План

1. Історія друкарства на початку до XVII ст. (середньовічче):

1.1. Період між часом Гутенберга і винаходом литографії (кінець XVIII ст.);

2. Усторія українського друкарства (що спонукало розцвіт і занепад українського друкарства):

2.1. Видання Львівської, Острізьської, Київо-Печерської друкарені;

3. Розвиток поліграфічних технологій:

4. Промислова революція і розвиток друкарства;

4. Сучасний стан поліграфічного виробництва, який я побачив на виставці “Полиграфия ’98”.

Коли зародилося людство, у нього, у процесі розвитку, з’явилася потрібність в інформації. У кам’яний період інформацію передавали малюнками на скелях або вигуками та жестами. Розвиваючись фізично та духовно, людина потребувала більше інформації для спілкування. З’являлися письмена. Людство залишало слід про своє існування своїм нащадкам в рукописному вигляді спочатку красками на корі, листях дерев, які використовували замість паперу. Потім, коли з’являється папір, на папері. Минають століття, людство розмножується по усіх континентах земної кулі. З’являються народності, які мають свою культуру, мову. Десь на земній кулі йдуть війни по багато років, і розвиток у них на нижчому рівні. А десь мир і спокій, і цьому народові ніхто не заважає в його розвитку. Цей народ збагачує свою культуру, розвиває свою промислову діяльність і йому є що залишити своїм нащадкам.

За багато століть було залишино багато рукописного, а коли з’являються друкарські машини, і друкарського матеріалу, за допомогою якого в наш час можна зробити висновки про існування різніх народностей, їх мову, культуру, про зліти і падіння в їхньому розвитку, про винаходи, за допомогою яких інформація у різних напрямках розвику дійшла до наших часів.

Багато людей працювало над створенням книгодрукарства. І тількі єдиній людині вдалося зібрати до купи всі винаходи, які були відкриті і використовувалися раніше. Цією людиною був Іоганн Гутенберг. Гутенберг вперше механізував друкарській процес. Другим нововведенням, яке вніс німецький винахідник в книжкове діло, була словолитна форма. Це не складний пристрій, за допомогою якого відливаються літери. Така мідна формочка получила назву матриці. Словолитна техніка Гутенберга та Шеффера (учня Гутенберга) благополучно проіснувала до середини XIX століття, коли з’явилися словолитні машини. Але технічні основи процеса виготовлення шрифта залишилися незмінним.

В історії людства винахід Гутенберга мав колосальне значення як один з важливих факторів розвитку науки і культури.

Ще при житті Гутенберга друкарський станок почав мандрувати по Європі. В 1461 р. відкриваються друкарні в німецьких городах Бамберге і Страсбурзі. Через чотирі роки учні Гутенберга — К.Свейпгейм та А.Паннарти — знайомлять з мистецтвом книгодрукарства італійців.

У 1468 році початок книгодрукарства в Чехії та Швейцарії, в 1469 р. — в Нідерландах, в 1470 — во Франції, в 1473 — у Венгрії, в 1474 — в Іспанії, в 1476 — в Польщі, в 1490 р. — в Турції.

За п’ятьдесять років було відкрито 1099 друкарень, видававших у загальній складності біля десяти мільйонів примірників друкарських книг. В кінці XV століття виходить з друку перша слов’янська книга “Служебник”, набрана стародавним шрифтом — глаголицею.

У 1491 р. друкар Швайполь Фіоль (помер 1525 р.) випускає з друку у Кракові перше видання, набране кириліцею. Цей шрифт довгий час широко використовувався і в нашій країні. В цей час Швайполь Фіоль друкує “Октоих”, “Часослов”, “Триодь постная”, “Триодь цветная”.

Другим друкарем, видававшим книги кириліцею, був чорногорський чернець Макарій, видавший в 1493-1495 рр. в місті Цетин’є “Октоих”, “Псалтырь”, “Молитвенник” та “Триодь цветная”. На початку XVI століття Макарій виїздить до Румунії і в 1508 році засновує в країні першу друкарню.

Кілько років потому виходять в світ перші книги білоруса Франциска Скоріни (помер 1552 р.). В 1517 р. Скоріна засновує в Празі друкарню, 6 серпня з друку виходить слав’янський “Псалтырь”, який був призначений дітям. З випуском “Псалтыря” Франциск Скоріна починає видання повної Біблії в перекладі на просту білоруську мову. Випускає він її по частинах, невеликими книжками, добре ілюстрованими виданнями (1517-1519 р.р.). В 1525 р. (березні) вийшов з друку “Апостол”, який був надрукований вже на теріторії нашої країни. На тій же друкарні була надрукована “Малая подорожняя книжка” — карманне видання, набране дрібним, але чітким шрифтом.

