Найстарішим учбовим закладом на Херсонщині є сільськогосподарський інститут імені О.Д.Цюрупи.
За 84 роки свого існування інститут випустив більш як
6000 агрономів, 300 техніків, інженерів-лісомеліораторів. ( Ці дати приведені на 1976 рік.).
Херсонський університет підготував більше 20 тисяч вчителів для середніх шкіл. Багато вихованців університету стали відомими вченими, заслуженими вчителями, письменниками.
Розділ 1.3
З Херсонщиною пов’язане життя та діяльність багатьох видатних діячів культури, мистецтва та літератури. Одні з них жили і працювали тут, інші були проїздом.
Але в пам’яті всіх залишилися хвилюючі враження та спогади про природу краю, його людей, що знайшло відображення у художніх творах, листах та мемуарах.
Починаючи з XVIII століття, на карті літературної Херсонщини з’явилося більше ніж сотня імен. Писали про наш край французи Гійом Боллан та Жільбер Ромм, історик А. Скальковський, географ і дослідник В. Зуєв, письменник О. Афанасьєв-Чужбинський, відомий історик запорозького козацтва Д. Яворницький.
Цікаво, що поет Олександр Пушкін залишив спогади про відвідання маєтку в Білозерці, який належав його “африканському” предку І. Ганнібалу, керівникові будівництва молодого Херсона.
Лев Толстой занотував у щоденнику свої враження від знайомства з нашими земляками під час походу на Кримську війну.
Одним з перших відвідав наш край російський поет Іван Хемніцер. Друг Державіна, Капніста він ввійшов в історію літератури як байкар, котрий удосконалював форму й стиль байки. У записах відомого бібліофіла, початку ХІХ століття, Г. Надхіна є матеріали, які розповідають про поїздку Хемніцера до Херсона у 1782 році. Хемніцер був гостем Ганнібала, котрий жив на дачі у Білозерці.
1793 року ще хлопчиком разом з батьком був на Херсонщині Денис Давидов. Відомо, що тут відбулась його перша зустріч із Суворовим. Був Денис Давидов на Херсонщині ще 1818 року.
Херсонським генерал-губернатором був брат видатного декабриста П. Пестеля – В.Пестель, який на початку брав участь у таємних товариствах декабристів. Ім’ям В. Пестеля була названа одна з вулиць нашого міста. Після 13-річного перебування в Сибіру в Херсон на постійне місце проживання, під таємний нагляд поліції приїхав М. І. Лорер.
Історія зберегла для потомків пам’ять про приїзд у Херсон великого актора М. Щепкіна, якого супроводив великий критик
В. Белінський.
Так судилося, що саме в нашому місті наприкінці 19- на початку 20 століть жив і творів гурт людей, пилко відданих Україні, рідній мові, кращій долі нарду. Це поетеса й письменник Дніпрова чайка (Людмила Василевська), котра написала тут лібрето до першої української дитячої опери “коза-дереза”. Відмий етнограф, поет і художник, видавець українських народних пісень Андрій Конощенко ( Грабенко ). Як чудово на два голоси співали ці двоє людей рідні пісні, виливаючи в них і радість, і сум буття, збераючись вечорами
(за спогадами Миколи Чернявського ) в будинку на тихій херсонській вулиці. Сам Чернявський, котрий прожив свої останні 35 років у Херсоні, змалював степовий край у багатьох поезіях :
Степ і степ один навколо
Розгорнувся, наче море,
А над ним – шатро просторе,
Небо синє й сонця коло
І недарма саме таку наяву – “Степ” – отримав альманах, яки херсонська громада видала в нашому місці в 1886 році. Борис Грінченко, що працював тоді в місцевому земстві, написав рецензію на це видання. Того ж року в Херсоні виходять “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого. Сюди до М. Чернявського у видавничих справах та й просто як друг приїжджав Михайла Коцюбинський. Місто жило насиченим літературними подіями життям.
Не давно, що в 1910- ті роки на Херсонщині започатковується нова течія, новий напрямок у літературі й мистецтві – авангард.
Давня назва нашої землі – Гілея – стає знаменом футуристів, а Чорнянка, що на Каховщині, - батьківщиною мистецького експериментаторства. Олексій Кручених, Давид Бурлюк, Володимир Маяковський, Велімир Хлебніков – усесвітньо відомі поети і художники, вони влаштовували епатуючи виставки, писали вірші, видавали футуристичні книжки в Херсоні і Каховці.
Приїзд у Чорнянку й майбутній письменник Борис Лавреньов; в одну з таких поїздок він отримав в дарунок від Д. Бурлюка чудову картину з пейзажем Чорнянки, яка, на щастя, збереглась і прикрашає меморіальний кабінет письменника в літературному музеї. Змальовуючи рідне місто, образи херсонців у романі “Синє та біле” і в численних оповіданнях Б. Лавреньов знаходить щирі, ніжні слова захоплення і синівської любові до своєї землі, її історії
І знову степ, тепер чаплинський, де народився славетний Микола Куліш. Куди б його не закинула доля, - і в Одесі, і в Харкові, і на горезвісних Соловках – йому снився рідний край. У п’єсах Куліша ми бачимо нужденне голодне таврійське село, спостерігаємо важку ходу подій громадянської війни на півдні України.
