Квебекський Цивільний кодекс також регулює трудові відносини, на відміну від Французького чи Німецького Цивільного кодексу.
По стилістиці і законодавчій техніці Квебекський Цивільний кодекс – це досить складний нормативний акт з короткими статтями.
Квебекський Цивільний кодекс регулює і сімейні відносини, як і Французький ЦК і Німецький ЦК.
Є статті про роздільне майно подружжя.
8. Цивільний кодекс Російської Федерації. Цивільне законодавство країн СНД
Цивільний кодекс Російської Федерації і країн СНД.
В 1991 році (26 липня) були прийняті Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік. З’явилася приватна власність і регулювання підприємницьких відносин.
Виникло 2 глобальних питання:
1) чи може існувати приватна власність на засоби виробництва?
2) чи може власник використовувати найману працю?
Виділили державну власність, власність колективну (юридичної особи) та індивідуальну (згодом – приватна). Приватна власність є односуб’єктною.
Не відразу дали позитивну відповідь на 2 вищевказаних питання.
1987 рік – Закон "Про кооперацію в СРСР", який закріпив ідею, що є члени кооперативу, а є наймані працівники.
Все це сприяло тому, що виникла необхідність перегляду цивільного законодавства. Основи цивільного законодавства 1991 року були визнані чинним нормативним актом і почалися роботи по підготовці нового Цивільного кодексу.
1992 рік – створений Дослідницький центр приватного права при Президентові РФ. Він об’єднав багатьох вчених.
Ідея підготовки нового Цивільного кодексу не зустріла належної підтримки, адже на перший план виступало регулювання зовсім інших відносин (політичних).
До весни 1993 року роботи по підготовці нового Цивільного кодексу проходили дуже повільно. Виникла ідея підготовки окремо Торговельного кодексу. Одним з ініціаторів був професор Лаптєв, як представник господарсько-правових поглядів.
Розробники Цивільного кодексу прийшли до висновку про прийняття нового Цивільного кодексу частинами.
І частина ЦК була винесена на розгляд Уряду в жовтні 1993 року. Потім розглядалася Адміністрацією Президента, а зокрема С.С. Алексєєвим і Б.М. Єльциним. Обоє були зі Свердловська, добре знали один одного, проект ЦК був прийнятий.
У травні 1994 року відбулося перше читання ЦК.
Багато хто виступав проти прийняття нового ЦК з декількох причин:
- небажання змінювати тіньові відносини на законодавчо врегульовані;
- ідеологічне несприйняття нового ЦК;
- в Росії були сепаратистські настрої, пов’язані з державним устроєм, повноваженнями суб’єктів федерації.
21 жовтня 1994 року – Державна Дума прийняла І частину ЦК, яка складалася з:
- Загальної частини;
- Права власності (+ право приватної власності на землю);
- Загальних положень про зобов’язання (+ загальне вчення про договір).
30.11.1994 року – І частину підписав Президент.
З 01.01.1995 року І частина введена в дію (але не повністю). Положення, що стосуються права приватної власності на землю були введені в дію з прийняттям Земельного кодексу РФ.
З 1994 року у РФ діяли всі види юридичних осіб, визначені кодексом, діяла приватна власність на засоби виробництва, були закладені основи обороту (торгівлі і т.д.).
І частина ЦК заклала ґрунтовні підвалини для подальшого розвитку законодавства.
У квітні 1995 року був готовий проект ІІ частини ЦК.
У травні відбулися парламентські слухання. До розробників ЦК залучилася група фахівців країн СНД (Довгерт, Шевченко, Кузнєцова).
У грудні 1995 року була прийнята ІІ частина ЦК – окремі види зобов’язань (набрала чинності з 01.03.1996 року).
Значення ІІ частини: були закріплені засади цивільного обороту.
1995-2001 роки – робота над ІІІ частиною ЦК. Проблематичним виявився інститут права інтелектуальної власності. Проти регулювання ЦК цих відносин виступало ВОІВ і ВТО.
У 2001 році була прийнята ІІІ частина ЦК (спадкове право, міжнародне приватне право). Але до цієї частини так і не увійшов інститут права інтелектуальної власності, який по суті регулювався старим ЦК.
26.11.2006 року – прийняли IV частину ЦК (Медведєв).
Тема 4. Наука цивільного права. Розвиток сучасної цивілістичної доктрини
1. Поняття, предмет і завдання науки цивільного права
2. Розвиток науки цивільного права в дожовтневу добу
3. Розвиток науки цивільного права в період 1917-1955 років (1955 рік – дискусія про цивільне право, яку розпочав Венедиктов)
4. Розвиток цивілістичної думки в КНУ
1. Поняття, предмет і завдання науки цивільного права
Наука цивільного права вивчає та досліджує закономірності цивільно-правового регулювання відносин, тенденції розвитку цивільного права як галузі.
