2.2. Сутність і значення тлумачення норм права.
Сутність тлумачення як специфічної діяльності укладається в особливостях самого права як суспільного явища. Дані властивості такі,що викликають необхідність тлумачення. Це нормативність, загальобов'язковість, системність, формальна визначеність, державна примусовість.
Істотною ознакою норм права є їх загальний і абстрактний характер (нормативність),поширення їхньої дії на широке коло суб'єктів і ситуацій. У той же час норми права реалізуються в конкретних діях суб'єктів, застосовуються до конкретних ситуацій. У ході тлумачення загальні й абстрактні норми переводяться на мову конкретних висловлень, що не викликають сумніву про відносини тлумачного нормативного акта до ситуації, що підлягає юридичному дозволу. Індивідуальність відносин, випадків, суб'єктів породжує в процесі застосування до них норм права питання, на котрі можна одержати відповіді тільки шляхом тлумачення.
Необхідність тлумачення, обумовлена також особливостями зовнішнього оформлення норм права. Правовий акт являє собою думку законодавця, а будь-яка думка не може існувати без матерії. За допомогою мови вона знаходить матеріальну, почуттєво сприйману форму, стає безпосередньої дійсністю.
Необхідність тлумачення нормативних актів викликається також застосуванням спеціальних юридичних термінів або термінів інших галузей знання, що не мають аналогів у повсякденній мові. Особливості формулювання пропозицій, що містять норму права, теж обумовлюють необхідність тлумачення.
Необхідність тлумачення права може бути викликано й можливими протиріччями між його формою й змістом. У таких випадках тлумачення є умовою пізнання щирого змісту юридичних розпоряджень.
Необхідність тлумачення норм права випливає з такої їхньої властивості, як системність. Правові акти регулюють суспільні відносини не ізольовано друг від друга, а спільно, між ними існують визначені зв'язки. Дійсний зміст норм права в значній мірі залежить від інших, логічно зв'язаних норм. Вони можуть звужувати або розширювати зміст тлумачної норми.
Тлумачення права необхідно також у силу протиріччя між формальним характером правових норм і динамікою суспільних відносин. У силу формальної визначеності правові розпорядження залишаються незмінними, у той час як громадське життя змінюється постійно. Тому досить часто закон застосовується істотно переробленим з моменту його видання.
По питанню про необхідність тлумачення в літературі існує кілька різних точок зору. Висловлювалася думка, що побудовані на раціональних початках закони доступні розумінню всякого. Для їхнього застосування досить одного лише здорового глузду. Ця точка зору особливо була поширена в епоху панування природного права і “освіченого абсолютизму”. Відповідно до іншого погляду, тлумаченню повинні піддаватися тільки неясні норми, ясні ж, зрозумілі тлумачення не вимагають. Ця думка представляється спірним. Адже для визначення, чи є цей нормативний акт зрозумілим, потрібно його усвідомити, зрозуміти, витлумачити. Найбільш розповсюдженим є думка, що повинні тлумачитися всі норми права,тому що занадто велика розмаїтість життєвих явищ, щоб самий закон міг бути застосований на практиці без його тлумачення.
2.3. Основні задачі тлумачення норм права.
Задача тлумачення норм права може бути визначена наступним чином : “тлумачення повинне відтворити ті представлення й поняття, які зв'язував із даною нормою її творець “.Згідно з цим, задача тлумачення норм може бути визначена найбільш точним образом так: тлумачення повинне відтворити ті представлення і поняття, що зв'язував з даною нормою її творець. Ці представлення і поняття складають зміст і зміст норми й у той же час передають думку і волю автора. Тому задачу тлумачення можна ще формулювати, як «.розкриття змісту норми», або «розвиток її змісту», або «з'ясування думки і волі законодавця». Можна навіть, уособлюючи норму, говорити про «з'ясування думки або волі самої норми», але не слід забувати, що це не більш, як фігуральне вираження. Норма сама по собі не має ні волі, ні думки: вона являє собою сукупність слів, тобто відомих умовних знаків, за допомогою яких її творець повідомляє громадянам те, що він думає і чого бажає.
Задача тлумачення :
1)розкрити зміст правового акта, то, що виразив у ній законодавець
2) тлумачення повинне забезпечити правильне й однакове здійснення тлумачної норми у всіх випадках, на яких вона розрахована, усунути неясності і можливі помилки, що можуть виникнуть при застосуванні цієї норми.
3) воно повинно охопити юридичними нормами фактичні умови життя
4) установлювати дію правового акта
Сформулюємо висновки:
1)Тлумачення права – це специфічна інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їхньої реалізації.
2)Необхідність тлумачення норм права, обумовлена їхніми ознаками, особливостями форм вираження й функціонування.
