Президент України припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо впродовж 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть початися.
Ряд повноважень Президента торкається його права впливу на законодавчу і іншу діяльність Верховної Ради. Пріоритетним серед них є право законодавчої ініціативи, тобто право вносити у Верховну Раду України законопроекти або пропозиції щодо ухвалення законів. І додатково законопроекти, визначені Президентом як невідкладні повинні розглядатися поза чергою. Президент має право вносити законопроекти про внесення змін і доповнень у всі розділи Конституції, зокрема до розділу І "Загальні основи", розділу ІІІ "Вибори. Референдуми." і розділу XІІІ "Внесення змін в Конституцію України", які за умови їх ухвалення не менше ніж двома третинами конституційного складу Верховної Ради затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
Президент має також значні повноваження на завершальній стадії законодавчого процесу: підписання і оголошення законів. Відповідно діючій Конституції Президенту України належить право підписання законів прийнятих Верховною Радою і оголошення їх (ст. 106 п.29 КУ).
Схвалені Верховною Радою закони спочатку підписуються Головою і присилаються Президенту. Відповідно Конституції України (ст.94) Президент впродовж 15 днів після отримання закону підписує його і офіційно робить надбанням гласності або повертає закон зі своїми мотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У випадку, якщо Президент впродовж встановленого терміну не повернув закон для повторного перегляду, закон вважається схваленим Президентом і може бути підписаний і офіційно оголошений. Якщо ж під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою не менше ніж двома третинами від її конституційного складу, Президент зобов'язаний його підписати і зробити надбанням гласності впродовж десяти днів.
Одним з найважливіших повноважень Президента, як глави держави, є його засновницькі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій.
Так, відповідно статті 106 п.9, 10 Конституції:
- Президент призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України;
- припиняє повноваження Прем'єр-міністра України і ухвалює рішення про його відставку;
- призначає за уявленням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також глав місцевих державних адміністрацій і припиняє їх повноваження на цих посадах.
Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади і органів, які здійснюють контроль і нагляд. Зокрема:
- Президент призначає за згодою Верховної Ради України на посаду
Генерального прокурора України і звільняє його з посади;
- призначає третину складу Конституційного Суду України;
- утворює суди у визначеному законом порядку;
- здійснює помилування;
- здійснює перші призначення на посаду професійного судді на перші 5 років. (ст.106 п.11, 22, 23, 27, 31).
3.2 Законодавча влада
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Він є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади. Найтіснішими є відносини парламенту з Президентом. Це обумовлено їх функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією і законами, системою стримань і противаг один щодо іншого і іншими обставинами.
Початковим повноваженням Верховної Ради України у взаємостосунках з Президентом є право парламенту призначати вибори Президента в терміни, визначені Конституцією (ст.85). Але головним змістом взаємостосунків парламенту і Президента є сам хід здійснення ними своїх функцій і повноважень.
Зокрема, Верховна Рада України заслуховує щорічні і позачергові послання Президента про внутрішнє і зовнішнє положення України (ст.85), направляє новоприйняті закони Президенту (ст.94).
Видне місце у взаємостосунках Президента з парламентом займає питання формування органів виконавчої влади. Так, парламент дає згоду на призначення Президентом Прем'єр -міністра.
Крім того, Верховна Рада України ухвалює рішення про напрям запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів або комітету Верховної Ради, заздалегідь підтриманого не менше, як третиною конституційного складу Верховної Ради; має право усунути Президента від поста у порядку імпічменту, встановленого Конституцією (ст.111).
Багатофункціональними є відносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів України, який підконтрольний і підзвітний Верховній Раді (ст.113). Верховна Рада дає згоду на призначення Прем'єр - міністра, розглядає і ухвалює рішення щодо схвалення (не схвалення) програми діяльності Кабінету Міністрів, здійснює контроль за його діяльністю.
По пропозиції не менше ніж третини народних депутатів від її конституційного складу Верховна Рада може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів і прийняти резолюцію недовіри йому більшістю від конституційного складу Верховної Ради, слідством, якої є відставка Кабінету Міністрів України. Найважливішими повноваженнями Верховної Ради щодо Кабінету Міністрів і інших органів виконавчої влади є ухвалення нею законів про організацію і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби і ін.
Багатогранними є відносини Верховної Ради України і з органами судової влади. Зокрема, Верховна Рада призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів загальної юрисдикції, надає згоду на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, може виказати недовіру Генеральному прокурору, яке вабить його відставку від посади, призначає три представники до Вищої ради юстиції.
Парламент, як орган законодавчої влади визначає законами України судовий устрій, судочинство, статус суддів, основи судової експертизи, організацію і діяльність прокуратури.
Досить тісною є взаємодія парламенту з органами правосуддя в процесі здійснення парламентського контролю.
Яскравим прикладом цьому може служити стаття 81 п. 2. Незалежно від волевиявлення або згоди народного депутата його повноваження припиняються достроково у разі отримання законної сили обвинувального вироку щодо нього. При цьому, не має значення, який вид покарання визначений судом щодо депутата, а також міри покарання. Підставою для дострокового припинення повноважень народного депутата України є також рішення суду про визнання його недієздатним або безслідно відсутнім, що вступило в законну силу.
Принципово новим в Конституції є положення про те, яким чином у разі невиконання народним депутатом вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності його депутатські повноваження припиняються достроково. У відмінності від чинного законодавства про статус народного депутата, за яким рішення про дострокове припинення повноважень ухвалювалося Верховною Радою, по Конституції воно повинно бути прийняте судом.
3.3 Виконавча влада
Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищестоящим органом в системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як найвищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні і місцеві органи виконавчої влади, направляючи і контролюючи їх діяльність.
Як вищестоящий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує відповідно до Конституції здійснення функцій і повноваження виконавчої влади на території України; направляє діяльність міністерств і інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його ведення Конституцією України, законами Верховної Ради України і указами Президента України.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і в своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України, але у межах визначених Конституцією України.
Так, згідно ст.85 ч.4 Конституції України Верховна Рада затверджує Державний бюджет України і вносить зміни в нього; контролює виконання Державного бюджету України, ухвалює рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада України, крім того, відповідно ст.85 п.13 Конституції, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України. В кінці кінців, представницький орган України по пропозиції не менше ніж однієї третини народних депутатів від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів і прийняти резолюцію недовір'я Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
При цьому питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу впродовж однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (ст.87 Конституції України).
Певні складнощі виникають при організації виконавчої влади, здійснюваної Кабінетом Міністрів України. Вони відображають боротьбу між законодавчою гілкою влади і Президентом.
Із зміною статусу Президента України, якщо він відповідно до нової Конституції є главою держави, тобто не входить ні в одну з гілок влади, правові основи виконавчої влади, як окремої влади, по суті не були вирішені до кінця. Конституція України не містить в собі положень, які б визначали саме характер виконавчої влади, оскільки розділ VІ "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади" освітлює лише питання щодо системи органів виконавчої влади, проте, хто ж визначає і формує цю систему, в цьому розділі в повному об'ємі не сказано.