У Новомосковському районі біля с. Знаменівки відкрито мінеральні джерела лікувальних вод.
в) кліматичні умови В житті людини, в її господарській діяльності, в житті навколишньої природи клімат має величезне значення. З проявами клімату зв'язана вся природа.
Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Територія області розташована поміж середніми річними ізотермами +9° на півдні області та +8° на півночі. Багаторічними спостереженнями встановлено, що мінімальна температура повітря над територією області не знижувалась нижче -38°, а максимальна не перевищувала +39°. Опадів на північному сході області випадає до 500—550 мм, на південному заході — до 350 мм. Максимум опадів припадає на червень. Весняно-літні дощі сприятливо впливають на розвиток всіх сільськогосподарських культур. Однак в деякі роки бувають посухи. В середньому на один посушливий рік припадає три врожайних.
Зима, звичайно, м'яка, але в окремі роки буває холодна і тривала. Весна переважно соняшна. Вже наприкінці березня вона змінює своїми теплими днями зиму. Літо відносно жарке. Осінь суха, тепла, сонячна.
Річкова сітка району — це Дніпро та його притоки: зліва — Оріль і Самара з Вовчою, справа —Мокра Сура, Базавлук, Томаківка та Інгулець.
Всі вони — типово степові річки, течуть повільно і плавно поміж невисоких берегів. Повноводими вони бувають тільки в період весіннього сніготанення. Влітку вони дуже міліють, а в посушливі роки деякі з них пересихають. Судохідними є тільки Дніпро і в пониззі Самара.
Озер на Дніпропетровщині небагато. Вони невеликі за розмірами. Більшість озер розташовані на північному заході лівобережжя — в Петриківському та інших районах. Найбільші з них — озера Солоний Лиман та Лебедине. Грязі першого з них мають цілющі якості, біля нього розташований курорт з такою ж назвою.
Природні умови області відіграли позитивну роль в розвитку його економіки і сприяли перетворенню Дніпропетровщини в важливий економічний адміністративний район України.
М’який клімат та рівнинна поверхня створює сприятливі умови для різнобічної господарської діяльності населення: промислового та комунального будівництва, спорудження залізниць та автомобільних шляхів, для повного і всебічного використання сільськогосподарських угідь, для широкого впровадження і використання в усіх галузях економіки різноманітних машин.
2.8 Відродження промисловості міста (1945-1950 рр.)
Народне господарство області зазнало величезних збитків під час Великої Вітчизняної війни. Було зруйновано 10300 державних підприємств, установ і громадських організацій, 4723 житлові будинки, 453 лікарні, 1390 шкільних приміщень. З доменних печей, що були в області, повністю зруйнованих 13, а з 36 мартенівських печей - 29, з 56 прокатних станів - 35.
Відродження промисловості, що дуже постраждала під час окупації, почалося відразу ж після визволення міста. У 1945 р. відновили роботу майже всі великі підприємства міста. 9 травня 1945 р. мартенівська піч заводу металургійного устаткування (ДЗМУ) дала першу сталь, а на початку листопада перша післявоєнна продукція була отримана на коксохімічному заводі ім. М.І.Калініна. Значні зусилля докладалися для відновлення та реконструкції вже існуючих заводів і фабрик. Підприємства не тільки відновлювалися, але й технічно переозброювалися, запроваджувалася нова техніка і передова технологія, проводилася модернізація, реконструкція, збільшувалися виробничі потужності, розширювалися механізація і автоматизація виробництва. Допомогу на відновлення та реконструкцію підприємств Дніпропетровська отримували з багатьох міст країни, в свою чергу, допомагали іншим.
У перші повоєнні роки в Дніпропетровську почалося будівництво нових промислових підприємств. Особливе місце серед них належить Південному машинобудівному заводу (ПМЗ), який починався як Дніпропетровський автозавод (ДАЗ). Рішення про його будівництво було прийняте Державним комітетом оборони та наркоматом середнього машинобудування в червні 1944р., а в грудні 1945р. почалося будівництво цехів, а також житла, об'єктів культпобуту та адміністративних споруд. Уже в травні 1947 р. зібрано перший автомобіль ДАЗ-150 «Українець», а в грудні 1948 р. виготовлено перші автомобілі-амфібії ДАЗ-483, за створення яких робітники ДАЗ були удостоєні Сталінської премії. У 1947 р. з'явились нові великі підприємства -- завод пресів, завод сільськогосподарського машинобудування, радіозавод. Поблизу цих підприємств і на околицях будувалося житло для робітників, виростали палаци культури та клуби, об'єкти соціально-культурного призначення. Серед підприємств, побудованих у Дніпропетровську в повоєнний період, був і радіозавод, рішення про будівництво якого було прийнято ще в жовтні 1945 р. Окрім радіоприймачів, радіозавод з 1960 р. почав випускати телевізори «Весна».
У 1946 р. почалося будівництво лакофарбового заводу ім. М.В.Ломоносова, який у 1947 р. видав уже першу продукцію.
