Міністерство культури і туризму України
Київський національний університет культури і мистецтв
Факультет менеджменту і економіки
Кафедра комп’ютерних наук
Доповідь з історії України
на тему:
"Історична постать: Богдан Хмельницький"
Виконала:
cтудентка 1-го курсу
групи КН-20
Слободенюк Т.Є.
Перевірила:
Федотова О. О.
КИЇВ - 2010
Зміст
Розділ1. Основні відомості
1.1 Загальні дані про походження Б. Хмельницького
1.2 Відомості про місце народження
1.3 Належність до шляхетства
1.4 Отримана освіта
1.5 Належність до козацтва
1.6 Родина Богдана Хмельницького
Розділ 2. Військова діяльність
2.1 Роль у творенні держави
Висновок
Список використаних джерел
Найпоширеніша теорія, про те, що походження Богдана Хмельницького йде від українців дрібношляхетського роду. Проте, мають місце й інші версії. Батьком Богдана був дрібний український шляхтич - Михайло Хмельницький. Він служив у магнатів, лише пізніше дістав посаду чигиринського підстарости. Перебував на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а згодом - у його зятя Івана Даниловича. В 1620 році брав участь у поході Станіслава Жолкевського на Молдавію, а загинув під час битви під Цецорою з татарами.
Матір Хмельницького - козачка, найбільш ймовірне ім’я - Агафія. Через деякий час після загибелі Михайла вона взяла шлюб з "королівським жовніром" та шляхтичем Василем Ставецьким, який служив у війську Речі Посполитої. Його син - Григорій, брат Богдана по лiнії матері, переселився до м. Білгорода, де й був одружений 1649 року з українською вдовою, яка мала четверо дітей.
Достовірно місце народження Б. Хмельницького не визначено. Висунута версія, що він народився в Черкасах. Заглиблюючись в наукову літературу, можна знайти різні думки про місце народження Хмельницького. Серед назв фігурує Жовква (С. Тароня, Н. Полонська-Василенко та інші, спираючись на те, що перед переїздом до Чигирина М. Хмельницький проживав у Жовкві).
Серед історичних даних є надзвичайно мало даних про Михайла Хмельницького. Досі не довелося з’ясувати, я кого поселення - Хмельника, Хмелівка, Хмелева, Хмеліва чи Хмільного походить його рід.
І. Крип’якевич припускав, що він є вихідцем з с. Хмельник, що у Перемиській землі.
Поки що можна лише з більшою впевненістю стверджувати, що предки Богданові проживали на території західної України. Побутує також
Деякі історики приписували Богдану міщанське походження з Києва, де був тоді міщанський рід Хмелів.
Можливо, найбільш екстравагантною є гіпотеза Томаша Падурри про єврейське походження Хмельницького. Падурра, спираючись на нібито бачені ним, але неопубліковані джерела, стверджував, що батько Хмельницького був сином різника із Хмельника на Поділлі, євреєм на ім'я Берко, що перейшов до католицької віри.
Навіть якщо прийняти, що Михайло Хмельницький справді був шляхтичем гербу "Абданк", треба ще відповісти на питання, чи був шляхтичем Богдан. У повідомленнях венеціанця Альберто Віміни та шведського посла Самуеля Грондського, які відповідно у 1650 і 1656 рр. зустрічалися з Богданом і могли одержати від нього чи когось іншого в Чигирині інформацію, що Михайло був скараний судом чи то "баніцією". Такі вироки суди виносили шляхтичам за напади на маєтки сусідів, свавільства, відмову коритися судовим ухвалам, за борги та ін. Не виключено, що Михайло Хмельницький скоїв щось подібне і, рятуючись від ув'язнення, а то й смерті, утік поближче до Дикого Поля, де вироки судів ставали примарними. Можливо, втекти йому допоміг сам Жолкєвський чи хтось із його кола.
На думку Смолія і Степанкова, виходячи з норм тогочасного польського права (зокрема статуту 1505 р.), Богдан де-юре не належав до шляхетського стану. Адже, по-перше, шляхетство велося по материнській лінії. Якщо шляхтич брав шлюб із плебейкою, він автоматично позбавляв своїх майбутніх дітей шляхетства. А матір'ю Богдана була козачка, тобто особа негербова. По-друге, Михайло Хмельницький був покараний що передбачала втрату шляхетства, а тому його діти не могли успадкувати шляхетства, навіть якби він одружився зі шляхтянкою. Інше питання, що у сповненому небезпек повсякденному житті на прикордонні Дикого Поля серед козаків, які вважали свій статус вояків рівним шляхетському, юридичні тонкощі успадкування шляхетства далеко не завжди бралися до уваги, а тому син чигиринського підстарости вважав себе повноправним шляхтичем, і цього ніхто не оскаржував.
Як аргумент проти шляхетського походження Богдана наводиться також те, що його сина Юрія король вважав за потрібне нобілітувати (але тут можна заперечити, що він точно був сином козачки). Інший аргумент - те, що за ординаціями 1638 року Богдана позбавили його посади військового писаря, коли посади такого рівня були зарезервовані лише за шляхтичами.
