо їхнього використання. Слід враховувати також місце та значення ресурсів у загальному природному комплексі, вплив на них антропогенної діяльності та вартість природоохоронних заходів.
Під економічною оцінкою землі розуміють оцінку якості землі як основного засобу виробництва. Для цього використовується рентний підхід. Це не тільки оцінка родючості земель, але й оцінка ринків збуту продукції, адміністративних центрів, транспорту тощо. З іншого боку, для отримання однакової кількості продукції на землях різної якості необхідно понести різні витрати. Самі по собі відмінності характеру та якості ґрунтів не зумовлюють виникнення рентних відносин. Причина ренти - відносини в суспільстві з приводу розподілу тих чи інших ресурсів, природних благ.
r = max Σ (zi - u i)·М i
де г — максимальний розмір річної ренти, що може бути отримана з одиниці площі земельної ділянки при раціональному її використанні;
і - індекс виду продукції;
z - затрати на виробництво продукції при використанні природних ресурсів найгіршої якості (замикаючі затрати);
u - індивідуальні приведені затрати (при використанні природних ресурсів, що підлягають економічній оцінці);
М - обсяги отриманої продукції.
Економічна оцінка природного ресурсу (земельної ділянки) на весь термін експлуатації складатиме:
де
- коефіцієнт дисконтування (дисконт).У тому разі, коли використання (експлуатація) природного ресурсу обмежена в часі - на період t років, ця формула матиме такий вигляд:
2.Система екологічного законодавства України
Увага, яка приділяється правовому забезпеченню природоохоронної діяльності, має сенс з двох позицій - морально-етичної і прагматичної. У першому випадку етичний бік проблеми полягає в закономірному бажанні дотримуватись принципів розподілу ризиків і вигод відповідно до соціальних норм правосуддя. Прагнення до справедливості звичайно доповнюється прагненням до економічно ефективних дій. Прагматичний вимір підкреслює відносини між розподілом (тягарем) загальних витрат та ймовірністю, додаючи впевненості, що екологічне законодавство забезпечить справедливість у безальтернативній формі. Ті заходи, які не забезпечують справедливого розподілу, мають менше шансів на успіх, навіть коли вони спрямовані на досягнення сталого розвитку і одержання більших доходів в перспективі. Дотримання відповідних норм екологічного законодавства дозволяє визначити ресурси і вибрати такі програми дій, які спрямовані на досягнення бажаного справедливого розподілу витрат і вигод.
В економіці, як і в інших дисциплінах, норми соціального правосуддя не визначені, жодний з економічних критеріїв не бездоганний в цьому сенсі. Проте існують певні загальні механізми, які відповідають нашим вимогам. Ці механізми умовно можна поділити на дві групи - горизонтальні і вертикальні.
Принцип горизонтальності має місце, коли люди з однаковими рівнями доходів отримують однакову вигоду, незалежно від місця проживання (сільське населення чи мешканці великих міст) або соціального статусу. У тому разі, коли внаслідок забруднення атмосфери мешканці промислових районів страждають від цього забруднення більше, ніж в екологічно чистих зонах, коли вони отримують порівняно однакові доходи, принцип горизонтальності порушується. З погляду економіки цей принцип визначається звичайною умовою тотожності (коли можна поставити знак «дорівнює», порівнюючи доходи і отримані вигоди різних груп населення).
Принцип вертикальності стосується ситуації, за якої при згаданому вище порівнянні можна поставити знак «нерівності», або за умови, коли порівнюються групи населення, що мають неоднакові рівні доходів. При цьому слід враховувати, що чиста вигода може розподілятися пропорційно, прогресивно або регресивно щодо рівня доходу. Зазначені принципи можна пояснити, використовуючи схему, подану на рис. 1.