Чернігівщина та Чернігівська область - історичний обзор (стр. 2 из 4)
  Адміністративно-територіальний поділ України на 5 грудня 2001 року (Чернігівська область) |
| Кількість наявного населення, тис.осіб | 2001 рік у % до 1989 року | ||
| 2001 рік | 1989 рік | ||
| Чернігів | 305,0 | 296,3 | 102,9 |
| Ніжин | 76,6 | 80,6 | 95,1 |
| Прилуки | 64,9 | 72,0 | 90,1 |
| Бахмач | 20,3 | 22,8 | 89,1 |
| Бобровиця | 11,9 | 12,8 | 93,1 |
| Борзна | 11,7 | 12,5 | 93,6 |
| Городня | 14,0 | 15,1 | 93,0 |
| Ічня | 12,8 | 13,6 | 93,8 |
| Корюківка | 14,3 | 14,2 | 100,5 |
| Мена | 12,9 | 13,1 | 98,6 |
| Новгород-Сіверський | 15,2 | 15,4 | 98,7 |
| Носівка | 16,0 | 18,3 | 87,5 |
| Остер | 7,2 | 8,4 | 85,4 |
| Семенівка | 9,7 | 10,5 | 91,9 |
| Щорс | 12,3 | 13,5 | 91,0 |
Станом на 5 грудня 2001 року загальна кількість постійного населення області становила 1236,1 тис. осіб, у тому числі чоловіків – 560,5 тис. осіб (45,3%), жінок – 675,6 тис. осіб (54,7%); міських жителів нараховувалося 716,5 тис. осіб (58%), сільських – 519,6 тис. осіб (42%).
Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується суттєвим зменшенням частки дітей у загальній чисельності населення одночасно із збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, що значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює зростаюче старіння населення.
За даними перепису, на території області проживали представники більше 90 національностей і народностей.Таким чином, у національному складі населення Чернігівщини переважну більшість становлять українці. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зменшилася на 10,6%, а їх питома вага серед жителів області зросла на 2 відсоткового пункта.
Всеукраїнський перепис населення підтвердив багатонаціональний склад жителів Чернігівської області. За даними перепису, на території області проживали представники більше 90 національностей і народностей. Дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в області, наведено нижче:
| Кількість (тис. осіб) | У % до підсумку | 2001 рік у % до 1989 | ||
| 2001 рік | 1989 рік | |||
| українці | 1155,4 | 93,5 | 91,5 | 89,4 |
| росіяни | 62,2 | 5,0 | 6,8 | 64,4 |
| білоруси | 7,1 | 0,6 | 0,8 | 66,9 |
| євреї | 1,5 | 0,1 | 0,4 | 24,8 |
| інші національності | 6,4 | 0,5 | 0,5 | 87,8 |
Таким чином у національному складі населення Чернігівщини переважну більшість становлять українці. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зменшилася на 10,6%, а їх питома вага серед жителів області зросла на 2 відсоткових пункти.
Друге місце за чисельністю посідають росіяни. Проте їх кількість, порівняно з переписом 1989 року, зменшилася на 35,6%. Питома вага росіян у загальній кількості населення області зменшилася на 1,8 відсоткового пункту.
Мовний склад населення області, за даними Всеукраїнського перепису населення, характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 89% населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 10,3% населення, у порівнянні з минулим переписом цей показник зменшився на 3,3 відсоткового пункта.
| Вважали рідною мовою ( %) | ||||
| мову своєї національності | українську | російську | іншу мову | |
| українці | 94,4 | х | 5,6 | 0,0 |
| росіяни | 88,8 | 11,1 | х | 0,0 |
| білоруси | 32,5 | 21,3 | 46,2 | 0,0 |
| євреї | 2,2 | 29,0 | 68,3 | 0,1 |
Українську мову вважали рідною 89% населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 10,3% населення, у порівнянні з минулим переписом цей показник знизився на 3,3 відсоткового пункта.
Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мали вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та повну загальну освіту, становило 685,6 тис. осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,3%.
За даними Всеукраїнського перепису населення, 624,4 тисячі жителів області перебували у шлюбі.
Геральдіка Чернігівської області
Чернігівська область знаходиться на півночі України. Утворена 15 жовтня 1932 р.
1.
Сучасний герб | ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ |  |
 |
| Сучасний герб | |
 |
| Герб затверджений рішенням 12-ї сесії обласної ради 3-го скликання від 11 липня 2000 р. У срібному полі чорний двоголовий орел (це герб Чернігово-Сіверщини з 1635 р., себто єдина й найдавніша земельна гербова емблема Лівобережної України) з червоними лапами та язиками, золотими очима й озброєнням (дзьоби та кігті), на головах - по золотій відкритій короні, а на грудях синій щиток із золотою облямівкою, на якому золотий знак засновника Великого князівства Чернігівського Мстислава Володимировича (1024 р.). |
2.
Прапор | ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ |
 |
 | Прапор |
| |
| Прапор затверджений рішенням 12-ї сесії обласної ради 3-го скликання від 11 липня 2000 р. Прямокутне зелене полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, посередині якого проходить біла горизонтальна смуга (шириною 1/5 ширини прапора), а у верхньому від древка білому квадраті зображено герб області. На прапорі дві зелені смуги означають дві основні географічні зони області - Полісся і Лісостеп, а біла смуга уособлює річку Десну, яка їх розділяє. |
Історія Чернігова
На территории, занимаемой современным Черниговом, обнаружены следы человеческой деятельности IV тысячелетия до нашей эры. В начале же I тысячелетия нашей эры здесь осели славянские племена. Их поселения разрастались и крепли, во второй половине VII века несколько таких поселений слились, образовав город. Топоним Чернигов впервые упоминается в "Повести временных лет", в которой, в частности, излагается первый договор Руси с Византией, заключенный летом 860 года князем Аскольдом после успешного похода киевского войска на Константинопопь. В списке русских городов, которым, согласно договора, греки обязывались платить дань, Чернигов стоит на втором месте после Киева, что свидетельствует о важности главного города славянского племени Сиверян как экономического, политического и культурного центра земли Русской.
Былую мощь Чернигова подтверждают летописи и былины. Интересными памятниками являются многочисленные курганы IX-X веков - захоронения князей и бояр-дружинников. В результате раскопок этих курганов были обнаружены предметные материалы, которые характеризуют социальные отношения, быт и культуру горожан того времени и представляют большой научный интерес. Уникальным памятником является курган Черная Могила, который, по преданиям, является захоронением князя Черного. В кургане лежали мечи, сабли, копья, кольчуги, щит с медной оковкой, посуда. Самой же ценной находкой стали два турьих рога, орнаментированных серебром. На Болдиной горе выделяются курганы Гульбище и Безымянный. Огромных размеров меч, щит, кольчуга, боевой топор и другое боевое снаряжение, найденные в кургане Гульбище, свидетельствуют о том, что это было захоронение огромного и могучего воина-богатыря..
В начале XI века Чернигов стал столицей огромного и могущественного княжества. Произошло это так. В конце Х века великий киевский князь Владимир завершил объединение восточнославянских племен в составе древнерусского государства Киевская Русь. Укрепляя великокняжескую власть, Владимир Святославич заменил местных князей, находившихся в вассальной зависимости от него, своими сыновьями, назначив их наместниками. После смерти великого князя в 1015 году его наследники учинили кровавую бойню. Началось с того, что Святополк (прозванный Окаянным) приказал убить своих братьев Бориса и Глеба и захватил великокняжеский престол в Киеве. Узнав об этом, Ярослав Мудрый, который княжил в то время в Новгороде, предпринял поход на Киев и разгромил войско Святополка, вынудив его бежать за границу. Однако Ярослав не поселился в столице, а стал править отцовскими землями из Новгорода, к которому он привык.