Найбільш ймовірним є припущення, що Богдан початкову освіту здобув вдома, а далі навчався в парафіяльній школі. Проаналізувавши власноруч написані гетьманом листи, можна виявити почерк з прикметними рисами Київської школи.
Тому не виключено, що навчався він у школі при якомусь із київських монастирів. Можливо, десь у 1609 році, на пропозицію гетьмана Жолкєвського, батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії, де був учнем Андрея Ґонцеля-Мокрського, доктора теології, відомого письменника і проповідника. Там майбутній гетьман навчався п'ять-сім років, де був добре обізнаний з всесвітньою історією, в колеґії він дістав добрі знання латинської мови, досконало володів польською мовою, а згодом навчився ще турецької, кримсько-татарської і французької мов.
У 1648 році Мокрський входив до депутації львівських міщан до Хмельницького, що облягав Львів із своїм військом і татарами. Гетьман упізнав Мокрського, і залишившись один на один, упав у ноги своєму вчителеві та дякував за навчання.
Після вступу до реєстрового козацтва, Хмельницький під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і потім той завжди прихильно до нього ставився. 1620 року у битві під Цецорою, батько й син Хмельницькі потрапили у турецький полон.
Також існує думка, що старший Хмельницький загинув в цій битві. Знаходячись у Стамбулі, Богдан фактично виконував обов'язки перекладача при одному з командувачів турецького флоту, удосконаливши своє знання турецької мови. За даними деяких мусульманських джерел того часу, будучи в полоні Хмельницький прийняв іслам, тобто як мінімум при свідках визнав, що "немає бога крім Всевишнього, і Магомет його посланець". Існує навіть картина, де Хмельницький зображений здійснюючим молитву в мечеті. З точки зору звичаїв Дикого Поля того часу, земель колишньої Золотої Орди це була поширена практика. Щоб стати мусульманином, для позначення яких часто вживали тоді слово "татарин" достатньо було визнати єдиного Бога і Магомета, як його пророка.
Так само, для того, щоб стати козаком (православним), достатньо було підтвердити при свідках християнський символ віри і перехреститися.
Близько 1625 р. Хмельницький одружився з Ганною Сомко, сестрою переяславського міщана, згодом кандидата у гетьмани Якима Сомка. Вона народила йому шістьох (за деякими даними сімох) дітей - двох синів (Тимоша та Юрія) і чотирьох дочок. Слабке здоров’я рано обірвало життя Ганни Сомко. Вона померла близько 1647 року.
У 1648 р.Б. Хмельницький одружився з Мотроною Чаплинською, батько якої походив з Речі Посполитої. Залишившись сиротою, дівчина знайшла притулок у домі Хмельницьких, де займалася господарством, допомагаючи хворій дружині Богдана. Після смерті Ганни Сомко вона і далі жила у вдівця як нянька при дітях, а пізніше і на правах дружини.
Наприкінці 1647 р. чигиринський підстароста Даніель Чаплинський організував наїзд на родовий хутір Хмельницького Суботів, пограбував і привласнив його, забив ледь не до смерті Богданового сина, викрав Мотрону та одружився з нею за католицьким обрядом.
Коли почалися визвольні змагання, Мотрона Чаплинська повернулася до Богдана Хмельницького. Вони обвінчалися в липні 1648 р. у Чигирині, остаточно їхній шлюб затвердив єрусалимський патріарх Пасій у лютому 1649 р. Однак, одруження закінчилося трагічно: в травні 1651 р. син Богдана Тиміш за відсутності гетьмана наказав повісити мачуху за зв’язки з шляхтою. Буцімто були перехоплені листи Чаплинського до неї про те, щоб вона скарби закопала в землю, а самого Хмельницького отруїла.
Незабаром Богдан Хмельницький одружився втретє - із сестрою ніжинського полковника Івана Золотаренка Ганною Золотаренко. Богдан вінчався з нею в Корсуні 1651 р. Поважна, хороша господиня, вона мала загальну пошану в оточенні гетьмана, видавала навіть універсали на зразок гетьманських. Її універсал Густинському монастиреві 22 липня 1655 р. підписано "Гетьманова Ганна Богданова Хмельницька" з печаткою та родовим гербом. Ганна Золотаренко була вірною дружиною гетьмана до кінця його життя. Померла 1677 р. черницею Печерського жіночого монастиря.
Серед Синів Б. Хмельницького старшим був Тиміш Хмельницький, 1632 р.н. Хоча в юнацькі роки він відзначався нестриманістю, так що Богдан одного разу навіть наказав прикувати його до гармати, згодом став досвідченим, хоробрим воїном. Тиміш ще юнаком був разом із батьком у воєнних походах. Водночас гетьман знайомив Тимоша з веденням політичних справ, посилав до Києва вписувати документи "до гродських книг", наказував бути присутнім на зустрічах з іноземними послами, мав намір відправити його до Семигорода для набуття досвіду при дворі князя Юрія Ракоці. У 1652 р. Богдан одружив Тимоша з дочкою молдавського господаря Василя Лупула Розандою Лупул. Цим шлюбом гетьман прагнув не лише зміцнити військово-політичне співробітництво з Молдавією, а й породичатися з однією з легітимних династій Європи, аби тим самим узаконити власну правлячу династію, династію Хмельницьких.