103. Кучер В. Радянський партизанський рух у початковий період війни // Історія України. – 2002. – №19–20. – С 1–2
104. Кучер В. Партизанський рух в Україні 1941–1944 рр.: погляд з сьогодення // Історія в школах України. – 2004. – №19–20. – С 1–2
105. Історія України: Посібник / за ред. Темка Г.Д., Тупчієнка Л.С.. – К.: «Академія», 2001. – 480 с.
106. Строкач Т.А. Наш позывной. – К.: Свобода, 1975. – 464 с.
107. Кучер В. Радянський партизанський рух у початковий період війни: воєнно-політичний вимір // Історія України. – 2002. – №21–24. – С 49–50
108. Сталин И.В. О Великой Отечественной войне Советского Союза. – М.: 1952. –450 с
109. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Академія», 1999. – 568 с.
110. Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах // Україна крізь віки. – в 15 т. – Т. 12. – К.: «Альтернативи», 1999. – 335 с.
111. Шашко К.М. Партійне підпілля в Криму в роки Великої Вітчизняної війни // Український історичний журнал. – 1960. – №5. – С 16
112. Подвиг партизанів не забуто // Голос України. – 2005. – №17–18
113. Тронько П.Т. Всенародная борьба против фашистких захватчиков на временно окупированной територии Украины. – К.: Общество «Знания» Украинской ССР, 1980. – 48 с
114. Мольченко В., Петров М. Героїчні подвиги молоді в тилу ворога в роки Великої Вітчизняної війни. – К.: 1958. – 35 с
115. Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: хроника событий / Ред. Кол. Клоков В.И.. – К.: Политиздат Украина, 1985. – 618 с.
116. Бычков Я.Н. Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг.. – М.: Мысль, 1965. – 168 с.
117. Попов А.Ю. Организация руководства партизанским движениим в тылу врага в 1941–1943 годах // Вопросы истории. – 2004. – №10. – С 145–151
118. Старожылов И.В. Партизанские соединения Украины в Великой Отечественной войне. – К.: Вища школа, 1983. – 239 с.
119. Асмолов А.Н. Фронт в тылу вермахта. – М.: Политиздат, 1983. – 302 с.
120. Дедюля И.П. Партизанский фронт. – М.: Молодая гвардия, 1975. – 320 с.
121. Стафийчук И.П. Героический подвиг молодежи / Участие комсомольцев и молодежи Украины во всенародной борьбе в тылу врага 1941–1944 гг.. – К.: Знание, 1979. – 64 с.
122. Молода гвардія. – Донецьк.: Донбас, 1969. – 365 с.
123.Романько В. Знати правду про Молоду Гвардію // Молодь України. – 2004. – 16 листопада
124. Коваль В.С. Все для перемоги. Подвиг трудящих України у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.. – К.: Наукова думка, 1970. – 195 с.
125. Старка В.В. Антинациська боротьба Українського національного підпілля на території Дистрикту «Галичина» в час Другої світової війни // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Серія: Історія. – №2. – 2005. – С 214–218
126. Стародубець Г. Внутрішньо-політичні конфлікти в ОУН, як один з гальмівних чинників розвитку антифашиського руху опору в 1942 році // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Серія: Історія. – №7. – 1998. – С 127–137
127. Бондаренко К. Діяльність українських загонів самооборони на Волині, Буковині та Галичині в роки Другої світової війни // Україна-Польща: важкі питання. – Т. 3. – Варшава, 1998. – С 15–32
128. Патриляк І. Внесок ОУН і УПА у справу визволення України від нацистів // Визвольний шлях. – 2004. – №10. – С 80–96
129. Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Звитяга і жертовність: українці на полях Другої світової війни. – К.: «Книга пам’яті України», 1997. – 568 с.
130. Полянський О.А. Армія нескорених: до 60‑річчя УПА. – Тернопіль.: Підручники і посібники, 2002. – 48 с.
131. Сергійчик В. ОУН.-УПА в роки війни:документи і матеріали // Молодь України. – 1992. – 3 вересня
132. Поліська Січ // Енциклопедія українознавства. – Словникова частина. – в 11 т.. –Т. 6 / Гол. Ред. Професор д-р Кубійович В.. – Париж-Нью-Йорк.: «Молоде життя», 1970. – 2399 с.
133. Довідник з історії України / за заг. ред. Підкови І., Шуста Р.. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с.
134. Філер В. Розвиток українського самостійницького руху на Волині у 1939–1944 рр. Виникнення УПА // Україна-Польща: важкі питання. –Т 1–2. – Варшава, 1998. – С 89–90
135. Історія ОУН – УПА. 100 найбільших битв проти німецьких і радянських каральних військ / http: // upa 1 freepageru / army 1 uk 1 htm
136. ОУН і УПА в Другій світовій війні // Український історичний журнал. – 1995. – №5. – С 102
137. Патриляк І. К. До питання про внесок ОУН та УПА у боротьбу проти нациських окупантів на території України // Український історичний журнал. – 2004. – №5. – С 81–95
138. Потічний П. УПА та німецька адміністрація // Сучасність. – 1993. – №12. – С 67
139. Муковський І., Лисенко О. УПА та збройні формування ОУН у Другій світовій війні // Воєнна історія. – 2002. – №5–6. – С 18
140. Ліпка А. Боротьба УПА з німецьким окупаційним режимом // Воєнна історія. – 2002. – №5–6. – С55
141. Коваль М. ОУН–УПА і третій рейх // Політика і час. – 1991. – №5. – С 72
142. Мірчук П. Українська Повстанська армія 1941–1952 рр. Коротка історія. – Тернопіль, 1993. – 85 с.
