До них належать монографії Д. ЯНКОВИЧА "Югославське питання та Корфська декларація 1917 р., двотомник Ф. ЧУЛІНОВИЧА "Міжвоєнна Югославія", колективні праці - "Відгуки Жовтня в югославських землях", "Політичне життя Югославії. 1914-1945", Л. ЛУКАЧА "Робітничий рух в Югославії та національне питання. 1918-1941", М. БАНКУ "Мала Антанта. 1920-1938".
Низку праць присвячено вивченню причин захоплень країни нацистами. Це проблема висвітлена в книгах Ф. ЧУЛІНОВІЧА "Крах старої Югославії", "Поділи Югославії окупантами", монографії В. ТЕРЗІЧА "Югославія у квітневій війні 1941 р."
Однією з провідних проблем сербської історіографії часів народної федерації були події другої світової. війни на їх землях.
Крім величезної кількості документів, мемуарів було видано низку праць дослідників, які вивчали бойові дії, роль окремих суспільних груп у визвольному русі, взаємовідносини між різними політичними силами суспільства, діяльність еміграційного уряду в Лондоні тощо. Ці питання знайшли висвітлення в колективному двотомнику "Визвольна війна народів Югославії. 1941-1945", працях Й. МАР'ЯНОВІЧА "Народно-визвольна війна. Народна революція в Югославії. 1941-1945", В. СТРУЧАРА "Югославія. 1941-1945", Ф. ЧУЛІНОВІЧА "Створення нової Югославії", двотомнику Б. ПЕТРАКОВІЧА "Революція та контрреволюція в Югославії. 1941-1945", П. КАЧАВЕНДИ "Спілка комуністичної молоді Югославії та молодь в Народно-визвольній армії та партизанських загонах Югославії. 1941-1945".
Зовнішньополітичний курс Югославії з 1943 р. до кінця 60-х років розглядає Л. МАТЕВ в монографії "Міжнародні відносини соціалістичної Югославії".
Унікальним Фундаментальним виданням став тритомник "Історія Белграда", яка охоплює період до 1971 р. В ньому досліджуються питання воєнної, політичної, культурної історії, революційного руху, містобудування, охорони здоров'я, розвитку комунальних служб. Видання прекрасно ілюстровано.
Всебічним викладом відзначаються, підготовлені з офіційних позицій, узагальнюючі праці Д. БІЛАНДЖІЧА "Історія Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. Головні процеси", Б. ПЕТРАНОВІЧА "Історія Югославії. 1918-1978". Єдиною узагальнюючою працею з історії народів Югославії з найдавніших часів до 1945 р. була колективна монографія "Історія Югославії".
Велика кількість дослідників вивчали проблеми. Сербської історії XIX ст., зокрема В. ЧУБРІЛОВІЧ в праці "Історія політичної думки Сербії в XIX ст. ", томи 5, 6 багатотомної "Історії сербського народу”.
Серед праць з історії середньовіччя виділяється монографія Р. МІХАЛЬЧІЧА "Кінець Сербського царства", для створення якої використано широке коло джерел.
Розпад югославської федерації супроводжувався серією збройних конфліктів, в яких було зроблено спробу приєднати всі землі, де проживають серби, до Сербської республіки. Результатом цієї політики були лише смерть та страждання багатьох людей, руйнації міст та сіл, знищення історичних пам'яток.
Після розпаду СФРЮ сербська історіографія особливу увагу приділила проблемам конфлікту між керівництвом СРСР та ФРНЮ в 1948 р., втручанню сталінського керівництва в югославські справи, ролі Сербії в утворенні Югославії (збірник “Сербія 1918 р. і створення югославської держави”). Роль Сербії в роки ІІ світової війни підкреслена в двотомній монографії В. ДЖУРЕТИЧА "Союзники та югославська воєнна драма”.
Зазнала переоцінки роль монархії в XX ст., особа короля Александра, четницького руху в 1941-1945 рр.
Криза, яку переживає сербське суспільство, пошуки місця Сербії в сучасному світі відбиваються і на сербській історичній науці.
ЧОРНОГОРСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ.
Початок чорногорської історіографії поклав митрополит В. ПЕТРОВІЧ в праці "Історія про Чорну Гору", яка була опублікована в Росії в 1754 р. Праця, побудована на народних переказах, мала за мету возвеличити чорногорців серед інших південнослов'янських народів.
В першій половині XIX ст. схожі праці опублікували М. МЕДАКОВІЧ.С. МІЛУТІНОВІЧ.
Лише серб ВУК КАРАДЖИЧ в 1832 р. видав працю "Чорногорія та чорногорці", що спиралася на документальні джерела.
Наприкінці XIX ст. розгорілася полеміка між Л. ТОМАКОВИЧЕМ (1845-1932) та сербськими істориками про статус Чорногорії в ХУ1-ХУП ст. Л. ТОМАКОВИЧ обстоював твердження про незалежність Чорногорії щодо Османської імперії. Протилежну тезу-про залежність Чорногорії від Османської імперії доводили в своїх працях І. РУВАРЦ та Й. ТОМІЧ (1869-1932). Останній зокрема присвятив цій темі працю ^Політичні відносини Чорногорії з Турцією.1528-1684 рр."
Значний внесок в розвиток історії Чорногорії зробив сербський вчений В. ЛЖЮРДЖЕВІЧ (1844-1930). Він виявив велику кількість джерельна основі яких видав монографії: "Чорногорія між Турцією, Росією та Венецією в ХУШ ст. ", "Чорногорія та Австрія у ХУШ ст. ", "Чорногорія та Росія.1784-1814 ррр. ". Ці праці зберігають своє значення завдяки наведеним там документам.
Після створення Югославської держави в 20-х роках у столиці Чорногорії було створено філію Югославського історичного товариства, почав видаватися науковий часопис. Проте слабка матеріальна база, відсутність національних кадрів гальмували розвиток історичної науки в період між світовими війнами.
В серії "Сербський народ в XIX столітті", виданій в 30-х роках були праці з історії Чорногорії з кінця ХУШ ст. до 1918 р., а також воєнної та дипломатичної історії Чорногорії до 1918 р. В цих працях історія Чорногорії розглядалася як частина сербської історії,
Після встановлення комуністичної влади значно покращилися умови діяльності історичної науки. В 1947 р. було створено Історичне товариство Чорногорії, згодом - Історичний інститут, університет в Тітограді (колишньому Цетіньє), Академію наук Чорногорії, Регулярно видавався історичний часопис.
За роки комуністичної влади вивчалися вузлові проблеми, передусім політичні, історії Чорногоії ХУШ - XX ст. Видали монографії Б. ПАВІЧЕВІЧ, Р. ЙОВАНОВІЧ.Д. ВУЙОВІЧ.Н. РАКОЧЕВІЧ.Р. ПАЙОВІЧ.І. БОЙОВІЧ та інші.
На сучасному етапі чорногорське суспільство переживає складний процес національної самоідентифікації. У Чорногорії, що разом з Сербією складає Союзну Республіку Югославію існують різні погляди щодо майбутнього. Ці процеси відбиваються на розвитку історичної науки.
1. Историография истории южных и западных славян. - М., 1987, с.38-41, 77-80, 115-118, 120, 168-169, 171-175, 177.
2. Историография истории нового времени стран Европы и Америки. - М., 1990, с.470-472.
3. Волков В. Новые тенденции в развитии исторической мысли в странах Центральной и Юго-Восточной Европы /Новая и новейшая история - 1991 - № 4/.