Результати цього дослідження втілюються у вчення про цивільне право, яке складається з системи взаємопов’язаних і взаємоузгоджених понять, висновків, теорій і т.д. Тут є і узагальнення дискусій, і систематика понять.
Предмет науки цивільного права:
- цивільно-правові норми (законодавство);
- практика застосування законодавства;
- історія розвитку окремих інститутів цивільного права.
Наука цивільного права – система знань про основні цивільно-правові явища.
Наука концентрує увагу на правових явищах, які не отримали прямого законодавчого закріплення, але мають дуже важливе значення. Поняттями, які є суто цивілістичними, але використовуються в актах іншого характеру є: правовідношення, вина, юридична особа і т.д.
Але в законодавчих актах практично не можливо розкривати значення понять.
Предмет науки цивільного права є ширшим, ніж предмет галузі права.
Завдання науки цивільного права: через проведення дослідження найбільш актуальних, гострих проблем, відібраних практикою, підвищити ефективність правового регулювання.
Методологія наукових досліджень.
Методологія – сукупність прийомів і способів вирішення наукових завдань.
Методи поділяються на: загальнонаукові – науково-філософська методологія (методи наукового пізнання повинні відображати об’єктивні закономірності реальної дійсності); метод комплексного аналізу; метод системного аналізу; метод порівняльного законодавства; метод конкретних соціологічних досліджень (застосування статистичних даних, експертна оцінка, анкетування); порівняльно-історичний метод.
2. Розвиток науки цивільного права в дожовтневу добу
Україна як самостійна держава не існувала. Частина була під пануванням Російської імперії, частина – під пануванням Австро-Угорщини, частина – під пануванням Польщі.
До середини ХІХ століття власне науки цивільного права як галузі в Росії просто не існувало. Викладалося римське право.
Істотний вплив на розвиток науки цивільного права мала судова реформа 1864 року.
Після 1812 року повністю була змінена європейська традиція у російській правосвідомості. В якості орієнтира після Франції з’являється Німеччина.
У німецькі університети після закінчення російських університетів направлялися на стажування за державний кошт найкращі студенти з метою формування достойного викладацького корпусу. Першими за кордон поїхали Неволін, Мейер, Мітюков, Краєнфільд, Муромцев, Шершеневич.
Особи, які направлялися на навчання за кордон обирали собі самостійно декілька спецкурсів.
У Петербурзі кафедру цивільного права очолював Петражицький, у Москві – Соколовський, які проходили стажування в Берлінському університеті.
Олександр Львович Маковський – очолює в Росії групу по розробці Цивільного кодексу. Написав вступну статтю до роботи Покровського Йосипа Олексійовича. Цікаво, що коли готували книжку не знайшлося жодної фотографії Покровського.
Дітріх Іоаннович (Дмитро Іванович) Мейер. Народився у 1819 році в сім’ї музикантів. Після закінчення навчання в Росії він 2 роки навчався в Берлінському університеті.
З Мейера формально почалася наука цивільного права в Росії ("Гражданское право России").
1856 року – помер. "Фикции в гражданском праве" – підручник написаний дуже зрозумілою мовою.
Його учень, професор Віцин за студентськими конспектами видав цей підручник, відредагувавши їх. Жодного разу процесор Віцин не дозволив собі поряд з прізвищем Мейера поставити своє прізвище.
Учні Мейера: Гамбаров, Гуляв, Шершеневич.
1855 рік – завідував кафедрою цивільного права.
Габріель Феліксович Шершеневич. Народився в 1863 році в Херсонській губернії. Закінчив Казанський університет.
1906 рік – обраний депутатом Держдуми. "Учебник русского гражданского права", "Курс гражданского права", підручники з торгового права.
1912 року – помер.
Після Жовтневої революції наука пристосовувалася до нових умов.
Флейцинд, Генкен були представниками цього періоду.
Після ІІ світової війни ситуація в розвитку науки цивільного права стабілізувалася.
З 1955 року пройшли загально радянські дискусії про місце, предмет і метод цивільного права.
1951 рік – Новицький "Сделки. Исковая давность".
1947 рік – Братусь.
1955 рік – Матвеев "Вина в советском гражданском праве".
1955 рік – Иоффе "Ответственность в гражданском праве".
Новицкий "Солидарность интересов в гражданском праве".
За часів Петра з’являються ідеї створення юридичних навчальних закладів.
1755 рік – створення Московського університету. Юридична освіта набула регулярну основу.
1803 рік – Дерптський (Тартуський) університет.
1804 рік – Казанський університет.
1805 рік – Харківський університет.
1819 рік – Санкт-Петербурзький університет.
1834 рік – Університет Святого Володимира.
1865 рік – Решельєвський ліцей в Одесі реорганізований в Новоросійський університет.
1859 рік – Варшавський університет.
1888 рік – Томський університет (1898 рік – юридичний факультет).
До 1917 року функціонувало 11 імператорських університетів.
1863 рік – навчалося 1476 студентів, через 10 років – 3345 студентів.