143. Осадчук П. Секретна справа рейху. ОУН-УПА в донесеннях німецької розвідки // Віче. – 1992. – №14. – С. 137
144. Коваль М. ОУН-УПА і третій рейх // Політика і час. – 1991. – №6. –С 70–75
145. Коваль М.В. ОУН-УПА між третім рейхом і сталінським тоталітаризмом // Український історичний журнал. – 1994. – №2–3. – С 95–102
146. Стародубець Г. Еволюція програмних положень ОУН.‑Б // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Серія: Історія. – №2. – 2003. – С 227–241
151. Піскуневич Г. Польське підпілля на південно-східних кресах Другої Речі посполитої у 1939–1945 рр. // Україна-Польща: важкі питання. – Варшава, 1998. – С 172–190
152. Гайдай О., Хаварівський Б., Ханас В. Хто пожав «Бурю». Армія Крайова на Тернопільщині 1941–1945 рр.. – Тернопіль, 1996. – 176 с.
153. Іллюшин І. Національно-визвольні прагнення українських та польських самостійницьких сил за часів Другої світової війни // Український історичний журнал. – 2003. – №1. – С 82–96
Додаток 1
«З Наказу Народного коміссара оборони про завдання партизанського руху ».
1. З метою порушення руху на залізничних дорогах і зриву регулярних перевезень в тилу ворога здійснювати всіма способами залізно-дорожні катастрофи, підривати залізно-дорожні мости, зривати або спалювати станційні споруди, підривати, спалювати, розстрілювати паровози, вагони, цистерни на станціях, при залізно-дорожніх аваріях знищувати живу силу, техніку, пальне, боєприпаси і інші вантажі, вцілілі паровози і вагони. На шосейних і ґрунтових дорогах підривати і спалювати мости, віадуки, розрушувати гати і інші штучні споруди. При неможливості використання зброї, транспорту і вантажів виводити їх з ладу, всіма можливими засобами.
2. При можливості знищувати воєнні гарнізони, штаби і установи, загони військ, окремих офіцерів і солдатів, охорону транспорту і складів.
3. Знищувати склади і бази з зброєю, боєприпасами, пальним, продовольством і інше майно, гаражі, ремонтні майстерні.
4. Знищувати лінії зв’язку, вирізати і вивозити проводи, спилювати і спалювати телеграфні стовпи, знищувати радіостанції і обслуговуючий персонал.
5. Нападати на аеродроми ворога і знищувати літаки, ангари, склади бомб, пального, знищувати льотно-технічний склад і охорону аеродромів.
6. Знищувати господарські загони, команди і агентів з конфіскації хліба, нападати на обози з награбованим хлібом, на склади і елеватори, по можливості хліб роздавати населенню, при неможливості це зробити, знищувати.
7. Діями партизан ще не охоплені міста. Партизанським загонам, окремим організаціям і диверсантам проникнути в всі міста, великі і малі, і широко розгорнути там розвідувальну і диверсійну роботу.
8. Знищувати і захоплювати в полон фашистських політичних діячів, генералів, великих чиновників і зрадників батьківщини, які на службі в ворога.
9. Партизанським загонам і окремим бійцям-партизанам вести неперервну розвідувальну роботу в інтересах Червоної Армії:
а) особливо відбирати людей, здатних вести приховану розвідувальну роботу, вщедряти їх на службу в місцеві управління і установи, створені німцями, на заводи, депо, станції, пристані, телеграф, телефон, аеродроми, бази і склади, гестапо і його школи, а також в всі інші установи і органи, які обслуговують армію чи місцеву адміністрацію німецької влади;
б) безперервно слідкувати за місцем розташування і пересуванням військ і вантажів по залізничним і ґрунтовим дорогам, виясняти чисельність, рід військ і нумерацію частин, кількість і характер бойової техніки, напрям руху і час пересування, встановлювати порядок і силу охорони воєнних ешелонів і транспорту;
в) виявляти місце розташування військ і штабів, їх найменування і нумерацію, а також установи і органи окупаційної влади;
г) розвідувати аеродроми ворога, встановлювати місце розташування, кількість і типи літаків, допоміжні і спеціальні автомашини, запаси пального і масел, охорону аеродромів на землі і в повітрі;
д) організовувати розвідку міст і великих населених пунктів з метою встановлення чисельності військ в гарнізонах, протиповітряної оборони, воєнних складів, майстерень, воєнної промисловості, вищої воєнної і цивільної адміністрації;
е) виясняти де і як побудовані оборонні рубежі;
ж) слідкувати і точно фіксувати результати бомбардувань нашої авіації;
з) при першій можливості захоплювати накази, донесення, оперативні карти і інші документи ворога;
Дані агентурної і бойової партизанської розвідки негайно повідомляти Центральний Штаб партизанського руху.
10. Керівним органам партизанського руху, командирам і комісарам партизанських загонів на рівні з бойовою роботою розгорнути і вести серед населення постійну політичну роботу. З цією метою організовувати видавництво газет, листівок і інших друкованих матеріалів на окупованій території.
Верховне Головнокомандування Червоної Армії вимагає від всіх керівних органів, командирів, політробітників і бійців партизанського руху розгорнути боротьбу проти ворога в тилу ще ширше і глибше. Це краща і найцінніша допомога Червоній армії.