Проведення експертного дослідження - процесуальний порядок збору доказів слідчим за допомогою експерта, який самостійно на підставі постанови слідчого вивчає необхідні об'єкти, що зібрані у справі, для встановлення нових фактичних даних з питань, які поставлені перед ним суб'єктом розслідування. А В.В. Циркаль і В.К. Лисиченко під експертним дослідженнямрозуміють"вивчення обізнаною особою наданих їй об'єктів і матеріалів справи, виявлення, аналіз або порівняння притаманних їм властивостей і ознак із застосуванням відповідних способів, методик і технічних засобів, оцінка і формулювання на основі спеціальних знань висновків у вигляді відповідей на поставлені питання"[8].
Оскільки призначення експертизи у справі є процесуальним рішенням слідчого та її проведення строго регламентовано нормами процесуального права, вона є процесуальною дією при доказуванні зі специфічною формою, де експерт, використовуючи свої спеціальні знання, навички і досвід, самостійно в межах своєї компетенції виявляє нові докази, що мають значення для пізнання злочину. Саме цією специфічною формою експертиза відрізняється від інших процесуальних засобів доказування у справі і, в першу чергу, - від залучення спеціалістів при зборі доказів.
Виходячи з цього, необхідно чітко визначитися з предметом, суб'єктом і об'єктом такого дослідження.
Предмет експертизи визначається питаннями, які ставить слідчий чи інша уповноважена особа.Найбільш поширеними на практиці та описаними в літературі є такі експертизи: криміналістичні, серед яких: криміналістична експертиза почерку, технічна експертиза документів, дактилоскопічна, трасологічна, криміналістична експертиза вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв, холодної зброї тощо; судово-медична (експертизи живих осіб, трупа, виділень і часток тіла людини, про неправильне лікування); судово-психіатричні; судово-ветеринарні; судово-психологічні; судово-бухгалтерські; судово-економічні, судово-хімічні; судово-технічні; судово-фоноскопічні; судово-одорологічні; пожежно-технічні; судово-технологічні; товарознавчі; агротехнічні; біологічні; фізичні; хімічні та ін.
Суб’єктом експертного дослідженняєособа - експерт, яка володіє спеціальними знаннями, навичками і досвідом у певній галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла, і діє у кримінальному процесі за дорученням слідчого з метою збору доказів у кримінальній справі.[9]
Згідно із Кримінально-процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 66; ч. 2 ст. 75 КПК) як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з питань, що досліджуються, тобто суб'єктом експертного дослідження є фізична особа, котру визначає слідчий. Це відповідає процесуальній самостійності і незалежності слідчого при зборі доказів,
Слідчий несе персональну відповідальність за збір доказів і справу в цілому, отже він повинен сам вивчати компетентність спеціаліста, що залучається як експерт, роз'ясняти йому права і обов'язки, а також особисто попереджати про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також за дачу завідомо неправдивого висновку. Про все це зазначається у протоколі, як наголошено у ч. 3 ст. 196 КПК. Експерт у визначених законом діях є також самостійним суб'єктом (ст. 75, 77 КПК).
Об’єктами експертизи є живі істоти, матеріальні предмети. документи, їх властивості й ознаки, явища і процеси, які містять певну інформацію про обставини події (або її відсутність), що розслідується у кримінальній справі.[10]
Таке широке визначення об'єктів експертизи пов'язане з тим, що злочини як суспільне небезпечні діяння конкретних суб'єктів є породженням ряду факторів, процесів та явищ живої і неживої природи та суспільства, в результаті яких зазнають змін навколишнє середовище та суспільні відносини. Весь цей комплекс об'єктів за умов злочинного діяння стає носієм певної інформації, сприйняття якої у необхідних випадках вимагає науково-дослідної діяльності того чи іншого експерта, який володіє спеціальними знаннями для її пізнання і використання у кримінальній справі.
Навіть у випадках, коли не було ніякого злочинного діяння або воно не було суспільне небезпечним, інколи у порушеній кримінальній справі із залученням експерта потрібно дослідити цілий ряд різних об'єктів з метою підтвердження того факту, що вони не зазнали ніяких змін, які б вказували на скоєння кримінального діяння або його суспільну небезпеку.
Експертне дослідженняяк науковий процес пізнавальної діяльності має два рівні пізнання - емпіричний і теоретичний. Наприклад, експерт-психіатр досліджує психічний стан людини, судовий медик - фізичний стан здоров'я людини для визначення її працездатності тощо. Звичайно, зазначені експерти не можуть дати повноцінного висновку без дослідження в комплексі й матеріальних предметів, а також документів, подій, явищ тощо, що спричинили зміну певного стану цих людей. Це саме спостерігається при проведенні у справі пожежно-технічної експертизи, коли досліджується таке явище, як самозагоряння вугілля, торфу, негашеного вапна, соломи, проолієного ганчір'я та інших речовин. Експерти-автотехніки дуже часто досліджують взаємозв'язок між неправильними діями водія і наслідками дорожньо-транспортної події.
