План
Вступ
1.Експерт,як учасник кримінального процесу:
1) поняття «експерт» та його права і обов'язки
2) експертне дослідження як процес пізнання
3) класифікація экспертиз
4) висновок експерта
2.Спеціаліст,як учасник кримінального процесу:
1) поняття «спеціаліст», його обов’язки та права
2) участь спеціаліста у досудовому слідстві
3) форми реалізації спеціальних знань спеціалістом
3.Порівняння правового становища експерта і спеціаліста:
1) відмінності між спеціалістом і експертом
2) спільне у правовому положенні експерта і спеціаліста
Висновок
ВСТУП
Необхідність застосування у кримінальному процесі наукових, технічних та інших знань пов'язана з тим, що розслідування злочину є складним процесом пізнання об'єктивної дійсності. Тому пізнання події злочину та порушника, який його вчинив, вимагає від особи, що проводить дізнання, слідчого та інших учасників кримінального процесу застосування різних спеціальних знань та навичок у певних видах діяльності.
Науково-технічний прогрес уможливлює більш широке застосування його надбань у правоохоронній діяльності.
Запровадження у кримінально-процесуальну діяльність наукових досягнень повинно переслідувати не лише мету підвищення ефективності роботи слідчих та судових органів, встановлення обґрунтованої істини у кримінальній справі. Воно сприяє дотриманню принципу об'єктивності досудового слідства, забезпечення честі, гідності та охорони законних інтересів особи.
Існує багато робіт присвячених питанням залучення осіб, які мають спеціальні знання, але вони переважно мають криміналістичне спрямування і не дають відповіді на такі питання :
- а яка ж різниця між експертом і спеціалістом?
- в чому ж полягає їхня участь?
У своїй роботі я намагався провести межу між експертом та спеціалістом та порівняти їх процесуальне положення у кримінальному процесі.
Експерт, як учасник кримінального процесу.
1) Поняття “експерт” та його права і обов’язки.
У чинному кримінально-процесуальному законодавстві України призначення експертизи розглядається як один із трьох способів використання спеціальних знань у судочинстві. Вона є способом збору доказів, а саме тих фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи, - тобто тих неочевидних фактів, що можуть бути встановлені певним спеціалістом (спеціалістами) шляхом наукового дослідження відповідних об'єктів. На стадії досудового слідства експертиза сприяє об'єктивності, повноті та всебічності пізнання події і обставин злочину. Експертиза призначається тільки після порушення провадження у кримінальній справі і вважається основною формою використання науково-технічних досягнень.
Згідно з частиною 1 статті 75 КПК «Висновок експерта»[1] експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання
Законодавець не дав визначення самого поняття "експертиза" у кримінальному судочинстві. Тому протягом деяких років науковці самі намагалися у спеціальній літературі визначитись з цим поняттям, як і з поняттям "експерт".
Романюк В.Б. у своїй статті«Окремі питання вибору спеціаліста для проведення експертизи на досудовому слідстві» дає таке поняття "експерта": "експерт — це особа, котра володіє певними спеціальними знаннями, досвідом та навичками і залучається суб'єктом розслідування, коли за її допомогою необхідно провести глибоке та всебічне наукове дослідження й аналіз зібраних матеріалів та об'єктів для відповідних висновків з обґрунтованими відповідями на питання, які мають значення для правильного вирішення справи. "[2]
Експерт у процесуальному значенні є фізичною особою, що має необхідні спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку з досліджуваних питань у кримінальній справі.
Спеціальні знання— це сукупність науково-обґрунтованих відомостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи - спеціалісти у рамках будь-якої професії у різних галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного вирішення завдань кримінального судочинства.[3]
Таким чином до експерта висувається такі вимоги: він повинен мати необхідні й достатні знання, досвід та навички у певних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла для теоретико-практичної діяльності у справі і дачі висновку з досліджуваних питань.
Експерт не повинен бути зацікавленим у результатах справи, і тому не може залучатися слідчим до виконання своїх обов'язків, у якості судового експерта, у випадках прямо передбачених кримінально-процесуальним законодавством, а саме:
1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем
або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, обвинувача або обвинуваченого (п. 1 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
2) якщо він брав участь у справі як слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
3) якщо він під час розслідування справи вирішував питання щодо про ведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанову про відміну в порушенні кримінальної справи або закриття справи (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
4) якщо він під час розслідування справи розглядав питання про усунення захисника від участі у справі (п. 22 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
5) якщо він або його родичі зацікавлені в результатах справи ( п. З ч.1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
6) якщо він у встановленому законом порядку визнаний недієздатною особою, а також має судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХП) [4];
7) якщо він перебуває у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або був у справі ревізором (ч. 7 ст. 75 КПК);
8) при наявності інших обставини, які викликають у слідчого сумнів щодо його об'єктивності як експерта (п. 4 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК).
Виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок про те, що перелік випадків у зв’язку з якими експерт не може бути залучений до вирішення справи є невичерпним.
Також експертами у справі можуть бути особи, які раніше брали участь у слідчих діях як спеціалісти, за винятком ревізора.
Права і обов'язки експерта, як і його процесуальні повноваження. передбачено ст. 77 КПК. Зокрема, особа, яка призначена експертом на досудовому слідстві, зобов'язана з'явитися до слідчого і дати правильний висновок стосовно поставлених запитань. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства експерт несе відповідальність відповідно до ч.2 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків - відповідно за ст. 384 чи 385 Кримінального кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання стосовно надання нових матеріалів, необхідних для формування висновку; з дозволу слідчого бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.[4]
2) Експертне дослідження як процес пізнання.
Незважаючи на важливу роль цього суб'єкта застосування спеціальних знань, законодавець (ст. 75 КПК) не стоїть на позиції обов'язкового залучення його у справі, за винятком тих випадків, котрі обумовлені у ст. 76 КПК і є обов'язковими для слідчого.
Обов'язковими випадками призначення та проведення у справі експертизи є: встановлення причин смерті; тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочин, передбачений ст. 155 ККУ[5]; встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність; якщо про це не має відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК). Слідчий незалежно від будь-яких обставин повинен обов'язково у цих випадках призначати і провести у справі експертизу із залученням експерта (експертів), що має спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку по поставленим перед ним питанням. Експерт, переважно, залучається слідчим за власною ініціативою, виходячи з обставин справи та необхідності проведення глибокого та всебічного дослідження й аналізу матеріалів та об'єктів у справі.
"Судова експертиза чи експертиза у кримінальному процесі, - пише М.В. Костицький, - це саме дослідження, процес пізнання, яке проводить експерт, і обґрунтування висновку відповідно до встановленого законом порядку"[6].
Аналогічних поглядів дотримувалася більшість вітчизняних фахівців. Верховною Радою України 25 лютого 1994 року було прийнято Закон України "Про судову експертизу", в якому у ст. 1 дано таке визначення експертизи: "Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду"[7].