Виконав: учень 10-А класу
СШ №1
Ублінських Олександр
м. Запоріжжя
2002 р.
1. Пожива.
2. Будування.
3. Вбрання.
4. Які ж були слов'яни, наші далекі предки?
5. Обряди
А) Подружжя
Б) У будень і свято
В) Ігри, танки, музика
Г) Поховання
1. Пожива
Пили молоко коров'яче й овече; кобиляче чорне молоко, або кумуз, яку дуже смакувало кочовикам, у нас не прийнялося. З молока робили сир, але про олію звісток не маємо. Споживали також яйця.
Зате далеко менше був поширений рослинний харч. Як уже знаємо, городини було тоді небагато: ріпа, часник, цибуля , може огірки, зі стручкових рослин.
Тисячу років тому не вміли слов'яни будувати гарних будинків. Вони сплітали собі житла з галузей, покривали соломою — аби укритися від дощу так непогоди, — жили й у землянках.
От що писав Ибн-Даста: "Холод у їхній країні буває до того сильний, що кожний з них викопує собі в землі рід льоху, до якого прилаштовує дерев'яний гострий дах, і на дах накладає землі. Узявши кілька дров і каменів, запалюють вогонь і розжарюють камені на вогні до червоного кольору. Коли ж розжаряться камені до вищого ступеня, наливають їхньою водою, отчого поширюється пар, що нагріває житло до того, що знімають вже одяг. У такім житлі залишаються до весни".
Негода і холоднеча змусили вже в стародавності предків наших задуматися про те, як би краще улаштувати собі дах.
Стали вони свої плетені курені обмазувати глиною. Там, де
було вдосталь лісу, навчилися робити стіни з щільно
складених колод і будувати хати.
3.Вбрання.
Негода та мороз змусили наших предків, що прийшли з півдня, подумати і про теплий одяг. Де нестаток, отут і допомога: ліси повні були хутровим звіром. Треба тільки приловчитися, а добути хутро можна було. Не погнатися людині за швидким звірком - за чи лисицею зайцем, не здолати йому силача ведмедя.
Слов'янські жінки здавна любили виряджатися (наряджатися), прикрашали себе кільцями, сергами, намистами.
Але древні бояри, воєводи, князі, пани, жупани і навіть слов'янські королі залежали від волі одноплемінників. Ці почесні звання - древні слов'янські. Ще в договорі з греками в 911 р. Олег згадує про великих російських бояр, та й саме слово "князь", дане нашими предками Рюрику, здається, не могло бути новим і означало знаменитий, військовий чи цивільний сан.
Мова слов'ян греки в VI в. знаходили дуже грубим. Найдавнішим пам'ятником писемності є Біблія, переведена на слов'янську мову Кирилом і Мефодієм у IX в. Але вже в Біблії мається багато запозичених у греків слів і виражень.
Мова східних слов'ян - предків росіян, українців і білорусів - довгий час ( до XIII в.) був єдиним. Але під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів він видозмінився. Вже в давньоруській мові малися десятки тисяч слів, але до древньої, спільнослов'янської мови восходит не більш двох тисяч. Нові слова або утворилися зі спільнослов'янських, або були переосмисленням старих, або були запозичені.
Предки наші до кінця Х століття були язичниками: щирої віри християнської не знали, а поклонялися обожненим силам природи і душам покійних.
Вони шанували як головне божество бога-громовержця Перуна. Слов'яни представляли його високою, плечистою, чорноволосою і чорноокою людиною з золотою бородою. У правій руці в нього цибуля, у лівої — сагайдак зі стрілами. Він мчиться по небу в колісниці і пускає вогненні стріли.
Почитали також бога вітру ім'ям Стрибог. Божество сонця називали Дажбогом, заступника черід, «скотьего бога», — Велесем. Усі ці боги вважалися дітьми одного божества — бога неба Сварога, і тому їх усіх називали іноді сварожичами. Вірили в інших богів: у лісі, по древньому віруванню наших предків, жив лісовий бог — лісовик, у воді — водяний бог, у руслах рік — русалки. Особливо ж шанували домашнього бога.