1) Послаблення міжнародної напруженості – Хрущов розумів, що ядерна війна небезпечна і для СРСР, тому проводив більш помірковану зовнішню політику. У 1955 та 1956 відбувалось скорочення збройних сил (на 640 тис. чол і 1млн 200 тис. чол.). зроблено перші кроки щодо покращення відносин із західними країнами : пом’якшено режим контактів, розпочався обмін туристами, творчими колективами, науковцями, літературою, виставками, вівся пошук взаємовигідних господарських зв’язків. Літо 1959 – візит віце-президента США Р. Ніксона до СРСР, осінь 1959 – візит Хрущова до США. 1955 – СРСР установив дипломатичні відносини з ФРН, підписав державний договір з Австрією. Констуктивні преговори з провідними європейськими державами. В 1955 СРСР відвідала делегація з ФРН на чолі з К. Аденауером. 05. 08. 1963 – у Москві підписаний договір про заборону випробовувань ядерної зброї в атмосфері, в космосі та під водою.
2) Продовження протистояння соціалістичних та капіталістичних держав – Активне співробітництво з країнами РЕВ. 14. 05. 1955 – у Варшаві підписано договір “Про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу” (Албанія, Болгарія, НДР, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина, Чехословаччина). Посилення впливу СРСР на країни Східної Європи. Відкрите втручання СРСР у внутрішні справи НДР (1953, 1961), Польщі (1965), Румунії (1956). Берлінська криза (12-13. 08. 1961) – спорудження Берлінського муру ; Карибська криза (жовтень 1962) – вдалось вирішити мирним шляхом.
Відмова СРСР від курсу на зближення з США. Підстава – політ у травні 1960 р. американського розвідувального літака У-2 з пілотом Пауерсом над територією СРСР. Суд над Пауерсом, звинувачення США в агресивності. Отже, сталінська ідеологія мала ще міцні позиції в КПРС, особливо в її керівництві. Керівництво побоювалось, що : 1)радянські люди відвернуться від комуністичної доктрини, коли побачать рівень життя населення (далі – РЖН) на заході; 2) від СРСР відійдуть союзники по соціалістичному табору, коли США перестануть вважатись ворогами , тому курс на зближення з Заходом був зупинений.
3) Загострення відносин з Китаєм, Албанією – Мао Цзедун (лідер КПК) та Енвер Ходжа (керівник Албанії) негативно поставились до розвінчаня культу особи Сталіна, бо створювали власний культ у своїх державах. До того ж, Мао Цзедун хотів зайняти місце Сталіна як неформального керівника соціалістичних країн, що призвело до погіршення відносин між СРСР та Китаєм.
4) Прагнення розширити вплив СРСР на позаблокові країни :
а) підтримка арабських країн у близькосхідному конфлікті, нагородження лідерів Єгипту та Сирії зірками Героїв СРСР, угоди між СРСР та Єгиптом (1956), СРСР та Сирією (1957) ;
б) візити керівництва СРСР да країн “третього світу”, наприклад, Хрущова і Булганіна до Індії та Бірми у 1955 р. ;
в) активна підтримка (зброєю, безвідплатною допомогою) національно-визвольних рухів і нових режимів, створених на руїнах колоніальних імперій.
7. Основні тенденції культурного життя :
1) Реформування школи – а) політехнізація; б) зміцнення зв’язку школи з життям; в) обов’язкове 8-річне навчання, 10-річне навчання замінене на 11-річне; г) скасування плати за навчання у вузах та старших класах; д) пільги при вступі до вузів людям, зайнятим на виробництві; е) пільги при вступі у вузи людям, що активно займаються громадською та політичною роботою (комсомол і партія); є) вводився “трудовий семестр” – влітку студенти та старшокласники мали працювати на полях колгоспів; ж) створювались школи-інтернати. Негативне – а, б, д, е; Позитивне – в, г, ж; є – має позитивні і негативні сторони.
2) Прогрес у розвитку науки – 1953 – воднева бомба, 1957 – перший штучний супутник Землі (радянський), міжконтинентальна балістична ракета, 1954 – перша в світі АЕС, 1958 – перший в світі атомний криголам “Ленін”, 1961 – перший політ людини в космос (Ю. Гагарін). Збільшення кількості науковців, наукових установ. Певна лібералізація науки, що призвело до пожвавлення розвитку гуманітарних дисциплін.
3) Суперечливі процеси в розвитку художньої культури. Митці розділились на “старе покоління” (консерваторів) та “молоде покоління” (лібералів). Консерватори – “придворні митці” – творили в дусі “соціалістичного реалізму” : журнали “Жовтень”, “Нева”, “Література і життя”. Ліберали - зустрічались по суботах з 29. 07. 1958 біля памятника Маяковському у Москві. Традиції “критичного реалізму”. “Самвидав” – перший журнал “Синтаксис” Гінзбурга. Журнали “Новий світ” (Твардовський), “Юність”. Формування “шістдесятників” – інтерес до неофіційної історії, опозиційність, бажання висловити свою думку, інтерес до духовного світу особистості.
“Відлига” закінчилась спочатку саме у культурному житті. 1957-58 рр. Критика Пастернака за “Доктора Живаго”, змусили відмовитись від Нобелівської премії. 1961 – критика Гроссмана за роман “Життя і доля”. З 1962 – критика художників-авнгардистів – остаточне завершення “культурної відлиги”. Після 1962 з боку влади : жостка критика ухилу від соцреалізму, що набувала принизливого характеру, прямі погрози арештів.