3)Задачею тлумачення права є одержання знань, у яких відображається дійсний зміст норм права
РОЗДІЛ 3. ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА, ЯК ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
3.1. Способи (методи) тлумачення норм права
Специфіка тлумачення норм права вимагає використання в цьому процесі спеціальних процедур,технологій, прийомів. Під прийомами тлумачення розуміється сукупність кошт, використовуваних для встановлення змісту норм права. У літературі немає єдиного погляду на класифікацію прийомів тлумачення.
Е.В. Васьковский виділив дві стадії тлумачення : розкриття словесного,або буквального,змісту норми й визначення дійсного, внутрішнього змісту. Відповідно до цього він виділяв два види тлумачення : словесне, котре також називається філологічним, буквальним, граматичним, і реальне, або логічне діалектичне, філософське, телеологічне, ідеологічне.
А.Ф. Черданцев виділив самостійні способи граматичне, систематичне,логічне, історичне й функціональне тлумачення. Він ґрунтується на тому, що самостійний спосіб тлумачення складається із сукупності конкретних специфічних прийомів. Процес тлумачення є визначений процес пізнання змісту правової норми, особливість якого складається в його об'єктах –думках законодавця, закріплених за допомогою мови в нормативних актах. На даній думці і спрямована пізнавальна діяльність у процесі тлумачення. Тлумачення - це процес одержання достовірних знань про зміст норми права. Правові норми як визначені думки законодавця насамперед існують у мовній формі. Звідси для розуміння змісту норми неминуче використання граматичного тлумачення. Норми права регулюють суспільні відносини неізольовано, а у взаємодії з іншими нормами. Таким чином, зміст норми права можна пізнати через знання систем права,тобто за допомогою систематичного тлумачення. Норми права мають визначене походження, їхнє виданняобумовлене суспільними факторами.
Знання цих факторів можуть використовуватися в процесі пізнання змісту норми права, тобто необхідно використовувати історичне тлумачення. Норми права,нарешті, створені для визначеного функціонування, для регулювання суспільних відносин. Знання про те, як діють норми права, як вони застосовуються, як розуміються суб'єктами права також можуть допомогти в пізнанні їхнього змісту. Звідси необхідність функціонального тлумачення. Знання про форми прояву норм права використовуються інтерпретатором на основі правил і законів логіки. У процесі тлумачення інтерпретатор оперує матеріалом норми права за допомогою логічних прийомів, що не охоплюються жодним із зазначених способів. Тому сукупність таких прийомів називається логічним способом.
Інші автори, ґрунтуючись на те, що процесі будь-якого тлумачення використовуються всі закони й прийоми логіки не розглядають логічне тлумачення як самостійний прийом. Нелогічних тлумачень немає і бути не може.
С.С. Алексєєвим як самостійний прийом висуває спеціально-юридичне тлумачення. Інші автори виділяють також телеологічне (цільове ) тлумачення.
Таким чином, у юридичній науці й практиці розрізняють наступні прийоми тлумачення : граматичний, систематичний, логічний, історико-політичний, спеціально-юридичний, телеологічний і функціональний. Розглянемо кожний з них.
Граматичне тлумачення. З'ясування змісту тлумачної норми необхідно починати з її тексту, його морфологічної й синтаксичної структури. Цей прийом називається граматичним тлумаченням.
Усякий правовий акт являє собою виражену словами думку законодавця. Слова, що виражають думку, мають самостійне значення, і в той же час знаходяться у визначеному логічному зв'язку з іншими словами, унаслідок чого здобувають обмежений і підлеглий загальному ладі зміст.
Починати граматичне тлумачення треба з дослідження кожного слова в нормативному акті. Необхідно установити основне значення слова, його значеннєвий відтінок у даному контексті, граматичну форму.
Особливо важливе значення при тлумаченні норм права має дослідження спеціальних термінів, уживаних у законодавстві. У нормативних актах варто розрізняти наступні терміни:
1) загальновживані,повсякденні.
2) загальновживані терміни, що мають у нормативному акті особливий зміст.
3) спеціальні терміни,особливе значення мають юридичні терміни.
Після з'ясування змісту окремих слів і термінів установлюється зміст пропозицій, за допомогою яких сформульована норма, дослідження їх загальної граматичної й значеннєвої структури. Для цього розглядаються граматичні й синтаксичні зв'язки усередині пропозиції (розділові знаки, союзи, їхня значеннєва роль).Недостатнє знання правил граматики, неправильна їхня інтерпретація може привести до неточного розуміння змісту норми, а отже, і до порушення в процесі реалізації. У результаті граматичного тлумачення встановлюється зміст текстуального вираження правової норми. Вивчення дійсного змісту правової норми повинне бути продовжене за допомогою інших прийомів