Вистояло місто незважаючи, що в 1947 р. стався черговий голод. З великим нетерпінням чекали жнив 1947 р. і вони поклали край людським стражданням. План хлібозаготівель був виконаний на 99,7 %.
У 1948 р. були побудовані і почали експлуатуватися ремонтно-механічний, ковальський цехи та інші промислові об'єкти.
Місто знов ставало центром машинобудівної і хімічної промисловості.
Повоєнні десятиліття стали визначальними в нарощуванні індустріального потенціалу Дніпропетровська.
2.9 Промисловий потенціал міста 1950-1980-ті рр.
а) промисловість
Новий етап історії Дніпропетровська, який припадає на післявоєнні десятиліття, безпосередньо пов'язаний із створенням потужного ракетно-космічного науково-виробничого комплексу ПМЗ. На високі космічні технології працювали проектні інститути, вузи, сотні підприємств-сумісників. У розвиток військово-промислового комплексу вкладалися величезні кошти, що сприятливо позначалося на розбудові транспорту та соціокультурної інфраструктури нашого міста.
У 1951 р. ДАЗ перепрофілювався, в наступні чотири десятиліття перетворившись на одне з найпотужніших підприємств оборонної галузі промисловості країни. З 1966 р. завод дістав назву Південний машинобудівний. Його директорами були Л.В. Смірнов (1952-1961), О.М. Макаров (1961-1986), Л.Д. Кучма (1986-1992). Поява цього потужного підприємства сприяла розвитку інших структур міста: збільшення промислового і житлового будівництва, створення проектного інституту, відкриття учбових, медичних та культурних закладів.
Серед продукції, яка вироблялась на ПМЗ, були і трактори. 9 вересня 1958 р. з головного конвеєра заводу зійшов 100-тисячний трактор, а 21 листопада 1986 р.--півторамільйонний.
Вироблялася й інша продукція, в тому числі і товари народного споживання, попит на які постійно зростав.
Головними досягненнями південмашівців у виробництві цивільної продукції в ці десятиліття стало створення власної моделі трактора. Уперше у вітчизняному тракторобудуванні ресурс трактора до першого капітального ремонту був доведений до 10000 мотогодин.
За перші чотири десятиліття своєї історії ПМЗ і КБП досягли вражаючих успіхів у створенні ракетно-космічної техніки. Якщо перші бойові ракети мали дальність стрільби 270 км, то дальність бойових балістичних ракет стала практично необмеженою. Точність попадання у ціль доведена до досконалості. Ракетний комплекс СС-18, який не мав аналогів у практиці світового бойового ракетобудування, фактично поставив останню крапку в історії «холодної війни», підштовхнувши обидві сторони до підписання договору про обмеження стратегічних озброєнь.
Конверсія військового виробництва на заводі та КБ «Південне» фактично почалася ще в шістдесяті роки, коли вперше у вітчизняному ракетобудуванні бойові ракети були використані як перші ступені космічних ракетоносіїв.
Найважливішим напрямом спільної діяльності КБ і заводу була розробка і створення космічних апаратів наукового, оборонного і народногосподарського призначення. За свою історію КБ і ПМЗ створили і передали замовнику чотири покоління ракетних комплексів різного виду базування; космічні носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт». Біля чотирьохсот космічних апаратів різного призначення виведено на орбіти штучних супутників Землі. Вперше у світовій практиці на ПМЗ було налагоджене серійне виробництво супутників, 67 типів космічних апаратів, 12 космічних комплексів і 4 космічні ракетні комплекси забезпечували астрофізичні дослідження, глобальний радіо і телезв'язок, екологічний моніторинг і використовувалися в оборонних цілях. Дніпропетровський ракетно-космічний центр став ініціатором створення і реалізації міжнародної космічної програми «Інтеркосмос», з 25 автоматичних супутників якої 22 були розроблені, виготовлені і запущені дніпропетровцями. Наприкінці 50-х рр. ПМЗ стає головним підприємством з розробки ракетних комплексів, які стали основою ракетних військ стратегічного призначення. У зв’язку з чим з 1959 р. по 1987 р. рішенням уряду Дніпропетровськ був закритий для вільного відвідування іноземними громадянами.
Всього ж у порівнянні з 1949 р. у 1950 р. випуск промислової продукції на підприємствах міста збільшився на 30% (додаток К).
У наступний період, до кінця 50-х років, промисловий розвиток міста теж проходив під знаком динамічного зростання. У 50-ті рр. в промислове виробництво міста за тісної співдружності з науковцями широко впроваджувалися нові досягнення науки і техніки. На заводі ім. Г.І. Петровського у 1956 р. вперше в СРСР освоїли виплавку сталі в конверторах із застосуванням кисню, що підвищило виробництво металу на 37%, а у 1957 р. теж уперше в країні почали впровадження природного газу в доменне виробництво. Упровадження нової техніки, прогресивної технології, механізації та автоматизації виробничих процесів сприяло значному зростанню продуктивності праці. У 1956-1958 рр. випуск валової продукції промисловості міста збільшився на 37,6%, а продуктивність праці збільшилась майже на 40% (додаток Л).