Варто помітити, що вибір цих жінок був не самим легким. Уже саме по собі це рішення було революційним актом. Цим вибором жінки переглянули традиційно сформоване представлення про місце жінки в родині, у суспільстві.
Першою і, найважливішою причиною було подвижництво в ім'я любові. У списку були і такі як: подружній обов’язок, почуття справедливості, жалість до ближнього. Крім того, величезну роль грала й особистість самої жінки. Але якими б ні були причини, наміри добровільних вигнанниць були цілком обмірковані і аж ні як не були плодом порожнього марнославства. Ю.М. Лотман обґрунтовує цей вчинок як цілком традиційну норму поводження, що бере свої джерела у вдачі російського простолюду. У допетрівському побуті ця норма діяла і для родини боярина, якийвисилався. Крім того, він вказує і ще на одну норму: це старий офіцерський звичай возити із собою в обозі свою родину.Павлюченко подає дві точки зору на причини вчинку декабристів: сімейно-побутові (джерела в патріархальній вірності чоловіку, родині) і екзальтованість, одержимість і романтичність жінок (віяння нового часу).
Декабризм дав Росії не тільки нові ідеї, він виховав новий тип російської людини – дворянина-революціонера. Декабристи виросли в епоху суспільних воєн, виховували в собі ідеї Просвітництва і Романтизму. Вони з'єднали рацію з почуттям, залишаючись при цьому цільними і єдиними. Вони увібрали в себе краще з дворянської культури, при цьому, намагаючись викорінити її недоліки. Це були перші революціонери, що намагалися обґрунтувати політичні ідеї з погляду моралі і порушили питання про те, чи завжди ціль виправдує засоби, якщо засоби аморальні. Дружини декабристів були першими, що заявили себе не в сфері родини, а в сфері суспільної діяльності. Декабристи належали до суспільних діячів, що вважали єдиним і справедливим суддею Історію і культивували честь і волю, як головний критерій поводження.
Список використаної літератури
1.Володин А.И. Декабристские традиции и формирование социально-философских идей русской революционной демократии, – М., 1976;
2.Ленин В.И. Полное сочинение трудов. Т. 21, – М., 1982.;
3.Лотман Ю.М. Беседы про русскую культуру. Побут і традиції російського дворянства (18–19 вв.), – Спб., 1994;
4.Лотман Ю.М. Декабрист в повседневной жизни (бытовое поведение как историко-психологическая категория) // Литературное наследие декабристов, – Л., 1975;
5.Нечкина М.В. Движение декабристов. Т. II. – М., 1955;
6.Павлюченко Э.А. Женщины в руском освобительном движении от Марии Волконской до Веры Фигнер. – М., Мысль, 1988;
7.Павлюченко Э.А. В добровольном изгнании. М., 1984;
8.Тишкин Г.А. Женский вопрос в России. 50–60‑е годы XIX в., – Л., 1984 (гл. II. Женский вопрос в публицистике на рубеже 50–60‑х годов).
9.Фигнер В. Полное собрание сочинений: В 7 т. Т. 5: Жены декабристов, – М., 1932.