У середині XVI століття друкарні почали з’являтися в Москві. В 1553 році за наказом царя Івана Грозного почала будуватися друкарня на чолі з друкарем Іваном Хведоровичем. 19 квітня 1563 р. Федоров разом з Петром Мстиславцем розпочав у Москві друкувати “Апостола”, який вийшов у світ 1 березня 1564 р. на 6+261 листів. 2 вересня 1565 р. Хведорович розпочав разом з Петром Мстиславцем друкувати “Часовника”, який був закінченний 29 жовтня 1565 р. на 172 листах. На початку 1566 р. Іван Хведорович з Петром Мстиславцем біжить від прислідувань під покровительство гетьмана Ходкевича, який відправляє їх до свого родинного міста Заблудов. В 1566 р. Федоров та Мстиславць засновують друкарню в Заблудові. До справи друкарської добре ставилися й сини Ходкевича — Андрій та Олександр. 8 липня 1568 р. почала друкуватися книга “Евангелие Учительное”, яка була закінчена 17 березня 1569 р. на 8+399 аркушах. 26 вересня 1569 р. почав друкуватися “Псалтир і Часословець”. 23 березня 1570 р. друкування було закінченно на 17+240+69 листах. Перед листопадом 1572 р. Хведорович кидає Заблудів, взявши належне йому друкарське майно, а також частину виддрукуваних книжок, їде у Львів. В кінці 1572 р. Хведорович прибув до Львова і оселився на Підзамчі. В 1572-1573 р.р. Іван Хведорович заклав у Львові найпершу друкарню вже на українській землі. Доля судила, щоб ця друкарня Хведоровича стала в нас початком вже постійного українського друкарства. 25 лютого 1573 р. розпочалося друкування книги “Апостол”, яке було закінченно 15 лютого 1574 р. Це була найперша книга, надрукована на українській землі. Саме зі Львова почалося друкарське мандрування Івана Хведоровича. З 1572 р. і до смерті 1583 р. Хведорович перебував на Україні. За цей час було побудовано чимало друкарнь, надруковано багато книжок, з підкерівництва Хведоровича вийшло чимало друкарів, які продовжували його справу. Іван Хведорович помер не викупивши своєї друкарні, котру він заставив ще в кінці 1579 р. львівському жидові Ізраїлю Якубовичу. В 1585 р. Братство викупає у жида друкарню. Цей рік звичайно вважають за початок славної потім Братської Ставропигійської друкарні. Правда, ще п’ять років, аж до 1591 р., друкарня ця не функціонувала. З 1591 р. по 1722 р. з цієї друкарні вийшло понад 138 книжок, більшість яких були церковної тематики. В 1615 р. архімандрит Києво-Печерський Єлисей Плетенецький купує Стрятинську друкарню. Ця друкарня і дала початок славній Києво-Печерській друкарні, а разом з тим і Київському друкарству взагалі. За перші 15 років свого існування (1616-1630) Лавра випустила в світ понад 30 дуже важливих творів, що відразу звернули на неї увагу не тільки цілої української землі, але також і всього слов’янського православного світу. Понад сто років Печерська друкарня була найміцніша українська культурна фортеця, яка служила свєму народові аж до 1720 р. І тільки з цього часу, під непереможним московським наказом, змушена була Печерська друкарня зовсім змінити свій традиційний напрям. З 1720 р. і до кінця XVIII століття був сильний наплив омосковлення Печерської друкарні. В половині XVIII століття Печерська друкарня мала собі виключну монополію на друк і продаж церковних книжок. В цей час з технічного боку Печерська друкарня була найкращою друкарнею на цілу Росію. Урядження її було надзвичайно добрим, наприклад, вже до 1787 р. словолиття її мала 8 пічок. Друкарня приносила великі прибутки, мала пасіки та землі, їй належав київський Кловський дворець. Десь з половини XVIII віку заклала собі Лавра й нову папірню — в с.Пакулі, на річці Пакульці; 1774 р. пакульська папірня погоріла, але через два роки її відновили; правда не на довго, бо 1786 р. цілий пакульський маєток секуляризував собі московський уряд. З 1787 р. появляється в Лаврі “гражданський” шрифт, і “гражданське” друкарство все збільшується, особливо вже за часів митр. Євгенія на початку XIX віку Печерською друкарнею часто користується і уряд, особливо коли потрібно було щось видруковати спішно. Як і раніше, Печерська друкарня успішно ширила свої видання не тільки по Вкраїні, але й далеко за межами її. Вже до 1733 р. Лавра мала свою окрему книгарню на Подолі в Києві, в друкарськім задвірку. Лавра мала монополію не тільки на друкарство, але й на продаж книжок, а тому ретельно стерегла, щоби не привозилось до Києва якихось чужих видань.

В Москві ще на початку XVIII століття Посольський наказ, відповідавший за іноземні справи Московської держави, випускає в світ “Ветовые письма”. Єдиними читачами “ВП” були цар та бояри, тому “ВП” не друкувалися, а переписувалися від руки в невеликій кількості примірників. Перша друкована газета з’являється в Росії на початку XVIII століття. 16 грудня 1702 р. Петро І видає “по ведомстям о воинских и всяких делах, которые надлежат для объявлений Московского и окрестного государств людям, печатать куранты”. 17 грудня 1702 р. виходить перший номер. Більш менш постійне видання газети “Ведомости” почалося з 2 січня 1703 р. З 1728 р. виходить перший російський журнал “Санкт-Петербург ведомости”. В 1756 р. вийшла перша московська газета “Московские ведомости”. В 1779 р. виходить перший сільськогосподарський журнал “Труды Вольного экономического общества”. В 1779 р. з’являється журнал для жінок “Модное ежемесячное издание, или Библиотека для дамского туалета”. В 1786 р. — у Ярославі виходить периодичне видання — “Уединенный Пешеходец”. За Ярославлем послідував Тобольск, де в 1789-1791 р. виходить журнал “Ортыш, превращающий в Ипокрелу”.

Исторія українського друкарства (стр. 1 из 3)

План