У Куліша був вірний товариш на все життя, теж драматург і наш земляк з Колончяка Іван Дніпровський. У фондах літературного музею зберігається його документальна повість “Микола Хвильовий. Портрет м’ятежника”, яка є безцінним прикладом позацензурної літератури тридцятих років.
Вірує літературний Херсон.
Благословенна в болях ран
Що, як зелений океан,
Тече круг білого Херсона,
Що свій дівочий гинучий стан
До Дніпрового тулить лона …
– так писав Максим Рильський у 1941 році.
Після війни Олександр Довженко на Каховській ГЕС знімає фільм “Поема про море”. Остап Вишня їде на любу Херсонщину : “Хто в Крим, а я – в Кринки !”.
Олесь Гончар, співець таврійської землі в своїх романах “Перекоп”, “Південь”, “Таврія”, “Тропка” створює незабутні образи земляків, нашого степу : “Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки. Місяць зійшов, прадавнє козацьке сонце … Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника, десь у траві, ні шелест тополиного вершечка…”.
За сприяння О. Гончара, на Херсонщині було засноване обласне відділення Спілки письменників України. поети і прозаїки І. Гайдай, П. Куліш, В.Кузьменко, І. Стариков, В. Шарейко, П.Литалев, М. Братан, Ю. Голобородько , В. Кулік , В. Мілещенко своїми творами довели що багата талантами наша земля “Не міліє річка наснаги”.
РОЗДІЛ 1.4
Аналізуючи взаємозв’язки, які існують між пам’ятками історії та культури і довколишнім середовищем, не можна не помітити характерні для розвитку Херсона тенденції. Одна з них полягає у дослівному ставленні до історичної спадщини, традиційному формуванні матеріально-просторового середовища протягом століть.
Багато взірців художньої творчості минулого сьогодні є скарбами херсонських музейних колекцій.
Старшим із музеїв Херсона є краєведчій, створений у 1890 році відомим подвижником В.І. Пашкевичем на основі матеріалів його археологічних розкопок. Музей спочатку визнаний як археологічний. Археологічна колекція, розширена та збагачена внаслідок подальших наукових досліджень краю, тепер – один з цінних розділів великої та різноманітної музейної збірки.
Предметом особливих гордощів за херсонську археологічну колекцію є декілька мармурових пам’ятників з Ольвії.
Цікаві пам’ятки археологічної колекції, що виявлені на території краю відносяться до періоду раннього середньовіччя. Перш за все – пов’язані з половецькими кочовими племенами, які були фактичними володарями східноєвропейських степів з середини ХІ до початку ХІІІ століття. Половцям належать такі монументальні статуї, як так звані кам’яні “баби”. Звичайно їх встановлювали на курганах у пам’ять померлих предків. На території краю знайдено понад 60 половецьких структур поблизу населених пунктів.
До ряду експонатів часу Кам’яної Січі відноситься вапнякова стена із зображенням двобою. Це характерний зразок премитивної творчості яким відзначається наївною спрощеністю малюнка та композиції.
Запорожськими пам’ятками рельєфи пічні кахлі.
Показ образотворчої культури Херсонщини продовжує збирання художнього музею ім. О.О. Шовкуненка, котрий відкрився до 200-літнього ювілею міста в 1978 році. Заснований він на базі художнього відділу краєзнавчого музею. Ця колекція почала створюватися на межі ХІХ – ХХ віків і пов’язана із зібранням мистецької давнини музею В. І. Пашкевіч та збіркою створеного за ініціативою художника А. М. Гедройця музею красних мистецтв.
До найбільш ранніх експонатів художнього музею, що мають пряме відношення до культурного життя міста періоду його започаткування, належать унікальні образи з іконостасу вже згаданого Катеринінського собору.
Особливо широко і різноманітно представлене в музеї українське національне мистецтво ХІХ століття.
Походить з Херсонщини характерний взірець провінційного портретного малярства першої половини ХІХ століття – анонімний портрет молодої дівчини.
Значну роль у розвитку мистецької культури кінця ХІХ – початку ХХ століття відіграло створене у 1890-х роках на півдні України в Одесі товариство південноросійських художників. Відомим представником його був уродженець Херсонщини М.Скадовський.
В музеї знаходиться велика кількість портретів, краєвидів та натюрмортів з Шовкуненка. Цей багатогранний творчій доробок об’єднує загальне оптимістичне звучання.
Значний розділ в музейної скарбниці національного мистецтва складають твори сучасних херсонських художників.
РОЗДІЛ 1.5
А ще Херсон – місто багатих театральних і музичних традицій. Тут гастролювали славнозвісні вітчизняні майстри сцени М.Кропівницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський та інші, а також перебували М. Щепкін, М. Савіна, В.Давидов, В.Мейерхольд тут уперше вийшла на сцену “Український соловейко” Оксана Петрусенко, розпочав свій творчій шлях незабутній Юрій Шунський.