Фіктивне підприємництво.
ПЛАН
Вступ.................................................................................................................... 3
Розділ 1. Поняття та ознаки фіктивного підприємництва................................. 5
1.1 Об’єкт та об’єктивна сторона злочину..................................................... 5
1.3 Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину............................................... 13
1.4 Кваліфікаційні ознаки злочину............................................................... 14
Розділ 2. Проблема існування фіктивного підприємництва........................... 16
2.1 Підходи до визначення фіктивного підприємництва............................. 16
2.2 Не вирішенні питання визначення фіктивного підприємництва............ 19
Розділ 3. Фіктивні підприємства в Україні: причини виникнення і шляхи протидії........................................................................................................................... 23
Висновок............................................................................................................ 36
Список використаної літератури...................................................................... 37
Протягом останніх років спостерігається активне проникнення організованих злочинних угруповань у підприємницьку діяльність та створення ними фіктивних підприємницьких структур.
Фіктивне підприємництво - це не тільки довірчі товариства і трасти, які будували раніше свою діяльність за принципом "піраміди", а, як показує практика, набагато ширша злочинна діяльність, що набуває все більшого впливу на підприємницьку діяльність і економічну ситуацію в державі.
Зміни в суспільному житті викликали і відповідні зміни в структурі злочинності, механізмах вчинення окремих злочинів із використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності.
Злочини, що вчиняються з використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності набули таких масштабів, що дедалі більше становлять загрозу економічній безпеці України, оскільки частина капіталу держави (більш ніж 50 %) знаходиться в "тіньовому" обороті. Аналіз оперативної ситуації показує, що вони скоюються в різних сферах економіки, зокрема в бюджетній, фінансово-кредитній, банківській, зовнішньоекономічній діяльності, у сферах приватизації, торгівлі, послуг, виробництва приватного бізнесу. Фіктивне підприємництво набуло розповсюдження в базових галузях економіки - паливно-енергетичному комплексі, вугільній, металургійній, коксохімічній промисловості, агропромисловому комплексі та в інших галузях народного господарства.
Основна мета даної роботи полягає у дослідженні визначення фіктивного підприємництва у Кримінальному кодексі України та можливих шляхів боротьби з ним.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· визначити поняття фіктивного підприємництва та його трактування Кримінальним кодексом України;
· розглянути можливі підходи до боротьби з фіктивним підприємництвом;
· напрацювати рекомендації щодо законодавчого захисту від фіктивного підприємництва.
Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема.
Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим факультативним об’єктом можуть бути встановлений порядок оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкуренція, право власності.
Об’єктивна сторона злочину виражається в одній з двох дій: 1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми — суб’єкта підприємницької діяльності; 2) придбання такої юридичної особи.
Ст. 205 встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність — відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов’язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше — прикриваючись юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.
Під створенням суб’єкта підприємницької діяльності у ст. 205 слід розуміти вчинення дій, результатом яких має стати юридичне заснування нової, раніше не існуючої організації, котра переслідує мету одержання прибутку. До таких дій належать, зокрема, розробка і прийняття установчих документів, оголошення підписки на акції створюваного акціонерного товариства, подання установчих документів до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємництва, власне державна реєстрація юридичної особи, відкриття банківських рахунків, постановка на облік у податкових органах, отримання дозволу на виготовлення штампів і печаток.
До юридичних осіб, головною метою діяльності яких є одержання прибутку, тобто суб’єктів підприємництва, належать: підприємства, засновані на різних формах власності; різноманітні об’єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо); господарські товариства; виробничі кооперативи; колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства.
Утворення фіктивних некомерційних юридичних осіб, що має на меті прикриття злочинної діяльності, за наявності для цього підстав повинне розглядатись як готування до відповідного злочину (наприклад, до шахрайства при обтяжуючих обставинах, контрабанди).
Якщо особа фактично створила організацію, яка без державної .реєстрації займається виробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт, її дії повинні за наявності для цього підстав кваліфікуватися за ст. 202.
Ст. 205 не охоплює фіктивне підприємництво, яке може прикриватись організаційно-правовою формою індивідуального підприємництва, коли суб’єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка діє без створення юридичної особи.
Не можуть кваліфікуватися за ст. 205 дії особи, яка підробила установчі документи, документи про державну реєстрацію юридичної особи або документи податкових органів, оскільки у такому разі суб’єкт підприємницької діяльності не створюється.
Ситуації, в яких державна реєстрація підприємства не відбувається, а особи з метою заволодіння чужим майном шляхом обману або шахрайства з фінансовими ресурсами використовують підроблені документи, штампи і печатки неіснуючого насправді підприємства можуть охоплюватись ст. ст. 190, 222, 358 (366). Такою ж повинна бути кваліфікація і в тому разі, коли винні особи для розкрадання майна або шахрайства з фінансовими ресурсами використовують реквізити ліквідованих підприємств.
Відкриття за завідомо підробленими документами, наприклад свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, банківських рахунків має кваліфікуватись за ч. З ст. 358, а якщо ці дії вчинено особою, яка сама їх підробила, — додатково і за ч. 1 або ч. 2 ст. 358.
Придбання суб’єкта підприємницької діяльності означає набуття права власності на майно юридичної особи як у цілому, так і в тій частині, яка дозволяє фактично керувати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівних органів (купівля контрольного пакета акцій акціонерного товариства, придбання майна підприємства, яке приватизується, передача власником права власності на майно приватного підприємства іншій особі, зміна складу учасників суб’єкта підприємництва, заснованого на колективній формі власності, придбання одним чи кількома учасниками господарського товариства частки у його майні, яка належить іншим учасникам).
Не може визнаватись придбанням суб’єкта підприємницької діяльності одержання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів юридичної особи, її печатки або штампу з правом лише здійснювати від імені такого суб’єкта господарську діяльність.
Фактичне здійснення тих видів діяльності, які не передбачені установчими документами юридичної особи, не підпадаючи під ст. 205, тягне застосування інших видів юридичної відповідальності: недійсність угоди, вчиненої юридичною особою всупереч встановленій меті її діяльності; скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності у разі здійснення юридичною особою діяльності, яка суперечить установчим документам і законодавству.
У разі приховання підприємством окремих напрямків своєї реальної фінансово-господарської діяльності з метою ухилення від оподаткування в діях службових осіб такого підприємства вбачаються ознаки не фіктивного підприємництва, а ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212),
Особи, які скоюють фіктивне підприємництво, можуть або повністю відмовлятись від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується з установчих документах юридичної особи, або вести її у мінімальному обсязі, що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність (наприклад, для того щоб викликати до себе довіру з боку бізнесових партнерів). Доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема: реєстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою; внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини; залучення до протиправної діяльності у формі призначення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо); відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах; короткий термін існування підприємства (як правило, не перевищує одного податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю; звідси і відповідна термінологія: фірми — одноденки, проліски, квартальні фірми ); відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підприємства, яке лише нещодавно зареєструвалось.