Посилення наступу на культуру.
Отже, в розвитку культури відбувались суперечливі процеси : хоч і зроблено преші кроки десталінізації, але зберігався контроль режиму над культурним життям.
4) Дисидентський рух – зародження в кінці 1950-тих. Основні центри – Москва, Ленінград, Україна. Вимагали: а) законність-конституційність; б) справедливість; в) мирні форми боротьби; г)дотримання прав людини. Критикували: а) радянський устрій, але в рамках ідеології Маркса-Енгельса; б) політику 30-40-вих, репресії; в) бюрократизм, безгосподарність, безправ’я; г) “рабство” селян, незадовільну діяльність профспілок.
Отже, відбувається зароджнення дисидентського руху, поширення його ідей, діяльність його найактивніших членів.
Основні тенденції соціально-економічного розвитку :
1. Запровадження економічних реформ :
1) реформа управління економікою – 10. 07. 1957 – сторення раднаргоспів, ліквідація 10 галузевих міністерств. Суть – децентралізація управління економікою. Зменшення чисельності центральної бюрократії, але збільшення – на перифірії. Хрущов все ж таки не утримався від централізації і створив республіканські ради народного господарства (1962) і Вищу раду народного господарства у Москві (1963). Відбувалось також укрунпення раднаргоспів, створювались державні (галузеві) комітети для проведення єдиної технічної політики. ПОЗИТИВНІ наслідки реформи : а) можливість керувати узгоджено всіма галузями; б) раціональне використання місцевих ресурсів; в) краще забезпечення місцевих економічних інтересів; г) зменшення нераціональних вантажоперевезень; д) склались умови для переходу на госпрозрахунок. НЕГАТИВНІ наслідки реформи : а) збільшення управлінського апарату; б) порушення зв’язків між підприємствами по країні; в) зберігся командний механізм; г) відсутність єдиної технічної політики в межах конкретної галузі; д) складнощі з галузевим плануванням і управлінням промисловістю ; е) поява “місництва” (перевага місцевих інтересів над загальними). Наслідки “г” і “д” подолані. Реформа була корисною, бо сприяла розвитку місцевої економіки, але вона була неперспетивною в умовах тоталітарної держави. Незважаючи на реформу, зберіглась адміністративно-командна система в управлінні народним господарством.
2) Реформи в сільському господарстві – почались ще до Хрущова. Влітку 1953 – зниження податків на сільські господарства, анульовано борги сільським господарствам. З вересня 1953 – за Хрущова : збільшено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, авансування праці колгоспників – зарплата, колгоспники стали отримувати пенсії, паспоритзація сіл – все це – стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції.
Основні програми реформування сільського господарства :
а) передача колгоспам техніки МТС (з 1958) – раціонально, але негативно, бо у колгоспників не було матеріальної бази для прийому техніки та механізатори до колгоспів на пішли, бо там була мала порівняно з містом зарплатня, на колгоспи повісили нові борги за техніку ;
б) освоєння цілини ( з 1954) – старі сільськогосподарські райони недоотримували капіталовкладень, а на нових місцях (36 млн га) за 5 років – ерозія грунтів – різкий спад виробництва – негативна ;
в) “кукурудзяна епопея” (з 1959) – після візиту Хрущова до США – кукурудзою засіяли 18 млн га (збільшили посіви в 2 рази), а врожайність зросла в 1,3 рази – абсолютно негативна реформа, що призвела до кризи в сільському господарстві. В 1963 – голод – уряд вимушений купувати зерно за кордоном ;
г) “Догоним и перегоним Америку по производству мяса и молока на душу населения” – також негативна реформа, бо мала місце, наприклад, Рязанська афера – коли молочних корів пустили під ніж - на м’ясо.
На початку 2-ої половини 50-тих років рівень приросту валової сільськогосподарської продукції становив 7,6 % на рік, а на початку 60-тих – 11 % за семирічку (1959 – 1965).
3) Грошова реформа (1961) – грощі, що перебували у заощаджненнях, зменшили свою реальну вартість в 10 разів – держава обікрала народ.
4) Економічна дискусія – з 1961 р. – з приводу модифікації системи управління народним господарством – основний вчений – Ліберман (з Харківського Інституту).
5) Високий рівень розвитку промисловості – головним чином це пов’язано з децентралізацією управління промисловістю. VI-та п’ятирічка (1956 - 1960) була зупинена, бо ще в 1958 році стало ясно, що вона провалена. Сплановано семирічку (1959 – 1965) – приріст валової промислової продукції заплановано на 80 %, а вийшло на 84 % - перевиконано план. Але : протягом 1951-55 рр. Промисловий потенціал зріс на 91,4 %, а протягом 1961-65 – на 53 %. Отже, припинилась сталінська надіндустріалізація. У розвитку промисловості 1961-65 рр.( приріст валового продукту промисловості – 53 %) : відставали – паливна (30 %), чорна металургія (40 %), легка промисловість (20 %) ; середніми темпами розвивалась харчова – на 50 % ; швидкими темпами – машинобудування (85 %) та енергетика (80 %) ; надшвидкими темпами розввивалась хімічна промисловість (120 %), що обумовлено потребою хімізації сільськогосподарського виробництва.