Таким чином, об'єктом експертного дослідження не завжди є речові докази та матеріали кримінальної справи. Об'єктами дослідження є будь-які предмети, явища і процеси, що зібрані, процесуальне задокументовані та мають відношення до обставин, що розслідуються, у кримінальній справі.
Для об'єктивного пізнання експертом предмету дослідження, який випливає із питань, що поставлені перед ним слідчим, йому потрібно дослідити максимальну кількість фактичних даних різних джерел. У цьому законодавець не обмежує експерта, а навпаки, він має право на отримання додаткових матеріалів чи зразків для дослідження (ч. 4 ст. 77, ч. 1 ст. 199 КПК). Єдиною умовою є те, що всі матеріали, необхідні для експертного дослідження, повинні бути зібрані слідчим і передані експерту.
3) Класифікація експертиз.
Кримінально-процесуальне законодавство розподіляє експертизи на досудовому слідстві за такими ознаками:
а)за місцем проведення - на експертизи, що проводяться експертами експертних установ та експертизи, що проводяться окремими фізичними особами зі спеціальними знаннями (також експерами), котрі призначаються слідчими у кримінальній справі, тобто проводиться не в експертній установі (ч. 2 ст. 75, ч, 3, 4 ст. 196, ст. 198 КПК);
б)за кількістю експертів - на одноосібні та експертизи,щопроводяться декількома експертами (ч. 3 ст. 75 КПК).
У науковій літературі та практиці останні прийнято ділити на комісійні та комплексні експертизи.
Комісійною експертизою називають таке дослідження об'єктів, яке проводить група (комісія) експертів, що володіють однаковими спеціальними знаннями, навичками та досвідом. Залучення декількох експертів до проведення експертизи часто викликається великою кількістю об'єктів дослідження або його складністю. Комісіями із трьох експертів завжди проводяться судово-психіатрична, судово-медична експертизи з метою визначення втрати працездатності особи тощо. Комісійні експертизи призначаються для проведення повторних досліджень речових доказів чи інших об'єктів.
Комплексною експертизою прийнято називати експертизу, яку проводить комісія експертів, що володіють різними спеціальностями, оскільки встановлення тієї чи іншої обставини і вирішення певних питань вимагає прикладення комплексу знань, навичок та досвіду з декількох галузей науки. Такі експертизи призначаються тому, що інколи один або навіть декілька експертів однієї спеціальності не можуть дати конкретної відповіді на поставлені питання, які мають значення у кримінальній справі, або досліджувані об'єкти вимагають одночасного вивчення різними спеціалістами.
Якщо експерт володіє спеціальними знаннями у різних галузях і застосовує їх при дослідженні, то така експертиза також матиме комплексний характер. Наприклад, при вогнепальних пошкодженнях на тілі людини можуть залишатися хімічні частинки металу, інших речовин та капоті. Для визначення, чи є ці пошкодження вогнепальними, який вид зброї, боєприпасів був застосований, потрібні спеціальні знання судово-медичного експерта, експертів-криміналістів та хіміків.
У результаті комісійної чи комплексної експертизи експертами складається загальний акт з викладенням своїх висновків. Коли експерти не дійшли згоди щодо спільних висновків, то кожен із них має право скласти свій окремий акт та висновки (ч. З ст. 75 КПК).
в)за кількістю і якістю досліджуваних об'єктів та повнотою і обґрунтованістю висновку - на первинні (ч. 2-4 ст. 75 КПК), додаткові (ч. 5 ст. 75 КПК) та повторні (ч. 6 ст. 75 КПК) експертизи.
Первинною є експертиза, предметом якої виступає об'єкт, що досліджується вперше.
Додаткова експертиза призначається слідчим тоді, коли він визнає, що висновок експерта не викликає у нього сумнівів щодо правильності по суті, але ґрунтується на дослідженні не всіх об'єктів або не містить достатньо обґрунтованих, ясних і повних відповідей на всі питання, поставлені перед експертом. За названих обставин додаткова експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст. 201 КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з'ясує питання, які мають значення у справі.
В іншому разі слідчий за власною ініціативою має право призначити додаткову експертизу. Ініціаторами такої експертизи на стадії досудового слідства можуть виступати також прокурор (ч. 1, п. З і 5 ст. 227 КПК), обвинувачений (ч. 2 ст. 202 КПК), захисник (ч. 2, п. 8 ст. 48 КПК).